Гранд-готель (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гранд Готель
Grand Hotel
Grand Hotel film poster.jpg
Жанр драма, арт-деко, мелодрама
Режисер Едмунд Гулдінг
Продюсер Пол Берн,

Ірвінг Талберн

Сценарист Вікі Баум (оповідання),

Вільям А. Дрейк,

Бела Балас

У головних
ролях
Грета Гарбо
Джон Беррімор
Джоан Кроуфорд
Оператор Вільям Х. Деніелз
Композитор Вільям Акст,

Чарльз Максвелл

Монтаж Бланш Сьюелл
Художник Седрік Гіббонс
Кінокомпанія MGM
Тривалість  112 хв.
Мова  англійська
Країна  США
Рік  1932
IMDb ID 0022958
Кошторис  $700 000
Касові збори  $1 235 000

«Гранд Готель» (англ. Grand Hotel) — американський кінофільм у жанрі арт-деко 1932 року, знятий за мотивами оповідання австрійської письменниці Вікі Баум «Люди в Готелі» (нім. Menschen im Hotel). Режисер — Едмунг Гулдінг. У фільмі задіяні 7 найкращих акторів кінокомпанії «Metro-Goldwyn-Mayer» того часу — Грета Гарбо, Джон Беррімор, Лайонел Беррімор, Джоан Кроуфорд, Воллес Бірі, Льюїс Стоун та Джин Хершолт. Стрічка одержала премію «Оскар» у категорії «найкраща картина» (1932).

У 2007 фільм був обраний Бібліотекою Конгресу США для зберігання у Національному реєстрі фільмів[1].

Сюжет[ред.ред. код]

Дія відбувається у великому розкішному Гранд-готелі в Берліні. Головними героями є кілька осіб, що одночасно прибувають в готель. На початку й в кінці фільму герой Льюїса Стоуна вимовляє фразу: «Гранд-готель… Люди приходять й ідуть. Нічого ніколи не відбувається». Цей коментар має іронічний відтінок, бо протягом декількох днів перебування головних героїв в готелі відбувається низка різноманітних подій — від нового любовного роману до грабежу й убивства.

Актори й персонажі[ред.ред. код]

  • Грета Гарбо — російська прима-балерина на прізвище Грушинська, яка приїхала в Берлін з гастролями. Напівпорожні концертні зали й брак оплесків доводять її до депресії. Вона вважає, що її кар'єра скінчилася, і збірається покінчити життя самогубством у номері готелю, але її рятує злодій-аристократ, що проникнув у її кімнату з метою украсти її перлове намисто. Між ними розпочинається роман. У фільмі героїня Гарбо вимовляє знамениту фразу — «Я хочу бути насамоті» (англ. «І want to be alone»), яка надалі асоціювалася із самою акторкою й її самітницьким життям.
  • Джон Беррімор — Барон Фелікс фон Ґайгерн, картяр шляхетного походження. Оселившись в готелі, він планує крадіжку намиста Грушинської, тому що загруз у боргах і йому дуже потріні гроші. Однак надалі закохується в балерину.
  • Воллес Бірі — Прайзінг, пихатий розгодований бізнесмен, що приїхав у місто для укладення контракту. Зачарований свією новою стенографісткою і незграбно намагається її спокусити.
  • Лайонел Беррімор — Отто Крингеляйн, літній невиліковно хворий бухгалтер, що вирішив в останні дні свого життя побенкетувати від душі й витратити всі свої заощадження. Протягом багатьох років він працював на Прайзінга й почуває до нього сильну відразу. Селиться в одному із найкращих номерів Гранд готелю. Знайомиться із Бароном та Флемхен і здружується з ними.
  • Джоан Кроуфорд — Флемхен, молода честолюбна стенографістка Прайзінга, багато на що готова заради грошей. Закохується в барона після знайомства з ним, однак той надалі заводить роман із Грушинською.
  • Льюїс Стоун — доктор Оттерншлаг
  • Джин Хершолт — Зенф, працівник приймальні готелю.
  • Роберт Маквейд — Маєрхайм, бізнес-партнер Прайзінга.
  • Пернел Пратт — Зіновіц, менеджер Грушинської
  • Фердінанд Готшалк — Піменов, агент Грушинської
  • Рафаелла Оттіано — Сюзетт, асистентка Грушинської
  • Морган Воллас — шофер
  • Меррей Кинел — Швайманн

«Я хочу побути одна»[ред.ред. код]

Персонаж Грети Гарбо, Грушинська, виголошує фразу «Я хочу побути одна», і відразу додає: «Я просто хочу побути одна». Пізніше у розмові з бароном Феліксом фон Ґайгерном, вона каже: «А я хочу побути одна». "Посилаючись на легендарну характеристику її особистого життя, надалі вона наполягала: " Я ніколи не говорила, що хочу побути одна, я лише сказала: «Я хочу, щоб мене залишили у спокої. Це велика різниця».

Джерела[ред.ред. код]

  1. Films Selected to The National Film Registry, Library of Congress 1989–2007(англ.)

Посилання[ред.ред. код]