Граматика каталанської мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Основна стаття: Каталанська мова.

Катала́нська (катало́нська) мо́ва (кат. català; вимовляється [kətə'ła] або [kata'ła]) — мова Західного Середземномор'я, належить до романської групи індоєвропейської мовної родини.

У період з 1979 р. до 2007 р. каталанська мова отримала певний офіційний статус на всіх адміністративних територіях, які є частиною каталанських країн, окрім Ал-Карші та Західної смуги. В Автономній області Каталонія вона є однією з трьох офіційних мов та єдиною «власною (або історичною) мовою» з 1979 р.

З точки зору фонетики, лексики та граматики найближчою до каталанської є окситанська мова[1]VIII до XIII ст. каталанська мова являла собою діалект окситанської).

Граматика та фонетика каталанської мови має як спільні (зокрема 2 числа та 2 роди у іменника, прикметника та артикля, відмінникова система у займенника), так і відмінні риси (8, а не 7 голосних, як у більшості романських мов, вживання означеного артиклю перед іменами) з сусідніми галло-романськими та східно-іберійськими мовами.

Каталанська мова регулюється кількома закладами, зокрема Інститутом каталонських студій (який підтримує норму IEC) та Валенсійською мовною академією (яка підтримує норму AVL).

Морфологія[ред.ред. код]

Артикль та іменник[ред.ред. код]

Іменник у каталанській мові може бути чоловічого або жіночого роду, вживатися у множині чи однині : el / un llibre - книга (чол. рід, однина), els / uns llibres - книги (чол. рід, множина), la /una taula - стіл (жін. рід, однина), les / unes taules - столи (жін. рід, множина). Показником роду / числа виступає артикль та закінчення іменника.

Іменники жіночого роду в однині часто мають закінчення -a, хоча з цього правила є численні винятки. Іменники з закінченням -ció, -iva та -essa завжди жіночого роду. Слова з закінченням -iu завжди чоловічого роду.

Показником множини є закінчення -s для обох родів. Ті іменники, які в однині закінчуються на -s, мають таку саму форму множини : la pols / les pols, la tos / les tos.

Артиклі мають такі форми:

Означений артикль
Число Чоловічий рід Жіночий рід
Однина el, l' la, l'
Множина els les
Неозначений артикль
Число Чоловічий рід Жіночий рід
Однина un una
Множина uns unes
Артикль «salat»

На узбережжі Коста Брава та на Балеарських о-вах паралельно зі стандартною формаю означеного артиклю вживається інша форма, яка називається «salat» (ця назва складається зі стандартної форми означеного артикля жіночого роду однини la та його місцевої форми sa).

Число Чоловічий рід Жіночий рід
Однина es, so (після amb), s' sa, s'
Множина es / ets, sos (після amb) ses

Прикметник[ред.ред. код]

Прикметник у каталанській мові змінюється за родами (чоловічий / жіночий) та числами (однина / множина). Прикметники діляться на три групи:

  • що мають чотири форми - білий: чол. рід, однина: blanc, жін. рід, однина: blanca, чол. рід, множина: blancs, жін. рід, множина: blanques.
  • що мають три форми - щасливий: однина: feliç, чол. рід, множина: feliços, жін. рід, множина: felices.
  • що мають дві форми - відмінний, той що відрізняється: однина: diferent, множина: diferents.

Слід зазначити, що більшість прикметників має форми чоловічого та жіночого роду (синій / синя - blau / blava), однак прикметники, утворені від іменників, мають лише одну форму для обох родів (пр., рожевий / рожева - rosa, брунатний / брунатна - marró).

Якщо відіменникові прикметники супроводжуються прислівниками, прикметники та прислівники за родами не змінюються (пр., сині штані - uns pantalons blaus, світло-сині штані - uns pantalons blau clar).

Як і у французькій мові, і на відміну від іспанської, найчастіше прикметник ставиться після іменника (пр., Камп Ноу («Новий стадіон», назва одного зі стадіонів Барселони) - Camp Nou).

