Горіна Ірина Анатоліївна
| Ірина Анатоліївна Горіна | ||
|---|---|---|
 Ірина Горіна у 2005 | ||
| Народилася |
10 січня 1967 (57 років) Харків  Україна | |
| Країна |
Україна | |
| Діяльність | політична діячка, економістка | |
| Відома завдяки | народний депутат | |
| Alma mater | Національний фармацевтичний університет (1990) і ХНУ імені В. Н. Каразіна (2002) | |
| Заклад | ХНУ імені В. Н. Каразіна | |
| Членство | Верховна Рада України VII скликання і Верховна Рада України VI скликання | |
| Посада | народний депутат України[1] і народний депутат України | |
| Партія | Партія розвитку України | |
| Нагороди |
| |
Го́ріна Іри́на Анато́ліївна (*10 січня 1967, Харків) — українська політична діячка, економістка. Народна депутатка 6-го та 7-го скликань України, член фракції Партії регіонів (№ 162 в списку) (з листопада 2007 року), член Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України (з грудня 2007 року).
Життєпис[ред. | ред. код]
Генеральний директор ТОВ «Консент». Директор громадської організації «Віче України».
1990 закінчила Харківський фармацевтичний інститут, працювала лаборантом-асистентом кафедри токсикологічної хімії. З 1995 року — приватний підприємець прачка.
1996 року засновує приватну фірму Фактор. Комерційний директор ТОВ «Фактор-5». Закінчила 2002 року Харківський національний університет за спеціальністю «міжнародна економіка». З грудня 2002 року — заступник генерального директора, з 2003 року — генеральний директор Українського фонду підтримки підприємництва.
З червня 2005 року — консультант з стратегічного розвитку підприємництва ТОВ Консент. У березні 2006 року кандидат в народні депутати України від партії Віче (№ 4 в списку). На час виборів: консультант з стратегічного розвитку підприємництва ТОВ Консент.
5 червня 2012 голосувала за проєкт Закону України «Про засади державної мовної політики» або так званий «Закон Ківалова-Колесніченка», закон, що при незмінності визнання української мови як державної, істотно розширював використання регіональних мов[4].
16 січня 2014 голосувала за Диктаторські закони[5].
Нагороди[ред. | ред. код]
Сім'я[ред. | ред. код]
Одружена, має доньку.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
- ↑ Сторінка на сайті ВРУ. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 4 липня 2015.
- ↑ Сторінка на сайті ВРУ. Архів оригіналу за 5 липня 2015. Процитовано 4 липня 2015.
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/g_frack_list_n?ident=28680&kr…. archive.is. 18 липня 2012. Архів оригіналу за 18 липня 2012. Процитовано 28 червня 2020.
- ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 14 вересня 2019.
- ↑ Указ Президента України № 845/2011 від 23 серпня 2011 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 20-ї річниці незалежності України». Архів оригіналу за 19 березня 2019. Процитовано 11 червня 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
- Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» [Архівовано 30 червня 2020 у Wayback Machine.]
- Законопроєкти, подані Іриною Анатоліївною.
- Народились 10 січня
- Народились 1967
- Випускники Національного фармацевтичного університету
- Випускники Харківського університету
- Викладачі Харківського університету
- Заслужені економісти України
- Депутати, які голосували за диктаторські закони 16 січня
- Народні депутати України 6-го скликання
- Народні депутати України 7-го скликання
- Члени Партії регіонів
- Члени Партії розвитку України
- Українські жінки-політики
- Виборчий округ 171