Границя витривалості

Крива Веллера. Горизонтальна вісь — число циклів (N), вертикальна — максимальне напруження циклу (σ_max)

Грани́ця витрива́лості (англ. Fatigue limit) — максимальне за абсолютним значенням механічне напруження циклу, за якого ще не відбувається руйнування матеріалу від втоми протягом заданої кількості циклів навантажування.

При симетричному циклі (коефіцієнт асиметрії становить −1) границя витривалості в умовах розтягування-стискання позначається σ₋₁ в умовах кручення τ₋₁.

Для визначення границі витривалості матеріалу проводиться на випробувальній машині випробування на втому партії зразків (6-12 шт.). Навантаження на окремі зразки даються такі, щоб вони руйнувались при різній кількості циклів навантажування в діапазоні циклів N=10³…10⁷.

Обробка отриманих експериментальних даних супроводжується побудовою по точках в координатах log(N)-σ_max кривої втоми, яку в літературі часто називають кривою Веллера.

Історичні дані

Найбільший вклад в наукові основи проектування металевих конструкцій, що піддаються циклічному навантаженню, вніс німецький інженер Август Веллер (en:August Wöhler) класичними дослідами із залізом та сталлю в умовах повторного розтягування-стискування, результати яких були опубліковані в 1858–1870 роках. Л. Шпангенберг (de:Louis Spangenberg) в 1874 році уперше графічно зобразив результати досліджень, опублікованих А. Веллером у вигляді таблиць. Відтоді графічне представлення отриманої залежності між амплітудами напружень циклу і числом циклів до руйнування називають діаграмою (кривою) Веллера.

Література

• Опір матеріалів. Підручник /Г. С. Писаренко, О. Л. Квітка, Е. С. Уманський. За ред. Г. С. Писаренка — К.: Вища школа,1993 .- 655 с. ISBN 5-11-004083-5

Див. також

• Втома матеріалу

Це незавершена стаття про матеріал. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.