Грановський Олександр Геннадійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Геннадійович Грановський
український бізнесмен
Народився 31 липня 1972(1972-07-31) (51 рік)
Умань, Черкаська область
Країна  Україна
Діяльність підприємець
Alma mater ОНУ ім. І. І. Мечникова
Членство Верховна Рада України IV скликання
Посада народний депутат України[1]
Україна Народний депутат України
4-го скликання
фракція «СДПУ(о)»[2] 14 травня 2002 — 25 травня 2006
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Грановський.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Грановський Олександр.
Не плутати з Грановським Олександром Михайловичем (1979) — підприємцем, депутатом Верховної Ради України VIII скликання.

Олекс́андр Генн́адійович Грановський (народ. 31 липня 1972 рік, у місті Умань, Черкаська область) — український бізнесмен, мільйонер, народний депутат України.

Освіта[ред. | ред. код]

У 1995 р. закінчив юридичний факультет Одеського національного університету ім. Мечникова. Згодом — Національну академію державного управління при Президентові України[3].

Бізнес[ред. | ред. код]

На 1 липня 2014 року Олександр Грановський був співвласником компанії Vertex United[4], яка об'єднує[5]:

Готельний напрямок (4-5 зіркові готелі): «Президент готель», готель «Бристоль», «Лондонська», інші об'єкти готельного призначення.

Інвестиційно-девелоперський напрямок: діяльність у різнобічних сферах економіки.

Медіа напрямок: журнали «Фокус», «Фокус. Красивая страна», сайт focus.ua

Станом на 2022 рік серед учасників компанії Vertex United Олександр Грановський не обліковується (згідно відомостей, розміщених в державному реєстрі, єдиним власником компанії є Борис Кауфман).

Виробництво алкогольних напоїв[ред. | ред. код]

Бізнесмени Олександр Грановський та Борис Кауфман були засновниками холдингу з виробництва алкоголю — «Оверлайн», найбільш важливими активами якого були ЗАТ «Перший лікеро-горілчаний завод» (виробляв горілку під ТМ «Мягков» та ТМ «Штурман») та ПАТ «Одеський завод шампанських вин» (марки ігристих вин «Одеса» та L'Odessika, Henri Roederer). Навесні 2008 р. власники концерну продали марку «Мягков» російському холдингу «Синергія».[6] «Одеський завод шампанських вин» було продано в 2009-му році італійському концерну Campari.[7] У 2012 р. бізнесмени втратили другий великий актив — «Перший лікеро-горілчаний завод». Вищий господарський суд України задовольнив позов прокуратури Одеської області про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу підприємства. Прокуратура вимагала розірвати договір оренди у зв'язку з тим, що орендар — приватне акціонерне товариство «Оверлайн» — не платив за оренду майна.[8] Наприкінці 2012 року Олександр Грановський та Борис Кауфман продали всі активи в алкогольному бізнесі.

Готельний бізнес[ред. | ред. код]

Олександр Грановський — колишній акціонер керуючої компанії Vertex Hotel Group (торгова марка ТОВ «Л. А.Р. К.»), що управляє об'єктами готельного призначення: «Бристоль», «Лондонська» в Одесі та «Президент готель» у Києві[9].

Бристоль[ред. | ред. код]

У 2011 р. готель був заново відкритий після реставрації. «Бристоль» відбудовували за допомогою архівних карток, малюнків, фото і створили його таким, яким його спроектував архітектор Бернардацці[10]. Оновлений «Бристоль» став ще одним п'ятизірковим готелем в Одесі. Представники групи не розголошували, скільки коштів було витрачено на відбудову, у ЗМІ комплекс робіт оцінювали в 10-20 млн $[11]. У 2011 р. готель заново відкрили після реставрації. У 2013 р. власники вирішили передати комплекс в управління міжнародному готельному операторові Starwood Hotels & Resorts. З 1 грудня 2013 р. готель було перейменовано в The Luxury Collection і передано під управління оператора[12].

Лондонська[ред. | ред. код]

Із 2008 року до складу групи компаній Vertex Hotel Group увійшов готель «Лондонська», збудований у 1928 році, який і досі є взірцем елегантності[ненейтрально] та вишуканого смаку.[13][джерело?].

Президент Готель[ред. | ред. код]

У 2009 році Олександр Грановський та Борис Кауфман отримали право оренди Президент-Готелю.[13]

Будівельний бізнес[ред. | ред. код]

Олександру Грановському також належала низка будівельних компаній. Зокрема, ТОВ «Каштан-Девелопмент» (ФПГ «Каштан»), яка займалась будівництвом житлових комплексів в Одесі, тощо[джерело?].

Банки[ред. | ред. код]

Олександр Грановський — в минулому співвласник, член наглядової ради ПАТ «Фінбанк» (Одеса), який було заснованого 1990 р. (ліквідований в 2019 році)[14]. Також у ЗМІ у листопаді 2013 р. висувались припущення про те, що бізнесмен є співвласником ПАТ «Платинум Банк»[15], однак з'ясувалось, що Олександр Грановський не має відношення до Платинум банку[16][17].

