Формула-1 — Гран-прі Австралії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Гран-прі Австралії)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Австралія Гран-прі Австралії
Альберт-Парк
Місце проведення Австралія Мельбурн, Австралія
Проведено Гран-прі 87 (1928-2024)
Більше всього перемог у Гран-прі:
Пілот Німеччина Міхаель Шумахер (4)
Австралія Лекс Девісон (4)
Конструктор Італія Ferrari (14)
Останні перегони (2024):
Кіл 58
Довжина кола 5 278 м
Дистанція 308 124 м
Переможець
Іспанія Карлос Сайнс мол. Ferrari 1:20:26.843
Поул-позишн
Нідерланди Макс Ферстаппен Red Bull Racing-Honda RBPT 1:15.915
Найшвидше коло
Монако Шарль Леклер Ferrari 1:19.813

Гран-прі Австралії — один з етапів чемпіонату Світу з автоперегонів у класі Формула-1. З 1996 року по теперішній час проводиться на трасі Альберт-Парк в Мельбурні, Австралія, у 1985-1995 проходив на трасі в Аделаїді. Історія Гран-прі Австралії починається з 1928 року, проте тільки з сезону 1985 року Гран-прі офіційно включено в чемпіонат світу Формули-1.

Історія[ред. | ред. код]

до Формули-1[ред. | ред. код]

У період 19281984 років було проведено 49 Гран-прі Австралії, які не включені в чемпіонат світу. Проте, це були як правило Гран-прі «в стилі Формули-1» (на машинах з відкритими колесами, open wheels), в яких часто брали участь сильні пілоти з усього світу, змагаючись з місцевими учасниками з Австралії та Нової Зеландії. У числі переможців тих років значаться такі знамениті пілоти, як Ален Прост, Джим Кларк, Джекі Стюарт, Джек Бребем, Брюс Макларен, Грем Гілл, Алан Джонс.

Формула-1[ред. | ред. код]

Аделаїда (1985–1995)[ред. | ред. код]

Вперше Гран-прі Австралії в рамках чемпіонату світу в класі Формула-1 пройшло у 1985 році на трасі Аделаїда. На цій трасі, прокладеній по вулицях міста, не настільки вузькій як Монте-Карло, але дуже вимогливої до водіїв і коробок передач, з 1985 по 1995 рік завершувався чемпіонат світу. Найвідомішим став етап 1994 року, коли відбулося зіткнення між двома претендентами на титул чемпіона світу Деймоном Гіллом та Михаелем Шумахером. Шумахер вперше став чемпіоном світу, а суперечки про ту подію тривають досі.

Мельбурн (1996–2019, 2022–тепер)[ред. | ред. код]

Albert Park Circuit (1996–2020)

У 1996 році Гран-прі Австралії був перенесений на трасу в Альберт Парку. З цього моменту, гонка в Австралії відкриває чемпіонат світу (за винятком сезону 2006 року, коли австралійський етап був третім у календарі у зв'язку з проведенням у строки початку чемпіонату в Мельбурні Ігор Співдружності). У результаті, багато відомих пілоти почали свою кар'єру у Формулі-1 саме тут — Жак Вільнев (1996), Фернандо Алонсо, Хуан Пабло Монтойя, Кімі Ряйкконен (2001), Марк Веббер (2002).

Нік Гайдфельд та Ніко Росберг на 6 повороті траси Альберт Парк, Мельбурн.

Відвідуваність[ред. | ред. код]

Після перенесення етапу Формули-1 з Аделаїди в Альберт-Парк різко знизилася глядацька відвідуваність — у 1996 році гонку відвідало лише 4/5 від числа глядачів, які приїздили роком раніше в Аделаїду. З тих пір відвідуваність Гран-прі Австралії практично неухильно падала, і в 2009 році число глядачів склало трохи більше половини від обсягу 1995 року (285 000 проти 510 000), після чого стало часто підніматися питання про причини падіння локальної популярності Гран-прі. У числі таких причин, поряд з глобальною фінансовою кризою[1], називаються також особливості конструкції траси в Альберт-Парку. Неодноразово обговорювалася комерційна доцільність переміщення Гран-прі Австралії у 1996 році в Мельбурн. Проте у 2010 році відвідуваність зросла на 20 000 чоловік, тобто вище рівня 2006 року, найімовірніше, внаслідок успіхів австралійського пілота Марка Веббера в чемпіонаті світу.

Дженсон Баттон — переможець Гран прі Австралії 2010 року.

