Границя пружності

Діаграма деформування металевого матеріалу. Напруження ($\sigma$) показано у функції від деформації ($\epsilon$)
1: Границя абсолютної пружності
2: Границя пропорційності
3: Границя пружності
4: Границя плинності σ_0,2

Грани́ця пру́жності — найбільше механічне напруження при навантаженні зразка матеріалу, до якого залишкова деформація при розвантаженні не виявляється.

За ДСТУ 2825-94: Границя пружності — найбільше умовне напруження, за якого з обумовленим відхиленням зберігається пружність у разі деформування зразка.

При розтягуванні зразка це напруження спричинюється силою F_пр і визначається за формулою

$\sigma _{np}={\frac {F_{np}}{A_{0}}}$ [МПа].

Границя пружності (точка 3 на рисунку) є характеристикою не пов'язаною із законом Гука. Її значення може бути як більшим, так і меншим границі пропорційності (точка 2 на рисунку), хоча ці значення є дуже близькими і, як правило, різницею між ними нехтують.

Часто за границю пружності використовують найбільше напруження, при якому забезпечується неперевищення пластичною деформацією деякої величини, що має назву — допуск на залишкову відносну деформацію (зазвичай $\epsilon =0,05\%$). Значення границі пружності, отримане на основі цього критерію позначається $\sigma _{\text{0,05}}$ і цю характеристику називають умовною границею пружності.

Див. також

• Границя плинності
• Границя пропорційності
• Границя міцності

Джерела

• Опір матеріалів. Підручник /Г. С. Писаренко, О. Л. Квітка, Е. С. Уманський. За ред. Г. С. Писаренка — К.: Вища школа,1993 .- 655 с. ISBN 5-11-004083-4

Посилання

• Границя пружності // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 71-72. — ISBN 978-966-7407-83-4.