Авіація[ред. | ред. код]

З 2002 року — співвласник ВІП-терміналу в Одеському аеропорті (реконструйований із колишнього багажного відділення).

У 2014 р. пов'язана з Кауфманом та Грановським компанія ТОВ «Спецремстрой» отримала від держави 1,7 млрд гривень на реконструкцію злітно-посадкової смуги одеського аеропорту[18].

Також Олександра Грановського та Бориса Кауфмана пов'язували з компанією ТОВ «Аеропорт Хендлінг», яка з 2013 року стала монополістом у наданні хендлінгових послуг в аеропортах «Одеса» і «Сімферополь».[19] Але прямих доказів щодо цієї інформації не було[джерело?]. Директор аеропорту Бориспіль Сергій Гомболевський стверджував, що договір з «Аеропорт Хендлінг» розірвано.[20]

Видання «УкрРудПром» пов'язувало Олександра Грановського з аеропортом «Сімферополь»[21].

Інвестиції[ред. | ред. код]

З 2007 р. Олександр Грановський почав вивчати можливості інвестування в Ізраїлі. Зблизився з місцевим відділенням хасидського руху ХАБАД і з активістами фонду «Or Avner» («Світло Авнера»), заснованого в пам'ять про батька Леві Леваєва, раббі Авнера Леваєва.

Влітку 2013 р. бізнесмен спробував купити одну з найбільших компаній Ізраїлю — холдинг IDB[22], але кредитори IDB ухвалили рішення про продаж контрольного пакету акцій холдингу конкурентам Олександра Грановського і Нохі Данкнера — аргентинському магнату Едуардо Ельштейну, ізраїльському підприємцю Моті Бен-Моше і німецькій компанії Extra Holding GmbH.[23] Бізнесмен спробував оскаржити рішення кредиторів, але його звинуватили в тиску на окружний суд Тель-Авіва, а також дачі хабарів чиновникам Комісії з цінних паперів Ізраїлю[24].

Олександру Грановському та Борису Кауфману належали одеський телеканал «РІАК» і журнал «Фокус»[25].

Розслідування[ред. | ред. код]

20 лютого 2019 року Інтерпол на прохання Ізраїлю оголосив у розшук Олександра Грановського.[26] Правоохоронні органи Ізраїлю підозрювали Грановського в розкраданні, шахрайстві при обтяжуючих обставинах і махінаціях із цінними паперами на суму в 60 мільйонів доларів протягом 2012—2016 років.

21 жовтня 2022 року НАБУ і САП повідомили, що вважають Грановського організатором корупційної схеми на АТ «Одеський припортовий завод», і оголосили його розшук[27].

Статки[ред. | ред. код]

У 2009—2012 рр.. Олександр Грановський чотири рази потрапляв до рейтингу «200 найбагатших людей України»[28].

За підсумками 2013 р. статки Олександра Грановського оцінювали в 87,5 млн доларів[28].

Політика[ред. | ред. код]

На початку 2000 р. Грановський пішов у політику. В 2002—2006 рр. був народним депутатом України IV скликання від фракції СДПУ(о), членом Комітету з питань бюджету Верховної Ради України[2]. На парламентських виборах 2006 р. балотувався від опозиційного блоку «Не Так!», де був 14-м у списку. Однак ця політична сила до Верховної Ради України не потрапила.[29]

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Член Опікунської ради Єврейської Конфедерації України[джерело?].

Президент руху «Всесвітній ХАБАД» і фінансист єврейської громади Одеси.[30]

Віце-президент Федерації футболу України[джерело?].

Спільно з дружиною заснував благодійний фонд «Шляхи майбутнього»[джерело?].

За підтримки Олександра Грановського у жовтні 2014 року в Одесі пройшла виставка українських художників у складі арт-проекту «Родина».[31]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • У 2001 році Олександра Грановського було обрано «Бізнесменом року» в Одесі[33].

Сім'я[ред. | ред. код]