Правила утворення форми множини[ред.ред. код]

  • У множині іменники та прикметники приймають закінчення -s без виключень. У більшості випадків -s додається до форми однини: пр., roure, roures; fort, forts.
  • Слова, що закінчуються в однині на ненаголошений -a, змінюють -a на -e, та додають обов'язкове закінчення -s. У деяких словах відбуваються додаткові зміни при формуванні форми множини:
- заміна ç на c: balança, balances; dolça, dolces
- заміна c на qu: cuca, cuques; seca, seques
- заміна cu на : pascua, pasqües; iniqua, iniqües
- заміна j на g: platja, platges; roja roges
- заміна g на gu: vaga, vagues; groga, grogues
- заміна gu на : llengua, llengües; ambigua, ambigües.
  • Деякі слова мають дві форми множини, з закінченням -s або з закінченням -ns (ases або àsens, coves або còvens, freixes або fréixens, homes або hòmens, joves або jóvens, marges або màrgens, orfes або òrfens, raves або ràvens, termes або térmens, verges або vèrgens).
  • Слова, що в однині закінчуються на голосний під наголосом, у множині додають закінчення -ns: cantó, cantons; ple, plens.
  • Слова, що в однині закінчуються на голосний під наголосом, але були запозичені не з латини, приймають закінчення -s: sofà - sofàs, cafè - cafès тощо.
  • Іменники та прикметники чоловічого роду, що в однині закінчуються на -s, -ç, -x та мають наголос на останньому складі, у множині приймають закінчення -os. Деякі слова, які в однині закінчуються на -s , у множині приймають закінчення -ssos: gas, gasos; gos, gossos; braç, braços; reflex, reflexos; gris grisos, але espès, espessos тощо. З цього правила є численні винятки.
  • Іменники та прикметники чоловічого роду, що в однині закінчуються на -sc, -st, -xt та мають наголос на останньому складі, у множині приймають або закінчення -os, або -s: bosc, boscos або boscs; impost, imposts або impostos; text, texts або textos. Слова post та host є жіночого роду, у множині приймають закінчення -s або -es: posts або postes.
  • Деякі іменники та прикметники чоловічого роду, що в однині закінчуються на -ig, можуть мати такі закінчення у множині: faig: faigs або fajos; passeig: passeigs або passejos; desig: desigs або desitjos. Деякі слова цієї групи у множині мають лише закінчення -s: raig - raigs (пр., raigs x - «рентгенівське проміння», raigs ultraviolats - «ультрафіолетове проміння»).

Займенник[ред.ред. код]

Особові (сильні) займенники
Каталанські займенники Українські еквіваленти
jo я
tu ти
ell він
ella вона
nosaltres ми
vosaltres ви
ells вони (чол. рід)
elles вони (жін. рід)

Особові займенники зазвичай використовуються з дієсловом лише для того, щоб підкреслити, хто саме робить ту чи іншу дію. Після прислівників у першій особі однини замість jo вживається mi : amb mi «зі мною».

Займеннику «Ви» (шанобливе звернення до однієї особи) відповідає каталанський займенник vostè, у множині - vostès. З цим займенником дієслово вживається у 3-ій особі.

Слабкі займенники

Дієслово[ред.ред. код]

Див. додаткову інформацію про відмінювання дієслів на Wiktionary на сторінці Catalan conjugation. (кат.), (англ.)
Правильні дієслова

У каталанській мові існує три дієвідміни (для правильних дієслів).

Допоміжні дієслова

Числівник[ред.ред. код]

Див. список числівників у Wikibooks на сторінці - Numerals in Catalan language (кат.), (англ.)

Прислівник[ред.ред. код]

Див. переклад вибраних прислівників у Wiktionary у категорії Catalan adverbs. (кат.), (англ.)

Службові частини мови[ред.ред. код]

Див. переклад вибраних вигуків у Wiktionary у категорії Catalan interjections. (кат.), (англ.)

Синтаксис[ред.ред. код]

Порядок розташування членів речення

Як і в українській, зазвичай у простому реченні присудок йде після підмета, а додаток після присудка, однак дуже часто члени речення розташовуються довільно, пр. Brillava el sol. – Сонце світило, дослівно : «Світило сонце». Підмет також може опускатися, пр., Era difícil convènce’lБуло важко його переконати, дослівно : «Було важко переконати його»[2].

Питальні речення

Зазвичай порядок слів у питальному реченні не відрізняється від порядку у стверджувальному, змінюється лише інтонація. Однак досить часто, особливо в усному мовленні, у питальному реченні на початку ставлять слово què, яке відокремлюють комою від решти слів (аналог українського «чи»), пр. Què, vindràs a la festa dissabte ?Чи ти прийдеш на свято у суботу ?[3]

Заперечення

Для заперечення зазвичай використовують частку no, яку ставлять перед дієсловом. Іноді, як у французькій чи окситанській мовах, після дієслова вживають заперечну частку pas (завжди разом з no). Окрім того, використовують дві конструкції при запереченні наявності одного предмету чи особи (no … cap) та речовини, яку неможливо порахувати (no … gens). De gelats de vanilla no ens en queda cap.[Жодної порції] ванільного морозива у нас не залишилося, дослівно : «Ванільних морозив не у нас їх залишається нічого». [4]

Окрім того вживаються такі конструкції : для «ніколи не» – no … mai, «більше ніколи не» – no … més.