Відвідуваність Гран-прі Австралії в Мельбурні:

  • 2024 – 452,055 (132,106 в день перегонів)[2]
  • 2023 – 444,631 (131,124 в день перегонів)[3]
  • 2022 – 419,114 (128,294 в день перегонів)[4]
  • 2019 – 324,000 (100,000 в день перегонів)[5]
  • 2018 – 295,000[6]
  • 2017 – 296,600[7]
  • 2016—272,300 (90,200 в день перегонів)
  • 2015—296,600 (101,000 в день перегонів)
  • 2014—314,900[8]
  • 2013—323,000[9]
  • 2012—313,700[10]
  • 2011—298,000[11]
  • 2010—305 000[12]
  • 2009—286 900[13]
  • 2008—303 000
  • 2007—301 000[14]
  • 2006—301 500[15]
  • 2005—359 000[16]
  • 2004—360,885[17]
  • 1997—289,000[18]
  • 1996—401 000

Відвідуваність Гран-прі Австралії в Аделаїді:

  • 1995 — 510 000

Спонсори[ред. | ред. код]

  • 1981—1983: National Panasonic Australian Grand Prix
  • 1984: Dunlop Tyres Australian Grand Prix
  • 1985: Mitsubishi Australia Australian Grand Prix
  • 1986—1993, 2002—2006: Foster's Australian Grand Prix
  • 1994: Sensational Adelaide Australian Grand Prix
  • 1995: EDS Australian Grand Prix
  • 1996: Transurban Australian Grand Prix
  • 1997—2001, 2010—2012: Qantas Australian Grand Prix
  • 2007—2009: ING Australian Grand Prix
  • 2013–по теперішній час: Rolex Australian Grand Prix

Переможці[ред. | ред. код]

Багаторазові переможці (пілоти)[ред. | ред. код]

Перемоги які не входили в залік чемпіонату виділені рожевим тлом.

Перемоги Пілоти Роки перемог
4 Австралія Лекс Девісон 1954, 1957, 1958, 1961
Німеччина Міхаель Шумахер 2000, 2001, 2002, 2004
3 Австралія Білл Томпсон 1930, 1932, 1933
Австралія Дуг Вайтфорд 1950, 1952, 1953
Австралія Джек Бребем 1955, 1963, 1964
Нова Зеландія Грем Макрей 1972, 1973, 1978
Бразилія Роберто Морено 1981, 1983, 1984
Франція Ален Прост 1982, 1986, 1988
Велика Британія Дженсон Баттон 2009, 2010, 2012
Німеччина Себастьян Феттель 2011, 2017, 2018
2 Австралія Лес Мерфі 1935, 1937
Нова Зеландія Брюс Макларен 1962, 1965
Австралія Френк Матіч 1970, 1971
Австралія Макс Стюарт 1974, 1975
Австрія Герхард Бергер 1987, 1992
Бразилія Айртон Сенна 1991, 1993
Велика Британія Деймон Гілл 1995, 1996
Велика Британія Девід Култхард 1997, 2003
Фінляндія Кімі Ряйкконен 2007, 2013
Велика Британія Льюїс Гамільтон 2008, 2015
Німеччина Ніко Росберг 2014, 2016

Багаторазові переможці (конструктори)[ред. | ред. код]

Жирним шрифтом виділено команди, які беруть участь у поточному чемпіонаті Формули-1
Рожевим позначені перегони, які не були частиною чемпіонату Світу з Формули-1.

Перемоги Конструктор Роки перемог
14 Італія Ferrari 1957, 1958, 1969, 1987, 1999, 2000, 2001, 2002, 2004, 2007, 2017, 2018, 2022, 2024
12 Велика Британія McLaren 1970, 1986, 1988, 1991, 1992, 1993, 1997, 1998, 2003, 2008, 2010, 2012
6 Велика Британія Williams 1980, 1985, 1989, 1994, 1995, 1996
5 Велика Британія Cooper 1955, 1960, 1961, 1962, 1965
4 Франція Bugatti 1929, 1930, 1931, 1932
Велика Британія MG 1935, 1937, 1939, 1947
Велика Британія Lola 1974, 1975, 1977, 1979
Велика Британія Ralt 1981, 1982, 1983, 1984
Німеччина Mercedes 2014, 2015, 2016, 2019
2 Франція Talbot-Lago 1952, 1953
Італія Maserati 1956, 1959
Велика Британія Brabham 1963, 1964
Велика Британія BRM 1966, 1967
Австралія Matich 1971, 1976
Нова Зеландія McRae 1973, 1978
Франція Renault 2005, 2006
Австрія Red Bull 2011, 2023

За роками[ред. | ред. код]

Рожевим кольором позначені перегони, які не були частиною чемпіонату Світу з Формули-1.