Розлучений, виховує п'ятьох дітей[34][35].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  2. ↑ а б Грановський Олександр Геннадійович. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 10 квітня 2017. Процитовано 10 квітня 2017.
  3. ↑ Досье: Александр Грановский. Reporter.com.ua. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 10 грудня 2014.
  4. ↑ UMH group i Боголюбов продали «Фокус» Vertex United Кауфмана та Грановського. ІА «Інтерфакс». 17.06.2013. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 10 грудня 2014.
  5. ↑ Офіційний сайт Vertex United. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 10 грудня 2014.
  6. ↑ «Мягков» нашел компанию. Коммерсантъ Украина № 52. 26.03.2008. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 17 лютого 2014.
  7. ↑ Одесский завод шампанских вин продали итальянцам. Gazeta.ua. 27.04.2009.
  8. ↑ Суд вернул государству одесский комплекс «Аркадия Плаза» и «Первый ликероводочный завод». УНИАН. 04.05.2012. Архів оригіналу за 23 лютого 2014. Процитовано 17 лютого 2014.
  9. ↑ Офіційний сайт Vertex Hotel Group. Архів оригіналу за 30 листопада 2015. Процитовано 1 квітня 2015.
  10. ↑ В Одессе после 9 лет реставрации открылась историческая гостиница. Сегодня. 23.02.2011. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 1 квітня 2015.
  11. ↑ Борис Кауфан. Forbes.ua (профайл). 2012. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 17 лютого 2014.
  12. ↑ Starwood гостит в Одессе. Оператор берет в управление отель «Бристоль». Коммерсантъ Украина. 26.06.2013. Архів оригіналу за 23 жовтня 2014. Процитовано 1 квітня 2015.
  13. ↑ Здаю «Президент-готель». Віктор Ющенко. Украинская правда». 01.10.2009. Архів оригіналу за 12 березня 2014. Процитовано 17 лютого 2014.
  14. ↑ Публичное акционерное общество «Финбанк». banki.ua. 05.02.2014. Архів оригіналу за 22.02.2014. Процитовано 17.02.2014.
  15. ↑ У Платинум Банку офіційно змінився власник. Delo.ua. 15.11.2013. Архів оригіналу за 20 червня 2014. Процитовано 31 березня 2015.
  16. ↑ Гуртовой: Кауфман и Грановский не имеют отношения к Platinum Bank. Лига Бизнес Информ. 30.03.2015. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 31 березня 2015.
  17. ↑ Кауфман і Грановський не мають відношення до «Платинум Банку», — голова наглядової ради. РБК-Україна 30.03.2015. Архів оригіналу за 02.04.2015. Процитовано 31.03.2015.
  18. ↑ Государство даст владельцам одесского аэропорта 1,7 млрд на новую взлетную полосу. Думская.net. 05.01.2014. Архів оригіналу за 12 березня 2014. Процитовано 17 лютого 2014.
  19. ↑ Будни аэропорта «Симферополь»: под пятой Кауфмана и Грановского. aviation.com.ua. 23-01-14. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 17 лютого 2014.
  20. ↑ С.Гомболевский: Аэропорт «Борисполь» в сложный для страны период полностью обеспечивает безопасность и обслуживание суточного плана полетов. Интерфакс-Украина. 12.08.2014. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 12 грудня 2014.
  21. ↑ Александр МАРТЫНОВ (31.01.2014). Как стать хозяином, не заплатив ни копейки. «УкрРудПром». Архів оригіналу за 19 лютого 2014. Процитовано 17 лютого 2014.
  22. ↑ Покупка израильского холдинга: кто вы, украинский богач Грановский?, IzRus, 20.10.2013. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 17 лютого 2014.
  23. ↑ Суд постановив: одеситу не бачити ізраїльського холдингу, IzRus, 17.12.2013. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 17 лютого 2014.
  24. ↑ Александр Грановский: от «спасителя» — до подозреваемого, From-UA, 22.01.2014. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 17 лютого 2014.
  25. ↑ Одесские миллионеры Кауфман и Грановский обзавелись центральными СМИ. Думская.net. 17.06.2013. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 17 лютого 2014.
  26. ↑ Інтерпол оголосив у розшук Грановського. ukranews_com (ua) . 20 лютого 2019. Архів оригіналу за 25 лютого 2019. Процитовано 25 лютого 2019.
  27. ↑ НАБУ шукає ексдепутата Грановського у справі про корупцію на ОПЗ. Радіо Свобода. 15 листопада 2022. Процитовано 29 грудня 2022.
  28. ↑ а б Александр Грановский — Совладелец концерна «Оверлайн». Фокус. 30.03.2012. Архів оригіналу за 05.02.2014. Процитовано 17.02.2014.
  29. ↑ Грановский Александр Геннадиевич. Досье. Архів оригіналу за 23 липня 2014. Процитовано 17 лютого 2014.
  30. ↑ Еще один украинский «олигарх» хочет долю на Святой Земле, NEWSru.co.il: Новости Израиля, 03.09.2007. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 17 лютого 2014.
  31. ↑ 34 украинских художника показывают в Одессе «Родину». Журнал «Фокус» 24.10.2014. Архів оригіналу за 3 листопада 2014. Процитовано 12 грудня 2014.
  32. ↑ Указ Президента України від 31 липня 2004 року № 855/2004 «Про нагородження О. Грановського орденом «За заслуги»»
  33. ↑ Биография Александра Грановского. ХайВей 10.12.2014. Архів оригіналу за 5 листопада 2014. Процитовано 12 грудня 2014.
  34. ↑ Биография. Архів оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 15 березня 2016.
  35. ↑ Профайл. Архів оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 15 березня 2016.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Грановський_Олександр_Геннадійович&oldid=38650028