Горохів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Горохів
UKR Horochów COA.png
Герб Горохова
Знак при в'їзді до міста
Знак при в'їзді до міста
Горохів
Розташування міста Горохів
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Волинська область
Район/міськрада Горохівський район
Код КОАТУУ 0720810100
Засноване 1240
Магдебурзьке право 1600
Статус міста з 1940 року
Населення 9186 (01.01.2011)[1]
Площа 11 км²
Густота населення 835 осіб/км²
Поштові індекси 45700-45702
Телефонний код +380-3379
Координати 50°29′58″ пн. ш. 24°45′54″ сх. д. / 50.49944° пн. ш. 24.76500° сх. д. / 50.49944; 24.76500Координати: 50°29′58″ пн. ш. 24°45′54″ сх. д. / 50.49944° пн. ш. 24.76500° сх. д. / 50.49944; 24.76500
Висота над рівнем моря 213 м
Водойма Липа
Відстань
Найближча залізнична станція Горохів
До станції 9 км
До обл./респ. центру
 - фізична 50 км
 - залізницею 66 км
 - автошляхами 53,2 км
До Києва
 - фізична 409 км
 - автошляхами 469 км
Міська влада
Адреса 45700, Волинська обл., Горохівський р-н, м. Горохів, вул. Шевченка, 17, 2-18-41
Веб-сторінка Сайт Горохова
Міський голова Годик Віктор Леонідович

Горо́хів — районний центр Волинської області. Належить до найдревніших поселень Волині. Перша писемна згадка про нього відноситься до 1450 року. Твердження деяких авторів, що Горохів згадується у «Літописі руськім» при описі подій 1240 року, не відповідає дійсності.[2]. Площа міста 488 га .

Етимологія назви[ред.ред. код]

Більшість дослідників сходяться на думці, що назва міста походить від двох слів: «гори» і «ховатися». Як стверджує відомий дослідник волинських топонімів В. М. Покальчук, саме ці слова в процесі мовного спілкування набрали сучасного звучання і закріпилися за назвою поселення [11, с.64]. Перші поселенці ховались від набігів кочівників та інших загарбників. Оскільки місто розташоване в долині, його здалека було непомітно [5, с.236].

Географія[ред.ред. код]

Розташування[ред.ред. код]

Горохів знаходиться на висоті 275 м над рівнем моря, він найвищий серед райцентрів та міст Волині. Розташований у фізико-географічній зоні лісостепу, на берегах річки Липа (басейн Дніпра), на перетині автошляхів Луцьк-Львів та Нововолинськ-Берестечко, за 50 км на південний захід від обласного центру і за 9 км на північний захід від найближчої залізничної станції Горохів. [4, с.197] Географічні координати: 50°29'57 пн. ш. 24°45'32 сх. д.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат помірно континентальний. Середня температура січня −4 °C, липня +17 °C. У середньому за рік випадає 560–620 мм опадів. [4, с.197]

Історія[ред.ред. код]

У І половині XV століття Горохів належав великому князю литовському Свидригайлу Ольгердовичу. 1450 року грамотою польсько-литовського короля Казимира IV Ягеллончика Горохів з навколишніми селами, за заслуги у Свидригайла, був відданий у власність шляхтичу Олізару Шиловичу. У 1487 році пані Олізарова відписує Горохів своїм родичам. Місто переходить у власність князів Сангушевичів, яких пізніше стали називати Сангушками-Коширськими.

Документи за 1571 рік свідчать про те, що вже тоді Горохів іменувався містечком.

26 липня 1600 року місту було надано Магдебурзьке право Григорієм Львовичем, сином Лева Олексійовича Сангушко-Кошерського. Ця грамота була затверджена королем польським Сигізмундом ІІІ Вазою 10 березня 1601 року на вільному сеймі у Варшаві.

Після Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького Горохівщина потрапляє під владу Польщі. Вона переходить з рук у руки різних можновладців. Тяжким ярмом для населення став національно-релігійний гніт.

Польські феодали і католицьке духівництво руками простолюду створювали для себе матеріальні цінності і культурні пам'ятники. Так, у міському парку був побудований замок — своєрідний музей для вельмож. Тут містилися відомі античні скульптури, єдині у тодішній Польщі. Це виготовлені з білого мармуру скульптури Геркулеса, Помпеї, статуї Персея, роботи Канова, Купидона, Психеї.

