Градація
Града́ція (лат. gradatio поступове підвищення, посилення від gradus крок, ступінь) — стилістична фігура, яка полягає у поступовому нагнітанні засобів художньої виразності задля підвищення (клімакс) чи пониження (антиклімакс) їхньої емоційно-смислової значущості.
Градація розрізняється за просторово-часовими (переважно у прозі), інтонаційно-емоційними (поезія) та психологічними (драма) ознаками. Виразність градації посилюється поєднанням її з анафорою (Юлій Цезар: «Прийшов, побачив, переміг»).
Класичним прикладом градації як прийому строфічної композиції можна вважати вірш В. Мисика «Сучасність»:
— В. Мисик, Сучасність
Градація полягає в такому розташуванні частин висловлення (слів, частин речення), при якому кожна наступна містить у собі підсилення (чи послаблення) смислового або емоційно-експресивного значення.
Види[ред. | ред. код]
Градація висхідна або клімакс — розташування слів у порядку підсилення їх значення. Наприклад:
- І в'яне, сохне, гине, гине твоя єдиная дитина. (Т. Шевченко.)
Градація спадна або антиклімакс — розташування слів у порядку послаблення їх значення:
- Тріснуло, струхло і стихло. Лиш шум все шумів рясношумний. (П. Тичина.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ «Академія», 1997. — с. 169
- Ганич Д. І., Олійник І. Словник лінгвістичних термінів. — К.: Вища школа, 1985. — 360 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Градація // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 239.
- Градація // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 135. — ISBN 978-966-439-921-7.
| ||||||||