Сезон Пілот Конструктор Траса Звіт
2024 Іспанія Карлос Сайнс мол. Ferrari Альберт-Парк Звіт
2023 Нідерланди Макс Ферстаппен Red Bull-Honda RBPT Звіт
2022 Монако Шарль Леклер Ferrari Звіт
2021 Не проводився через COVID-19 pandemic
2020 Скасовано через COVID-19 pandemic Звіт
2019 Фінляндія Вальттері Боттас Mercedes Альберт-Парк Звіт
2018 Німеччина Себастьян Феттель Ferrari Звіт
2017 Німеччина Себастьян Феттель Ferrari Звіт
2016 Німеччина Ніко Росберг Mercedes Звіт
2015 Велика Британія Льюїс Гамільтон Mercedes Звіт
2014 Німеччина Ніко Росберг Mercedes Звіт
2013 Фінляндія Кімі Ряйкконен Lotus-Renault Звіт
2012 Велика Британія Дженсон Баттон McLaren-Mercedes Звіт
2011 Німеччина Себастьян Феттель Red Bull-Renault Звіт
2010 Велика Британія Дженсон Баттон McLaren-Mercedes Звіт
2009 Велика Британія Дженсон Баттон Brawn-Mercedes Звіт
2008 Велика Британія Льюїс Гамільтон McLaren-Mercedes Звіт
2007 Фінляндія Кімі Ряйкконен Ferrari Звіт
2006 Іспанія Фернандо Алонсо Renault Звіт
2005 Італія Джанкарло Фізікелла Renault Звіт
2004 Німеччина Міхаель Шумахер Ferrari Звіт
2003 Велика Британія Девід Култхард McLaren-Mercedes Звіт
2002 Німеччина Міхаель Шумахер Ferrari Звіт
2001 Німеччина Міхаель Шумахер Ferrari Звіт
2000 Німеччина Міхаель Шумахер Ferrari Звіт
1999 Велика Британія Едді Ірвайн Ferrari Звіт
1998 Фінляндія Міка Хаккінен McLaren-Mercedes Звіт
1997 Велика Британія Девід Култхард McLaren-Mercedes Звіт
1996 Велика Британія Деймон Гілл Williams-Renault Звіт
1995 Велика Британія Деймон Гілл Williams-Renault Аделаїда Звіт
1994 Велика Британія Найджел Менселл Williams-Renault Звіт
1993 Бразилія Айртон Сенна McLaren-Ford Звіт
1992 Австрія Герхард Бергер McLaren-Honda Звіт
1991 Бразилія Айртон Сенна McLaren-Honda Звіт
1990 Бразилія Нельсон Піке Benetton-Ford Звіт
1989 Бельгія Тьєрі Бутсен Williams-Renault Звіт
1988 Франція Ален Прост McLaren-Honda Звіт
1987 Австрія Герхард Бергер Ferrari Звіт
1986 Франція Ален Прост McLaren-TAG Звіт
1985 Фінляндія Кеке Росберг Williams-Honda Звіт
1984 Бразилія Роберто Морено Ralt-Cosworth Колдер Парк Звіт
1983 Бразилія Роберто Морено Ralt-Cosworth Звіт
1982 Франція Ален Прост Ralt-Cosworth Звіт
1981 Бразилія Роберто Морено Ralt-Cosworth Звіт
1980 Австралія Алан Джонс Williams-Cosworth Звіт
1979 Нова Зеландія Джонні Волкер Lola-Chevrolet Воннеру Звіт
1978 Нова Зеландія Грем Макрей McRae-Chevrolet Сандаун Звіт
1977 Австралія Ворік Браун Lola-Chevrolet Оран Парк Звіт
1976 Австралія Джон Госс Matich-Holden Сандаун Звіт
1975 Австралія Макс Стюарт Lola-Chevrolet Серферс Парадайз Звіт
1974 Австралія Макс Стюарт Lola-Chevrolet Оран Парк Звіт
1973 Нова Зеландія Грем Макрей McRae-Chevrolet Сандаун Звіт
1972 Нова Зеландія Грем Макрей Leda-Chevrolet Звіт
1971 Австралія Френк Матіч Matich A50-Repco Holden Ворік Фарм Звіт
1970 Австралія Френк Матіч McLaren-Holden Звіт
1969 Нова Зеландія Кріс Еймон Ferrari Лейксайд Звіт
1968 Велика Британія Джим Кларк Lotus-Cosworth Сандаун Звіт
1967 Велика Британія Джекі Стюарт BRM Ворік Фарм Звіт
1966 Велика Британія Грем Гілл BRM Лейксайд Звіт
1965 Нова Зеландія Брюс Макларен Cooper-Climax Лонгфорд Звіт
1964 Австралія Джек Бребем Brabham-Climax Сандаун Звіт
1963 Австралія Джек Бребем Brabham-Climax Ворік Фарм Звіт
1962 Нова Зеландія Брюс Макларен Cooper-Climax Ковершем Звіт
1961 Австралія Лекс Девідсон Cooper-Climax Маллала Звіт