Тривалий час Горохів залишався важливим пунктом ярмаркової торгівлі. Вироби горохівських кушнірів, шевців і кравців користувалися великим попитом навіть далеко за межами Волині. Проте власті панської Польщі не дбали про розвиток продуктивних сил і про піднесення добробуту трудящих. Не давали можливостей для розвитку і культурній та освітянській галузям. У 1795 році, внаслідок третього поділу Польщі, Горохів увійшов до складу царської Росії.

Крім різноманітних податків та поборів, на плечі населення лягла важка ноша рекрутських повинностей.

З 1870 року завдяки «клопотанню» тодішнього володаря міста Стройновського Горохів позбавляється Магдебурзького права. Через землі Горохівщини прокотилися хвилі Першої світової і Українсько-більшовицької війни.

Штаб Володимир Волинського бойового загону Армії УНР в Горохові. Травень 1919 року. Зліва на право сидять — начальник повітової міліції в Володимирі Микола Баламут і сотник Юхим Бунда; стоять — Микола Панасевич (писар), Юрко Бунда (начальник постачання), Гуща (курінний), Харитон Радчук (осаул), і Федір Тарасюк (старшина для доручень).

У травні 1919 року в Горохові був розташований штаб Володимир Волинської боєвої групи Армії УНР. Місцевість була свідком важких кривавих боїв Армії Української Народної Республіки з поляками і більшовиками.

Після поразки Української Народної Республіки у війні Горохів належав до Польської держави від 1921 по 1939 рік.

30 вересня 1939 року місто було окуповане Червоною армією.

Під час радянської влади з 1939 по 1941 рік багато сімей були депортовані в концентраційні табори ГУЛАГу. Групи молодих українських патріотів Горохова і навколишніх сіл були арештовані, а потім страчені у Луцькій в'язниці відступаючими військами НКВС, 23-24 червня 1941 р.

У червні 1941 року на оборону Горохова від збройних сил гітлерівської Німеччини, стали бійці 406, 622, 781 стрілецьких та 244 артилерійського полку 124 стрілецької дивізії Радянської армії. 25 червня радянські війська відійшли з міста.

Чорні сторінки вписала в історію Горохівщини Друга світова війна. Німецько-фашистські війська знищили все єврейське населення міста. Десятки членів українського націоналістичного опору були страчені також.

Під час війни місто було звільнено двічі. Перший раз це було зроблено повстанцями УПА. 20 березня 1943 р. два відділи УПА під керівництвом Олексія Брися стрімко атакували місто Горохів. Бій тривав цілу ніч. Сили окупантів переважали повстанців в 6-7 разів. Наступного дня місцева поліція, яка до того вірно слугувала окупантам, перейшла на бік повстанців. Це врешті і вирішило долю бою. Повстанці здобули 31 кулемет (17 з них без замків), 70 автомобілів, 420 гвинтівок, 20 пістолетів, більше 800 гранат, 20 тис. набоїв, 19 мотоциклів, 80 велосипедів, 90 коней, 50 возів, 15 друкарських машинок, велику кількість друкарського паперу, чистих бланків для посвідчень, багато бинтів, йоду, вати, обмундирування, взуття тощо. Повстанці втратили в бою 8 чоловік, окупанти — 47 чоловік і 100 було поранено.

У 1944 p. також в боях за визволення району брали участь 9 авіаційна, 58, 181, 197, 218, 287, 300, 389-а і 121 гвардійська стрілецькі дивізії, 150 танкова бригада Червоної Армії.

Відразу після визволення райцентру 23 липня 1944 року відбувся загальноміський мітинг, на якому прийняли рішення: всім працездатним включитися у відбудовні роботи. Починалася мирна трудова сторінка Горохівського краю.

До десятої річниці Незалежності України у видавництві «Надстир'я» вийшов історико-краєзнавчий нарис Леоніда Чучмана «Горохів».

Влада[ред.ред. код]

Голова районної ради: Андрійчук Леонід Олександрович [14].

Заступник голови районної влади: Якимович Руслан

Демографія[ред.ред. код]

Населення[ред.ред. код]

Кількість жителів міста на 01.01.2011 р. становила 9186 осіб. Густота населення — 835 осіб/км².

