Гранатомет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ручний протитанковий гранатомет РПГ-7. Найбільш розповсюджений тип гранатомету
Кумулятивна протитанкова граната в розрізі

Гранатоме́т — вогнепальна зброя, призначена для ураження броньованої техніки, фортифікаційних споруд або живої сили противника за допомогою пострілу гранатометною гранатою.

Прообразом гранатомета є кременеві, а спочатку і ґнотові «ручні мортири» для стрільби ручними гранатами, відомі з XVI в[1]. Петро I намагався широко ввести їх в російській армії, але з цього нічого не вийшло через надзвичайно сильний відбій, який робив неможливою стрільбу з цієї зброї інакше, як з упору.

Фактично, словом «гранатомет» позначаються декілька класів зброї. Так, гранатомети бувають дульні (як ствольні так і бесствольні), підствольні, станкові, ручні, реактивні (причому, одноразові та багаторазові).

Дульний гранатомет метає гранати з допомогою гвинтівкового патрона, холостого або бойового. Свою назву вони отримали за те, що кріпляться на дулі вогнепальної зброї (звичайно гвинтівки). Порохові гази при холостому пострілі витікають з дула і розганяють гранату. Ствольні системи являють собою ствол, встановлений на дуло, в якому граната розганяється як звичайний снаряд. Бесствольні системи обходяться без такого ствола (тобто не існують у вигляді окремого пристрою), а граната розганяється інакше — вона має довгий хвостовик, або стрижень, або трубку. Стрижень вставляється в ствол і порохові гази виштовхують його зі стовбура та розганяють гранату, однак така схема малопридатна для малокаліберних (6-8 мм) гвинтівок кінця XIXXX ст., так як тонкий стрижень може заклинити при пострілі. Трубка навпаки охоплює ствол (на якому не повинно були виступаючих пристосувань, типу прицілу, полум'ягаснику або дульного гальма), блокуючи вихід пороховий газів, які знову ж таки повинні розганяти гранату, після вильоту якої гази можуть залишити ствол. У польоті граната бесствольного гранатомета стабілізується оперенням. Дульні гранатомети були поширені в першій половині XX ст., однак у другій половині століття зійшли нанівець.

Підствольні, станкові та ручні гранатомети являють собою окремі стріляючі пристрої, що стріляють унітарним гранатометним патроном. Такі патрони зроблені за двокамерною схемою, подібно мінометній міні, але з застосуванням гільзи та використанням нарізного ствола. При пострілі пороховий заряд розриває ковпачок на донці гільзи і порохові гази потрапляють в головну камеру відносно повільно, і їх зростаючий тиск розганяє гранату. Така схема дозволяє мати відносно невеликий відбій при високій масі снаряду, який метають  — 180–500 г. Однак при цьому обмежується початкова швидкість, дальність і точність пострілу.

Підствольні гранатомети являють собою ствол з спусковим механізмом, кріпляться під стволом гвинтівки (автомата) і служать для збільшення можливостей зброї. Як правило, мінімум один стрілець у відділенні має підствольний гранатомет. Ручний гранатомет часто сумісний з підствольним і представляє його окремий варіант з пістолетною рукояткою, прицілом і прикладом. Крім однозарядного варіанта, схожого за пристроєм з одноствольною мисливською рушницею (ствол «переламувається» для зарядження) є багатозарядні варіанти, як правило, револьверного типу, з барабаном на 6-12 пострілів. Дальність стрільби з ручних і підствольних гранатометів зазвичай не перевищує 400 м. У нового американського 2000 м, у нового китайського 1500 м.

Станковий гранатомет являє собою засіб вогневої підтримки взводу, при розмірах і масі близький до станкового кулемету, при схожій конструкції він використовує постріли більшої потужності, здатні забезпечити дальність стрільби до 1500–2000 м. Набої з'єднуються в стрічку, на зразок кулеметної. Вогонь ведеться в автоматичному режимі з темпом 200–400 пострілів на хвилину. Вперше станкові гранатомети були застосовані під час В'єтнамської війни і з тих отримали найширше розповсюдження. Найсучасніші зразки оснащуються також комп'ютеризованими прицілами, гранатами різного типу дії і можуть підміняти артилерію та міномети. Також існують варіанти встановлення на бронетехніку, кораблі та гвинтокрили.

Найпоширеніший гранатомет у світі — це РПГ-7. Гранати, розроблені в останні роки, дозволяють пробивати метрові бетонні стіни і півметрові броньові плити.

Перші сучасні ручні гранатомети з'явилися в роки Другої світової війни:

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]