Слабкі займенники

Однією з найхарактерніших оригінальних рис каталанського синтаксису є наявність великої кількості слабких займенників[5]. Це дозволяє у фразі, особливо в усному мовленні, заміняти будь-який іменник відповідним займенником. У більшості випадків просте речення будується таким чином : A música, hi dedico molt de temps.Я присвячую багато часу музиці, дослівно : «Музиці, цьому (я) присвячую багато часу». Така побудова простого речення характерна розмовним формам інших романських мов.

Як і у французькій мові, іменник з часткою de замінюються займенником en, іменник з часткою a або amb – займенником hi (у французькій - y), пр., No hi estic d’accord.Я не погоджуюся з цим.

Займенник ho замінює цілу фразу, пр., Això és veritat, ho diu el capità.Це правда, [про] це говорить капітан.

Слабкі займенники можуть комбінуватися, і таких комбінацій нараховується 65. Зазвичай на перше місце ставляться займенники em, et, li, ens, us, els, а потім займенник hi, ho, en, пр., m'hi van recomanarвони мене йому рекомендували (порівняти – ісп. me recomendaron a él, фр. фр. ils m'ont recommandé à lui).

Вибір дієслівних форм

У певних аспектах каталанська трохи ближче до германських мов, ніж сусідні іспанська та французька – вибір відповідної дієслівної форми обумовлюється наявністю темпоральних дієприслівників (ja - вже, encara - ще тощо), пр., Ho vam fer ahir.Ми це зробили вчора, та Ho fèiem sovint quan érem joves.Ми це робили часто, коли були молодими.[2]

Модальність

Модальність здебільшого передається описово. На приклад, «потрібно + дієслово» перекладається як cal + неозначена форма дієслова, або cal + que + кон’юнктив, пр., M’ha calgut corregir els errors. – Мені було потрібно виправити помилки, та No cal que t’ho repeteixi. – Мені не потрібно тобі це повторювати.[6] Для передачі словосполучення «було б краще» (рекомендація або примус) використовувається вираз haver + неозначена форма дієслова, пр., Hauries de fer llit. – Було б краще, якби ти залишився у ліжку. Можливість передається виразом deure + неозначена форма дієслова, пр., Deuen arribar aquest vespre. – Вони повинні приїхати сьогодні ввечері.

Посесивність («свій»)

Належність чогось (в українській найчастіше передається словом свій) в каталанській є самозрозумілою і не передається засобами мови, пр., Ha perdut el passaport. – Він / вона загубив / -ла свій паспорт.

Шанобливе звернення

Для передачі українського «чи не міг би ти» вживається конструкція et fa res + неозначена форма дієслова, пр., Et fa res obrir la finestra ? – Чи не міг би ти прочинити вікно ?, Li fa res pagar ara mateix ? – Чи не могли б Ви (в однині) заплатити прямо зараз ?, Us fa res baixar del cotxe ? – Чи не могли б ви (у множині, не шанобливо) вийти з машини ?, Els fa res parlar en anglès ? – Чи не могли б ви (у множині, шанобливо) говорити англійською ?

Вживання артиклю з іменами

Означений артикль, як і в окситанській мові, у більшості випадків вживається перед іменами (en для чоловічих імен та la для жіночих). Артикль не вживається при звертанні до людини та після виразу em dic - мене звати, пр., Natàlia, et presento la Lídia. – Наталіє, познайомся з Лідією, дослівно : «Наталія, (я) тобі представляю Лідію».

Примітки[ред.ред. код]

  1. Зокрема за списками Сводеша.
  2. а б Підручник каталанської мови «Catalan. Teach yourself.», Anna Poch & Alan Yates, ISBN 0-340-87055-9, стор. 183
  3. Підручник каталанської мови «Catalan. Teach yourself.», Anna Poch & Alan Yates, ISBN 0-340-87055-9, стор. 157
  4. Підручник каталанської мови «Catalan. Teach yourself.», Anna Poch & Alan Yates, ISBN 0-340-87055-9, стор. 77
  5. Синтаксис каталанської мови на сайті Enciclopèdia Catalana.
  6. Підручник каталанської мови «Catalan. Teach yourself.», Anna Poch & Alan Yates, ISBN 0-340-87055-9, стор. 178

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Gramàtica Catalana, David Franq (Editorial Franq, Argentona)

Посилання[ред.ред. код]