Мова[ред.ред. код]

Мова на території міста українська, але великий вплив на формування мови мали галицький акцент, польська і російська мови. [6, с. 94]

Релігія[ред.ред. код]

Більшість населення є православними християнами. Зареєстровані також такі релігійні громади як християни-євангелісти, свідки Єгови. [8, с. 69] Серед православних у місті діє Свято-Вознесенський храм, Храм Різдва Христового та Храм Святого Миколая. [7, с. 55]

Економіка[ред.ред. код]

В місті налічується 76 торгових закладів різних форм власності та з кожним роком їх кількість збільшується, три ринки. У листопаді 2007 р. в Горохові розпочав роботу супермаркет Вопак. [17] Є 7 відділень банків, дві кредитних спілки.


Промисловість[ред.ред. код]

У місті діють такі державні підприємства: цукровий завод, товариство з обмеженою відповідальністю «Апетит» (виробництво ковбасних виробів, свинини сушеної, солоної чи копченої), «Горохівське лісомисливське господарство» (продукція лісозаготівель). Серед приватних підприємств діють «Вікторія Голд» (виробництво дитячих колясок), «Люкс» (виробництво цегли), «Сонішка» (виробництво хліба та хлібобулочних виробів), «Злагода» (виробництво ковбасних виробів, виробництво, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції). Серед інших установ та організацій: селянське (фермерське господарство) «Берест» (виробництво повидла), відкрите акціонерне товариство «АТП 10764» (надання транспортних послуг, пасажирські автоперевезення), товариство з обмеженою відповідальністю «Фронтон» (надання послуг у будівництві), товариство з обмеженою відповідальністю «Горохівагробуд» (надання послуг у будівництві), Горохівський госпрозрахунковий ринок (надання торгових місць), Горохівська районна спілка споживчих товариств (роздрібна торгівля, побутове обслуговування, громадське харчування, заготівля сільськогосподарської сировини), колективне підприємство «Горохівагрошляхбуд» (надання послуг у будівництві), колективне підприємство Горохівський «Райсількомунгосп» (надання послуг у будівництві) [15]

Туризм[ред.ред. код]

Горохів включений до автомобільних екскурсійних маршрутів: Горохів-Скобелка-Терешківці, Горохів-Цегів-Борисковичі-Брани-Борочиче-Скригове, Горохів-Лобачівка-Смолява-Мерва-Берестечко-Перемиль-Піски-Пляшева, Горохів-Журавники-Квасів-Охлопів. [18] Розроблений пішохідний маршрут Гороховом протяжністю 3 км. Він включає відвідування Горохівського районного народного історичного музею [11, с 298; 18].

Музеї[ред.ред. код]

Районний народний історичний музей знаходиться за адресою 45700, м. Горохів, вул. Незалежності, 2а. Створено 1967 р. як музей революційної, бойової і трудової слави. Відновив роботу у 2006 р. в новому приміщенні. Урочисте відкриття відбулося 24 серпня, у день 9-ї річниці незалежності України. [11, с. 74]

Транспорт[ред.ред. код]

Основний вид транспорту — автобусний. За 9 км на північний захід (в смт Мар'янівка) розташована найближча залізнична станція Львівської залізниці Горохів. Станція виникла 1928 року, коли було споруджено лінію Луцьк-Підзамче[6, с.88]. До облцентру з Горохова можна дістатися автошляхом Н17.

Архітектура[ред.ред. код]

Храм Святого Миколая.

Перша згадка про Свято-Миколаївську церкву датується 1814 р . Поруч була парафіяльна школа. У 1844 р. на кошти другої частини парафіян було побудовано Вознесенську церкву, яка стоїть до сьогодні. У 1999 р. розпочато будівництво Свято-Миколаївської каплиці, яка на сьогоднішній день освячена як прекрасний храм Святого Миколая Мирлікійського чудотворця, за церковними канонами був добудований притвор, як і належить храму (олтар, центральна частина і притвор), а згодом дзвіниця і придбані дзвони.

Храм Різдва Христового

Відкритий у ювілейний 2000 р. від Різдва Христового, 24 серпня, коли митрополит Ніфонт освятив місце під новий храм Різдва Христового, і заклав наріжний камінь. Храм будувався на пожертви парафіян, кошти Волинської Єпархії, обласної ради і адміністрації та спонсора Валентина Волосюка.

Свято-Вознесенський храм

Церква діє на місці колишньої каплиці, знищеної в шістдесятих роках. 1995 р. побудовано новий храм. Він знаходиться на перехресті доріг на Берестечко та Луцьк-Львів [9, с.182].

