Городок (Хмельницька область)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Городок
Coat of Arms of Horodok (Khmelnytskyi Oblast).png
Герб Городка (Хмельницька область)
Городок
Городок на карті району
Городок на карті району
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Хмельницька область Хмельницька область
Район/міськрада Городоцький район
Рада Городоцька міська рада
Код КОАТУУ 6821210100
Засноване 1362 року
Статус міста з 1957 року
Населення 16 285 (01.07.2012) [1]
Площа 29,569 км²[2]
Густота населення 550,75 осіб/км²
Поштові індекси 32000 — 32007
Телефонний код +380-3851
Координати 49°10′01″ пн. ш. 26°34′54″ сх. д. / 49.16694° пн. ш. 26.58167° сх. д. / 49.16694; 26.58167Координати: 49°10′01″ пн. ш. 26°34′54″ сх. д. / 49.16694° пн. ш. 26.58167° сх. д. / 49.16694; 26.58167
Водойма р. Смотрич, Тростянець
Назва мешканців городчани
День міста 24 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Вікторія
До обл./респ. центру
 - залізницею 64 км
 - автошляхами 52 км
Міська влада
Адреса 32000, Хмельницька обл., Городоцький р-н., м. Городок, вул. Грушевського, 53
Веб-сторінка Офіційний сайт Городоцької міської ради
Міський голова Поворозник Володимир Васильович

Городо́к — місто в Хмельницькій області, центр однойменного району (Україна). Розташоване на річках Смотрич і Тростянець, за 52 км на південний захід від Хмельницького. Місто має залізничну станцію Вікторія на лінії ЯрмолинціКопичинці.

Населення — 17 746 мешканців (за переписом 2001 року) та 16 900 мешканців (станом на 01.01.2009).

Верстатобудівний завод, харчова промисловість.

Походження назви[ред.ред. код]

Історики стверджують що назву місто отримало, коли литовський князь Ф.Коріатович передав кілька населених пунктів Бедриху. Звідси нібито й назва — Бедрихів Городок. В актах XV ст. поселення зустрічається під назвами Городок, Грудек, Грудок і Новодвор. З кінця XV і до середини XVI століть належав магнатам Новодворським. Місто Городок під назвою Новий двір згадується у документі, що датований 1456 роком.

Герб[ред.ред. код]

Герб був наданий 22 січня (2 лютого) 1796 року. На знак розташування міста в горах, на гербі відображено дві золоті гори на червоному полі, а між ними срібна міська стіна.

Історія[ред.ред. код]

Археологічні дані[ред.ред. код]

Історія бере свій початок з III тисячоліття до нашої ери. На територій сучасного міста були виявленні рештки поселень Трипільської культури, та кілька поховань доби бронзи (ІІ тисячоліття до нашої ери) свідчить про те, що люди жили населяли цю територію з давніх часів.

Археологи встановили, що на краю селища VI–VIII ст. знаходиться кам'яна вимостка (2,3 х 1,5 м), обпалена зверху, поряд яма (діаметр 1,5 м, глибина 20 см) з обпаленим дном, заповнена вугіллям, попелом, перепаленими кістками тварин, уламками посуду, що дало змогу віднести городище до сакральних[3].

Найдавніші часи[ред.ред. код]

Дослідники відносять Городок до міст Болохівського князівства під назвою Городець.

Але перша писемна згадка датується 1362 роком, коли Литва розгромила татар на р. Сині Води і підпорядкувала Поділля з його містами та селами своїй владі. Однак у Литовському літописі, де описуються ці події про Городок не згадується. Дехто з істориків схильний вважати за дату заснування Городка 1392 рік.

З кінця XV і до першої чверті XVI ст. містечко належало Новодворським; з середини і до кінця XVI ст.- переважно генералу Гербурту та шляхтичу Свірчу; протягом двох століть (з короткими перервами) — XVII та XVIII- магнатам Замойським, першу чверть XIX ст. — барону Гейсмару.

Орди не раз руйнували місто дотла, як це було, наприклад, у 1550 році, коли на Поділля вторглись полчища татар, але жителі відроджували його знову. Занадто вигідним було географічне розташування Городка, щоб не використати цієї обставини: він лежав на важливому торговельному шляху з Брацлавщини в Коломию.

