Гострий лейкоз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гострі лейкози — група швидко прогресуючих захворювань, що характеризуються розростанням найбільш молодих, недиференційованих клітин, які втратили здатність до визрівання.

Симптоми[ред.ред. код]

Захворювання протікає з високою лихоманкою, слабкістю, розвитком тяжких проявів геморагічного діатезу. Приєднуються інфекційні ускладнення, некротична ангіна. Хворий відчуває біль у кінцівках; болісне постукування по грудині. У крові збільшується число лейкоцитів, особливо різко - кількість молодих незрілих форм (яких в нормі немає у периферійній крові), так званих бластних клітин. При цьому в мазку крові є також невелика кількість зрілих форм, а проміжні форми зазвичай відсутні. При сумнівних результатах досліджень периферійної крові проводять мікроскопію кіскового мозку, у якому виявляється збільшення кількості бластних клітин.

Диференційна діагностика[ред.ред. код]

Диференційний діагноз лейкозу перш за все проводять з лейкемоїдною реакцією, що виникає у відповідь на такі захворювання, як сепсис, тяжкі форми туберкульозу, коклюш, пухлини та ін. В цих випадках у периферійній крові виявляють гіперлейкоцитоз, але у лейкограмі переважають зрілі клітини та лише зрідка з'являються поодинокі мієлоцити, не буває «лейкемічного зяяння». У пунктаті червоного кісткового мозку немає вираженого омолодження клітин. Зміни зникають по мірі одужання від основного захворювання.

У диференційній діагностиці гострого лейкозу та агранулоцитозу, гіпопластичної анемії, тромбоцитопенічної пурпури, колагенових захворювань, інфекційного мононуклеозу головними критеріями повинні бути результати цитологічного дослідження червоного кісткового мозку.

Лікування[ред.ред. код]

Застосовують цитостатики (вінкристин, 6-меркаптопурин, метотрексат, великі дози преднізолона (60-100 мг)), глюкокортикоїди, променеву терапію, трансплантацію гемопоетичних стовбурових клітин, імунотерапію.

Чотири основні напрямки терапії:

  • Специфічна хіміотерапія, спрямована на досягнення та закріплення ремісії захворювання. Складається з декількох етапів, різних для лімфобластного та мієлобластного лейкозів.
  • Супроводжуюча підтримуюча терапія, що проводиться для зниження інтоксикації при лізисі пухлинного субстрата та зменшення побічних токсичних ефектів хіміопрепаратів.
  • Замісна терапія, необхідна при загрозі тромбоцитопенії та тяжкій анемії.
  • Трансплантація червоного кіскового мозку та стовбурових кровотворних клітин.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Довідник фельдшера/під ред. А. Н. Шабанова. — 4-е вид., стереотип. — М.: Медицина, 1984.
  2. Острый лейкоз у детей. Симптомы. Диагностика. Принципы лечения.- на медичному порталі eurolab.ua.