Пам'ятники та скульптури[ред.ред. код]

Горбиста південно-західна частина міста чудово вписала в себе історико-меморіальний комплекс споруд: Пагорб Слави з обеліском на честь загиблих воїнів, алею Героїв, мармурову стеллу — Стіну пам'яті з викарбуваними на ній іменами 1784 героїв і словами Ю.Фучіка: «І мертві ми будемо жити в частці вашого великого щастя, бо ми вклали в нього наше життя». [5, с. 546 ] Навпроти будинку райдержадміністрації стоїть пам'ятник Т. Г. Шевченку з викарбуваними словами: «І всім нам в купі на землі єдиномисліє подай і братолюбіє пошли». Також у місті є пам'ятний хрест борцям за Волю і Незалежність України. [10, с.156]

Культура[ред.ред. код]

Музика[ред.ред. код]

Діє Горохівська дитяча музична школа за адресою вул. Шевченка, 18.

Образотворче мистецтво[ред.ред. код]

У місцевому Будинку школяра працює і творить свої унікальні шедеври-вишивки, ляльки й лялькові композиції, авангардні писанки, картини, вироби з мушлів, бісеру, сухих рослин та інших матеріалів відома на Волині майстриня Ганна Бойко-Дергай.

Бібліотеки[ред.ред. код]

Для дорослих та дітей працює районна бібліотека з книжковим фондом понад 50 тис. томів.

Спорт[ред.ред. код]

  • міський стадіон «Колос» з одним великим футбольним полем.
  • У 1970 р. відкрита Горохівська комплексна дитячо-юнацька спортивна школа. Це, в першу чергу, школа виховання визначних спортсменів Заслуженого тренера України Олександра Миколайовича Баламута. Чотирнадцять разів його вихованці ставали чемпіонами України в першостях ЦСК «Колос». У 1970 р., виступаючи за збірну команду України на І Всесоюзних сільських іграх, вони завоювали золото. Олександром Баламутом було підготовлено 10 майстрів спорту СРСР. На рахунку гандболістів, вихованих і загартованих ним, був цілий ряд перемог і в міжнародних зустрічах, у тому числі над командами Польщі, Румунії, Чехословаччини та іншими. Тривалий період Горохів називали гандбольною столицею України.

Районна рада і райдержадміністрація виділили значні кошти на розвиток спорту. Була проведена реконструкція частини приміщення кінотеатру «Волинь» під спортивно-оздоровчий комплекс. 14 червня 2004 р. школа введена в дію. Тут створено прекрасні умови для занять багатьма видами спорту, фізичного і культурного виховання дітей та молоді. Для організації навчально-тренувального процесу в школі є спортивний зал, зал для занять боксом, зал для загально-розвиваючих вправ. [16]

Парки[ред.ред. код]

В Горохові знаходяться два природо-заповідні об'єкти: парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення та урочище «Соснина». Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва «Горохівський» площею 12га утворений рішенням облвиконкому № 255 від 11.07.72р. Тут зростає понад 80 видів дерев та кущів, це місце відпочинку людей. [6, с. 88]

Освіта та наука[ред.ред. код]

На території міста є загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня, школа-гімназія, музична школа, будинок школяра, районна бібліотека для дорослих та дітей, Районний народний дім «Просвіта», державний сільськогосподарський коледж. Є два дошкільних навчальних заклади: «Казка» та «Сонечко». Сільськогосподарський технікум заснований у 1955 р. [5, с. 243] У 1956 р. відкрилась дитяча музична школа. В місті функціонують один стадіон, два спортивних майданчики зі штучним покриттям, дитячо-юнацька спортивна школа.

Цікаві та маловідомі факти і події[ред.ред. код]

Відомий Горохів популярною, створеною в 1960 р., хоровою капелою районного Будинку культури. Хором «Хлібодар» із с. Вільхівка керував заслужений працівник культури, композитор Степан Кривенький, на жаль, уже покійний. Його «Пісня про Волинь» здобула найвище визнання в краї і стала своєрідною візиткою області.

Під час Німецько-радянської війни за кілька кілометрів на південний схід від міста вже 26 червня 1941 р. відбувся перший великий танковий бій радянських військ з німецькими і перша успішна контратака на наступаючі німецькі сили. Бої за визволення Горохова тривали з квітня по 13 липня 1944 р. З метою увіковічнення пам'яті про полеглих споруджено Пагорб Слави [11, с.85].

