Гранати

Гранати
Загальні відомості
Підклас	{{{Підклас}}}
Група	{{{Група}}}
Генезис	{{{Генезис}}}
Ідентифікація
Твердість за шкалою Мооса	6,5—7,5
Питома вага	3,51—4,25 г/см³
Оптичні властивості кристалів
Інші властивості

Грана́ти (рос. гранаты, англ. garnets, нім. Granate m pl )— група мінералів ортосилікату острівної структури.

Опис мінералу

Загальна формула А32+В23+(SiO₄)₃, де А32+ — Mg, Fe, Са, Mn; В23+ — Al, Fe, Cr, V, Mn, Ti⁴⁺, Zr4+ і інш.

Самоцвіти, напівдорогоцінне каміння. Включає 15 ізоструктурних мінералів, які за хімічним складом поділяються на 6 мінеральних видів: альмандин-піроп, альмандин-спесартин, спесартин-ґросуляр, ґросуляр-андрадит, уваровіт-ґросуляр і шорломіт.Сингонія кубічна. Густина 3,51—4,25. Твердість 6,5—7,5. Колір — від безбарвного до чорного. В Україні є на Закарпатті та в межах Українського щита.

Гранати здавна відомі в Україні-Русі. Осн. метод збагачення — гравітаційний і флотація. В укр. наук. літературі вперше описані в лекції «Про камені та геми» Ф.Прокоповича, яка читалася в Києво-Могилянська академія в 1705—1709 рр.

Світове виробництво ґранатових концентратів зосереджено у США, Австралії та Індії і становить бл. 300 тис. т на рік. У США Ґранати видобувають при їх вмісті у руді бл. 8 %. В Україні є значно більш багатші родовища гранатів за вмістом корисного компоненту, напр., Іванівське родовище граніту (Поділля), у гранітному відсіві якого міститься до 27 % ґранатів, запаси руди складають понад 25 млн.т.

Різновиди

Кристал гранату

Розрізняють:

• ґранат бериліїстий (відміна спесартину, яка містить до 0,39 % ВеО);
• ґранат білий (1. — те саме, що гросуляр; 2. — лейцит); ґранат благородний (прозорі відміни альмандину та піропу);
• ґранат бобровський (демантоїд);
• ґранат богемський (торговельна назва піропу з Чехії);
• ґранат ванадіїстий відміна ґросуляру, яка містить до 4,5 % V₂O₃);
• ґранат вапнисто-глиноземистий (ґранат кальціїсто-алюмініїстий);
• ґранат вапнисто-залізистий (ґранат кальціїсто-залізистий);
• ґранат вапнисто-хромистий (ґранат кальціїсто-хромистий);
• ґранат везувійський (застаріла назва лейциту);
• ґранат глиноземистий (ґранат, який містить глинозем: ґросуляр, піроп, альмандин, спесартин);
• ґранатжад (ґросуляр);
• ґранат залізисто-алюмініїстий (альмандин);
• ґранат залізисто-глиноземистий (альмандин);
• ґранат залізний (ґранат, до складу якого входить Fe₂O₃: кохарит, скіагіт, кальдерит, андрадит, меланіт);
• ґранат звичайний (андрадит);
• ґранат зелений (уваровіт);
• ґранат ітріїстий (відміна ґранату, яка містить до 1,5—3 % оксидів рідкісних земель ітрієвої групи; рідкісний);
• ґранат кальціїстий (1. ґросуляр; 2. — андрадит);
• ґранат кальціїсто-алюмініїстий (застаріла назва ґросуляру та гесотиту);
• ґранат кальціїсто-залізистий (застаріла назва андрадиту);
• ґранат кальціїсто-хромистий (застаріла назва уваровіту);
• ґранат колінський (альмандин із Коліна, Чехія);
• ґранат лужний (загальна зайва назва для мінералів групи содаліту);
• ґранат магнезіально-глиноземистий (піроп);
• ґранат магнезіо-алюмінієвий (піроп);
• ґранат магнезіо-фероалюмінієвий (піроп);
• ґранат магніїсто-алюмініїстий (піроп);
• ґранат магніїсто-глиноземистий (піроп);
• ґранат марганцевистий (спесартин);
• ґранат марганцевисто-алюмініїстий (спесартин);
• ґранат м'ясо-червоний (гесоніт);
• ґранат олов'яний (застаріла назва каситериту);
• ґранат сибірський (альмандин);
• ґранат сирійський (торговельна назва альмандину, привезеного з Сирії);
• ґранат скан-діїстий (відміна ґранату, яка містить до 0,2 % Sc₂O₃);
• ґранат смоляний (відміна андрадиту смоляно-чорного кольору);
• ґранат східний (торговельна назва альмандину, привезеного зі Сходу);
• ґранат тетраедричний (помилкова назва гельвіну);
• ґранат титановий (відміна андрадиту, яка містить до 17,3 % ТіО₂);
• ґранат хромистий (відміна ґранату з Нижньотагільського дунітового масиву, яка містить від 8,80 до 12,29 % Cr₂O₃);
• ґранат чорний (загальна назва андрадиту, меланіту, нігрину, шорломіту).

Найпоширеніші алюмінієві та кальцієві ґранати.

Див. також

• Список мінералів
• Самоцвіти

Література

• Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.