Градіщансько-хорватська мова
| Градіщансько-хорватська мова | |
|---|---|
| Носії: | 70 000 |
| Місце: | Австрія, Угорщина, Чехія |
| Писемність: | Латиниця |
| Класифікація: | Індоєвропейська родина |
| Офіційний статус | |
| Коди мови | |
.JPG)
Градіщансько-хорватська мова (хорв. gradišćanskohrvatski jezik, часто називається бургенландсько-хорватською, від назви австрійської землі Бургенланд) — південнослов'янська мала літературна мова (мікромова) на базі хорватського діалекту, розміщеного у німецькому й частково угорському оточенні.
З кінця XV століття хорвати — біженці з територій, окупованих Османською імперією — живуть на території Бургенланду (їх культурний центр Айзенштадт, слов'янською — Желєзно). Власна літературна традиція існувала практично безперервно. Нині градіщанська хорватська офіційно визнана в Бургенланді як мова меншин; у провінції налічується 19 412 носіїв за даними перепису 2002 року. Носії градіщанських діалектів є й у крупних містах поза Бургенландом — у Відні та Граці — а також в Угорщині та Чехії. Разом їхня чисельність, за деякими оцінками, сягає 70 тисяч.
Серед хорватів, які переселились у Бургенланд, переважали носії чакавських діалектів, але були також і ті, хто розмовляв штокавськими й кайкавських; в результаті мало місце декотре змішування цих діалектів за переваги першого. Окрім того, діалект Бургенланду розвинув, зважаючи на багатовікову відокремленість та вплив німецької й угорської мов, низку особливих рис.
У формуванні літературної градіщансько-хорватської мови ще з XVII століття враховувалась хорватська (передусім чакавська), словенська та церковнослов'янська традиції. Важливим стимулом розвитку літературної форми був прийнятий ними в Австрії протестантизм, що вимагав мови проповіді й богослужіння, а потім і хорватське національне відродження XIX століття, після якого посилився вплив літературної мови Хорватії. Використовується хорватська латиниця.
Градіщанська норма відрізняється великою варіативністю у морфології (наприклад, Р. мн. 'днів' — danov і dnevov); саме у галузі словозміни і є основні відмінності між градіщанською та загребською хорватською.
Основоположник поезії — Мате Мілорадич (1850–1928), найбільший прозаїк — Ігнац Хорват (1895–1973).
Видається періодика: Hrvatske novine (Хорватська газета), з 1960, журнали Novi glas (Новий голос, з 1957) тощо.
Посилання [ред.]
- Хорватсьький центр у Відні (хор.)(нім.)(англ.)
- Науковий інститут градіщанських хорватів(хор.)(нім.)
- Центр хорватської культури й документації в Айзенштадті/Желєзно (нім.)
|
||||||||||||||
