Градіщансько-хорватська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Градіщансько-хорватська мова
Носії: 70 000
Місце: Австрія, Угорщина, Чехія
Писемність: Латиниця
Класифікація: Індоєвропейська родина
Слов’янська група
Південнослов’янська гілка
Хорватська мова
Офіційний статус
Коди мови
Zitak svetih (1897).JPG

Градіщансько-хорватська мова (хорв. gradišćanskohrvatski jezik, часто називається бургенландсько-хорватською, від назви австрійської землі Бургенланд) — південнослов'янська мала літературна мова (мікромова) на базі хорватського діалекту, розміщеного у німецькому й частково угорському оточенні.

З кінця XV століття хорвати — біженці з територій, окупованих Османською імперією — живуть на території Бургенланду (їх культурний центр Айзенштадт, слов'янською — Желєзно). Власна літературна традиція існувала практично безперервно. Нині градіщанська хорватська офіційно визнана в Бургенланді як мова меншин; у провінції налічується 19 412 носіїв за даними перепису 2002 року. Носії градіщанських діалектів є й у крупних містах поза Бургенландом — у Відні та Граці — а також в Угорщині та Чехії. Разом їхня чисельність, за деякими оцінками, сягає 70 тисяч.

Серед хорватів, які переселились у Бургенланд, переважали носії чакавських діалектів, але були також і ті, хто розмовляв штокавськими й кайкавських; в результаті мало місце декотре змішування цих діалектів за переваги першого. Окрім того, діалект Бургенланду розвинув, зважаючи на багатовікову відокремленість та вплив німецької й угорської мов, низку особливих рис.

У формуванні літературної градіщансько-хорватської мови ще з XVII століття враховувалась хорватська (передусім чакавська), словенська та церковнослов'янська традиції. Важливим стимулом розвитку літературної форми був прийнятий ними в Австрії протестантизм, що вимагав мови проповіді й богослужіння, а потім і хорватське національне відродження XIX століття, після якого посилився вплив літературної мови Хорватії. Використовується хорватська латиниця.

Градіщанська норма відрізняється великою варіативністю у морфології (наприклад, Р. мн. 'днів' — danov і dnevov); саме у галузі словозміни і є основні відмінності між градіщанською та загребською хорватською.

Основоположник поезії — Мате Мілорадич (1850–1928), найбільший прозаїк — Ігнац Хорват (1895–1973).

Видається періодика: Hrvatske novine (Хорватська газета), з 1960, журнали Novi glas (Новий голос, з 1957) тощо.

Посилання[ред.ред. код]