Під час Хмельниччини (1648-1654) жителі Городка не залишились осторонь важливих історичних подій. Відомо, що в 1653 році козацькі війська взяли Городоцький замок, і за свідченням мемуариста, «не пощадили ні шляхти, ні поспольства». Саме 20 червня 1653 року під Городком сталася історична подія, яка, можливо, на віки визначила долю України. Через допущені політичні помилки та прорахунки стався масовий виступ козаків проти гетьмана. Зважаючи на серйозність моменту, він і старшинська рада ухвалили рішення «повертатися назад і за ляхами не гнатися». Наступного дня (21 червня) військо знялося і подалося на схід України. Провал наступу позбавив сприятливого шансу домогтися возз'єднання українських земель в національну державу.

Турецьке панування та відновлення польської влади[ред.ред. код]

Турецьке ярмо, під яким перебував Городок у 16721699, неґативно позначилось на кількості населення міста, тому магнат Замойський змушений був заселити Городок селянам-мазурами з-за Вісли і Сяну. Варто сказати, що це був другий за рахунком наплив поляків у Городок. Перший мав місце наприкінці XV ст. після шлюбу литовського князя Ягайла та польської королеви Ядвіги, коли поляки активно почали полонізувати Поділля. Звідси, власне, і бере початок історія Городка, як переважно польського містечка, з давніми духовними традиціями, яким він у певній мірі залишається й донині і чим, безумовно, теж вирізняється на тлі інших подільських міст.

Активно проявили себе місцеві жителі і під час народного повстання 1702 року, яке розгорнулось на Правобережжі. Чимало міщан приєдналось тоді до загонів Федора Шпака, які діяли в районі Городка, Сатанова та інших міст. А дещо пізніше, в часі селянсько-гайдамацького повстання 1734 року, влились до повстанців Медведя (Медведенка), які нищили шляхту на Поділлі. Втім, у цих історичних катаклізмах містечко, відроджуючись щоразу буквально з попелу, міцніло і росло.

За королівською грамотою 1786 року Городок отримав права міста. У цей час серед його мешканців переважали католики, діяли два костели, один монастир і церква св. Георгія Мученика. Населення ж в основному займалося землеробством, хоча існували й ремісничі цехи: гончарів, чинбарів, свічкарів, кравців. Кінець XVIII ст. став переломним для Поділля загалом і Городка зокрема.

У складі Російської імперії[ред.ред. код]

Після третього поділу Польщі Правобережна Україна до Збруча відійшла до Росії. І, як і в більшості прикордонних містечок, у Городку спостерігається ріст єврейського населення. На початку XX ст. воно вже переважало за кількістю і православних, і католиків. За історичними даними, у цей час у місті проживали 1842 особи православної віри, 2688 — католицької і 3325 — іудейської. Стрімко розвиваються капіталістичні відносини. Якщо у 1578 році у містечку було 28 ремісників, то у 50-х роках XIX ст. їх стало 80. У 1839 році запрацював один з перших в Україні цукрових заводів, збудований бароном Гейсмаром, згодом ливарно-механічна майстерня Мельхерта та Єфімова.

Після переходу міста під владу російського царя, у липні 1795 року Городок став повітовим містечком Подільського намісництва, а у 1796-му отримав уже свій герб: у центрі червоного поля — срібна стіна, а по обидва її боки височать золоті гори. В Городку не залишилося якихось значимих архітектурних пам'яток старовини. Лише окремі будівлі та деякі споруди нагадують про минувшину.

1830 Городок купив барон Гейсмар, який сприяв відновленню міста та торгівлі. Особливо знамените місто було в той час складами угорських вин. Він збудував цукровий завод. Рештки замку перебудував на житловий будинок.

Останніми власниками Городка з 1875 року була родина Виноградських з Києва.

XX століття[ред.ред. код]

На початку XX ст. Городок став переважно промисловим. Тут діяло 23 заводи, з яких половина випускала продукцію з глини. На все Поділля славилися городоцькі гончарі. В особливій пошані була фабрика з оздоблення фарфору, який для художнього розпису привозили з Карлових Вар та Праги. Одночасно з ростом промисловості наприкінці XIX і на початку XX століть у Городку спостерігається пожвавлення в галузі просвіти. На кошти казни і Місцевих жителів було збудовано школу і відкрито двокласне міністерське училище. Як центр сільської волості Городок вперше сформувався ще у першій половині XVI ст. у складі Подільського воєводства Польщі.