Персоналії[ред.ред. код]

Відомі уродженці[ред.ред. код]

З Горохова родом полковник армії УНР, член Української Центральної Ради Павловський Михайло Кузьмич; сучасний художник-дизайнер, лауреат Ukrainian Art Week, засновниця громадської організації «Квартира FM» Ірина Миколаївна Жичук (Щуцька); поети — Є. Л. Рекрут, С. А. Бояркевич, М. О. Буковський, Г. Г. Якимчук, К. Д. Корецька; краєзнавці, історики — Н. Я. Димнич, Я. Н. Димнич; художники — В. М. Гетьманчук, А. А. Пріщенко , В. А. Рижук (скульптор, лауреат обласної мистецької премії імені Йова Кондзелевича). Заслужений діяч мистецтв України — волинянин Ю. В. Войнаровський у 1979–1980 рр. працював викладачем Горохівської музичної школи. [11, с.87]

  • Заслужений тренер України Олександр Баламут (гандбол) народився у місті Горохові, створив справжню «фабрику зірок» ручного м'яча. 15 майстрів спорту та понад ста вихованців волинського наставника свого часу входили до збірних СРСР та УРСР. Відомі гандболістки Анжела Швайковська та Наталя Голдованська грали у легендарному київському «Спартаку» у Ігора Турчина.

Робота найкращого волинського фахівця гандболу була відзначена багатьма нагородами та званням почесного громадянина Волині за № 1. А рішенням Горохівської районної ради було присвоєно ім'я майстра спорту заслуженого тренера України з гандболу Олександра Баламута місцевій дитячо-юнацькій спортивній школі.

Проживали, працювали[ред.ред. код]

  • Олександр Корецький — талановитий художник, репресований «совітами». Він майже 10 років перебував у мордовських таборах. 1958 р. він зробив розпис частини храму-пам'ятника «Козацькі могили», що поруч з Берестечком. На багатьох виставках і в музеях експонувалися його картини, присвячені Т. Г. Шевченку, козацтву, темі останньої війни [7, с.59; 11, с. 98].

Дідичі[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)

2. Кравчук П. А. Рекорди Волині 1993. — Любешів, 1994. — 64 с. ISBN 5-7707-2014-1/4. , с. 7

3. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 323 с. ISBN 966-8201-26-4

4. Географічна енциклопедія України: В 3 т. — К., УЕ ім..Бажана, 1989–1993. Т.1. — 1989, 416с.

5. Історія міст і сіл Української РСР. Волинська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 745 с.

6. Географія Горохівщини: Навчально-методичний посібник для учнів і вчителів загальноосвітніх шкіл. — Горохів, 1993. — 114 с.

7. Денисюк В. Волинь. Події. Факти. Цифри. Туристичні маршрути. Видання третє. — Луцьк: Надстир'я, 2003. — 110 с.

8. Календар знаменних і пам'ятних дат Волині. 2004.- Луцьк: Терем, 2003. — 152с.

9. Волинь туристична. Путівник. — Світ успіху, 2008. — 362с.

10. Бондаренко Г. Історичне краєзнавство Волині. — Луцьк: Вежа, 2003. — Кн. 1. — 248 с.

11. Волинь туристична. Путівник. Volyn region tourist Guide-book. — Світ успіху, 2008. — 364с.

12. Енциклопедія історії України: В 5 т. Том 2: Г-Д/Редкол.: В. А. Смолій. — К.: Наук. думка, 2004. — 528с.

13. http://www.goradm.gov.ua/rda/admin.php

14. http://www.goradm.gov.ua/rajrada/aparat.php

15. http://www.goradm.gov.ua/rajon/enterprises.php

16. http://gorosvita.ucoz.ua/index/kdjussh_m_gorokhiv/0-34

17. http://gorokhiv.com/zagalna/5-informaciya-pro-goroxiv.html

18. http://volynrada.gov.ua/map/gorokhivskii-raion

19. Бої за Володимир Волинський — Журнал «Літопис Червоної Калини» Ч. 7 від липня 1930 року — сторінки 16, 17, 18

20. Horochoów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innyh krajów słowiańskich. — Warszawa: Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1882. — T. III (Haag — Kępy).— S. 132. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.