Гостомель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Гостомель
Coat of arms of Gostomel 2003.png Prapor gostomel.gif
Герб Гостомеля Прапор
Свято-Покровська церква
Свято-Покровська церква
Країна Україна Україна
Область/АРК Київська область Київська область
Район/міськрада Ірпінська міська рада
Рада Гостомельська селищна рада
Код КОАТУУ: 3210945900
Основні дані
Засноване 1494
Магдебурзьке право 1614
Статус із 1938 року
Площа 6.40 км²
Населення 14304 (01.01.2012)[1]
Густота 2229.375 осіб/км²
Поштовий індекс 08290
Телефонний код +380 4597
Географічні координати 50°34′49″ пн. ш. 30°14′11″ сх. д. / 50.58028° пн. ш. 30.23639° сх. д. / 50.58028; 30.23639Координати: 50°34′49″ пн. ш. 30°14′11″ сх. д. / 50.58028° пн. ш. 30.23639° сх. д. / 50.58028; 30.23639
Водойма річки Ірпінь, Рокач
Відстань
Найближча залізнична станція: Буча
До станції: 6 км
До обл. центру:
 - автошляхами: км
Селищна влада
Адреса 08290, Ірпінська міськрада, смт. Гостомель, вул. Леніна, 125
Голова селищної ради Кіриченко Анатолій Іванович
Карта
Гостомель (Україна)
Гостомель
Гостомель
Гостомель (Київська область)
Гостомель
Гостомель

Госто́мель — селище міського типу у Київській області. Підпорядковано Ірпінській міській раді.

Історія[ред.ред. код]

Пам'ятник магдебурзькому праву

1495 вел. кн. лит. Олександр надає Гостомлю князеві Іванові Дашкевичу Львовичу Глінському.

За переказами, Гостомель існує з дуже давніх часів. Але перша письмова згадка про нього датується 1494 роком.

У 1614-му польський король Сигізмунд ІІІ надав Гостомелю магдебурзьке право. Під час національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, він стає козацьким сотенним містечком Київського полку. 1694 була збудована тут церква.

У 1866-му Гостомель перетворюється на волосний центр, активно розвивається. Він був свідком багатьох історичних подій, пов'язаних з минулим нашої країни.

У 1962 році Ірпеню були підпорядковані Гостомель та інші селища (йому надано статус міста обласного значення). У 1972-му село Мостище було включене до території селища Гостомель. Справжньою окрасою населеного пункту залишається Свято-Покровська церква.

Заклади[ред.ред. код]

У селищі функціонує низка великих підприємств, які добре відомі не тільки в Україні, а й за її межами. Розвивається середній та малий бізнес. У Гостомелі знаходяться такі заклади соціально-побутової сфери, як готель «Корчма», дві перукарні, ательє по ремонту телевізорів, три відділення зв'язку. В галузі освіти тут функціонують чотири школи: з них — дві загальноосвітні та дві початкові, дитячий дошкільний заклад №17 «Веселка», Центр творчості дітей та юнацтва.

На території селища знаходяться деякі потужні підприємства, які добре знають не тільки в Україні, а й у всьому світі. Це зокрема, АНТК «Антонов» (близько 1320 працюючих) та ВАТ «Гостомельський склозавод» (близько 800 чол.). Вони є найбільшими платниками податків до бюджету, стабільно працюють і розвиваються. Непогано йдуть справи й на інших підприємствах селища: ВАТ «АТП-13250» (близько 125 працюючих) — пасажирські перевезення; фірма «АТАД & К» — виготовлення виробів з деревини та інші. У Гостомелі знаходяться й підприємства, які безпосередньо причетні до сільського господарства. Це СТОВ «Бучанське», «Рено», «Промінь» та сортовипробувальна станція.

Освіта[ред.ред. код]

Історія освіти[ред.ред. код]

З 1860 року в гостомельській Покровській парафії діяла церковнопарафіяльна школа - спільною для жителів Гостомеля і Яблуньки - тогочасного присілка Гостомеля. Цю школу відкрив 14 листопада 1860 року настоятель парафії, гостомельський священик о. Миронович Михаїл Михайлович. Фундатор і перший завідувач школою служив у Покровському храмі Гостомеля з 1833 року і мав кілька нагород. В 1862 році о. Михаїла замінив о. Власов Євфімій Іоаннович, який завідував школою сім років став використовувати послуги світських вчителів, котрі навчали дітей з Гостомеля, Яблуньки, Блиставиці, Озер. Станом на 1875 рік в першому класі навчалося 36 хлопчиків і 8 дівчаток.

В 1869 році завідувати гостомельсько-яблуньською школою був призначений о. Шеломов Михаїл Никанорович, що мав семінарську освіту і певний час працював викладачем Уманського духовного училища. За сумлінне виконання пастирських та педагогічних обов'язків о. Михаїл був нагороджений набедреником, скуфією та камилавкою. В часи його наставництва в школі почала викладати випускниця Київського університету імені святого Володимира Сьомацька Єпістимія Марківна. [2]

З 1884 року діти з Гостомеля і Яблуньки навчалися під керівництвом о. Олександра Красовського, який починав свій трудовий шлях шкільним учителем у м. Обухів.

У 1890 році під керівництвом о. Олександра Красовського у Яблуньці відкрито окрему церковнопарафіяльну школу грамоти, котрою також завідуваго гостомельське духовенство. В 1900 році в ній вчилося 26 першокласників і 6 першокласниць.

З 1899 року діти Яблуньки мали можливість відвідувати державну школу Гостомеля, підпорядковану міністерству народної освіти, однак церковнопарафіяльна школа продовжувала функціонувати. Останнім її наставником був о. Кремінський Андрій Левович, котрий прибув до гостомельської парафії в 1903 році. На початку Першої світової війни школу було закрито. В 1915 році вона відновила своє існування до приходу радянської влади.

Уродженці міста[ред.ред. код]

  • Шульга Михайло Сидорович. -(*1897, м. Гостомель - + р.см. невід.) - український вчений. У 1926 р. закінчив Київський інститут народної освіти. Кандидат біологічних наук. Впродовж 1939-1944 рр. працював на посаді доцента кафедри гістології Київського медичного інституту ім. О. Богомольця.

У 1944 р. був направлений у м. Чернівці для організації роботи новоствореного медичного інституту Працював заступником директора з навчальної і наукової роботи і завідувачем кафедри гістології. За час роботи в Чернівцях опублікував 5 наукових праць,у тому числі методичні вказівки для студентів з гістології та ембріології. Наприкінці 1945 р. М. С. Шульга повернувся до Київського інституту ім. О. Богомольця для завершення докторської дисертаці.

Інше[ред.ред. код]

Поруч із селищем знаходиться випробувальний полігон рейкового електротранспорту «Капвей».

Виноски[ред.ред. код]

  1. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2012 року, Київ-2012 (rar) — Державний комітет статистики України
  2. Перерва Володимир Степанович. «Історія шкільництва в містах і селах Київщини XIX — початку XX ст.» — Біла Церква: Вид. О. Пшонковський, 2008. — 672 с. іл. ISBN 878—966-2083-28-6. Сторінка 604

Джерела[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.