У липні 1919 року тут відбувалися бої Волинської групи Дійової армії УНР із більшовиками.

Радянська влада була встановлена у Городку в січні 1918 року, і невдовзі місто стало районним центром. Кінець 20-х-30-х років — колективізація, голодомор, сталінські репресії — забрали життя сотень людей. Голод 1931-1933 р.р. тут перенесли без масових жертв, хоча голодування не обминуло жодну сім'ю. Чимало городчан дістало ярлики «ворогів народу», більшість з них безслідно пропала в сталінських гулагах. Про це нині нагадує Курган пам'яті, споруджений на західній околиці міста.

Великої біди і незліченних страждань коштувала Городку німецька окупація, яка тривала з 8 липня 1941 року до 25 березня 1944-го. У боях за звільнення міста загинуло 240 радянських воїнів, і не повернулись додому з полів битв Другої світової війни понад 300 городчан.

Почались роки відбудови. За короткий час жителі не тільки залікували рани, заподіяні війною, але й почали далі розбудовувати своє місто. Знову ожили цехи механічного та цукрового заводів, інших промислових підприємств.

А в 1949 році розпочалось будівництво другого цукрового заводу, який вперше дав продукцію у 1952-му і став одним із найпотужніших підприємств цукрової галузі Хмельниччини. Згодом стали до ладу верстатобудівне виробниче об'єднання, молочноконсервний комбінат та плодоконсервний завод. Городок перетворився у промислове місто, оновився новобудовами, став затишним та впорядкованим.

Статус міста надано 1957 року (перед тим було селище міського типу).

Транспорт[ред.ред. код]

Через Городок проходить автомобільний шлях Р50 регіонального значення Ярмолинці — Сатанів. В місті є автобусна станція. Регулярно курсують рейсові автобуси з Городка в села Городоцького району, а також через місто в Хмельницький, Кам'янець-Подільський, Чернівці, Вінницю, Київ тощо.

До 2011 року місто мало пряме залізничне сполучення зі станції Вікторія до Київ-Пасажирський — № 623/624 Гусятин — Київ. Але потяги були відмінені через економічну затратність Укрзалізниці.

Храми[ред.ред. код]

  • Перший костел у містечку був збудований в 1496 році, котрий через 86 років був повністю зруйнований ординцями в 1582 . В 1778 Ян Замойський відбудував наново костел св. Станіслава.
  • Того часу діяла й православна Успенська церква (1530 р.).
  • Справжній розквіт будівництва таких споруд припадає на XVIII ст. Далеко за межами краю славиться Городок монастирем францисканців та наявною там чудотворною іконою Святого Антонія Падуанського (1737 р.).
  • А ще — діяннями монахинь католицького ордену «Сестер милосердя», які лікували хворих та навчали дівчаток. Згодом, після придушення польського повстання на Поділлі, орден був закритий (1833) російським урядом, а монахи покинули місто.
  • Була синагога та 5 молитовних будинків.

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

У Городку 1991 року було започатковано видання районної газети.

Засновниками «Городоцького вісника» є Городоцька районна рада та трудовий колектив редакції. Як і раніше, газета є єдиним офіційним друкованим періодичним виданням міста і району. На початку 2012 року наклад тижневика становить 1 500 примірників. Директор редактор ТРПЦ;— Алла Рибак.

На УКХ-радіочастоті 70.76 МГц та FM-радіочастоті 104.6 МГц приймаються програми місцевої ОДРТК «Поділля-центр»[4].

В місті також є власний телеканал «4ГТБ», що ділить мовлення на місцевому 4 ТВК з телеканалом Плюсплюс

Відомі люди[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Тихоцкий Е. Атака австро-венгерской конницы на 2-ю сводную казачью дивизию под м. Городок 4/17 августа 1914 г. — Белград, 1930. — 24 с.
  • Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.. Словникова частина. — Т. 2. — С. 418.
  • Ростикус Р. П., Степанков В. С. Городок // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К., 1971. — С. 178–189.
  • Сергій Миколайович Виноградський і Городоччина: Збірник матеріалів 2-ої Городоцької науково-краєзнавчої конференції. — Городок: Бедрихів край, 2008. — 272 с.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.