1960 Австралія Алек Майлдрен Cooper-Maserati Ловуд Звіт
1959 Австралія Стен Джонс Maserati Лонгфорд Звіт
1958 Австралія Лекс Девідсон Ferrari Батхерст Звіт
1957 Австралія Лекс Девідсон
Австралія Білл Паттерсон
Ferrari Ковершем Звіт
1956 Велика Британія Стірлінг Мосс Maserati Альберт-Парк Звіт
1955 Австралія Джек Бребем Cooper-Bristol Порт Вейкфілд Звіт
1954 Австралія Лекс Девідсон HWM-Jaguar Сауспорт Звіт
1953 Австралія Дуг Вайтфорд Talbot-Lago Альберт-Парк Звіт
1952 Австралія Дуг Вайтфорд Talbot-Lago Батхерст Звіт
1951 Австралія Ворік Пратлі George Reed Special-Ford Наррогін Звіт
1950 Австралія Дуг Вайтфорд Ford Нуріутпа Звіт
1949 Австралія Джон Крауч Delahaye Лейберн Звіт
1948 Нова Зеландія Френк Пратт * BMW Пойнт Кук Звіт
1947 Австралія Білл Мюррей * MG Батхерст Звіт
1940
-46
Не проводився
1939 Австралія Алан Томлінсон * MG Лобетал Звіт
1938 Велика Британія Пітер Вайтхед * ERA Батхерст Звіт
1937 + Австралія Лес Мерфі * MG Віктор Гарбор Звіт
1936 Не проводився
1935 Австралія Лес Мерфі * MG Філліп-Айленд Звіт
1934 Австралія Боб Лі-Райт * Singer Звіт
1933 Австралія Білл Томпсон * Riley Звіт
1932 Австралія Білл Томпсон * Bugatti Звіт
1931 Австралія Карл Юнкер Bugatti Звіт
1930 Австралія Білл Томпсон Bugatti Звіт
1929 Австралія Артур Тердіч Bugatti Звіт
1928 # Австралія Артур Вейт Austin Звіт
  • * З 1932 по 1948 рік переможець визначався на основі гандикапу.[19]
  • + Гран-прі 1937 року іменувалось як «South Australian Centenary Grand Prix».[20]
  • # Гран-прі 1928 року офіційно було відоме як «100 Miles Road Race»[21]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Rood, David; Doherty, Ben (31 березня 2009). Lowest attendance for grand prix. The Age. Melbourne.
  2. New Attendance Record For Australian Grand Prix At Albert Park. Raceweek.com. 24 березня 2024.(англ.)
  3. New record crowd for Australian GP in Melbourne. Speedcafe.com. 2 квітня 2023. Архів оригіналу за 2 квітня 2023.(англ.)
  4. Thomas, Joshua (10 квітня 2022). Record-breaking crowd confirmed for Australian Grand Prix as Formula 1 soars Down Under. The Sporting News. Архів оригіналу за 10 квітня 2022.(англ.)
  5. Tale of the Albert Park Grand Prix Circuit. Austadiums. 23 березня 2019. Архів оригіналу за 9 квітня 2023.(англ.)
  6. 2018 Annual Report (PDF). Australian Grand Prix Corporation. 30 червня 2018. с. 5. Архів (PDF) оригіналу за 12 березня 2019.(англ.)
  7. 2017 Annual Report (PDF). Australian Grand Prix Corporation. 30 червня 2017. с. 3. Архів (PDF) оригіналу за 24 листопада 2018.(англ.)
  8. Australian F1 Grand Prix (d4). Austadiums. Архів оригіналу за 14 лютого 2015.(англ.)
  9. Twitter / ausgrandprix: Thanks to the 323,000 fans. Twitter.com.(англ.)
  10. http://www.heraldsun.com.au/sport/grand-prix/right-on-track-for-a-blast-at-albert-park/story-fn7q3txe-1226303405298 (англ.)
  11. Australian F1 Grand Prix (d4). Austadiums.(англ.)
  12. 2010 Australian Grand Prix Attendance: Sunday/Weekend :: PaddockTalk :: F1, Formula 1, NASCAR, IndyCar, MotoGP, ALMS, And More!. Архів оригіналу за 30 січня 2012. Процитовано 20 березня 2011.
  13. В Мельбурне подводят итоги уик-энда
  14. Austadiums.com :: Albert Park F1 Circuit Crowds
  15. Austadiums.com :: Australian F1 GP (d4)
  16. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 жовтня 2004. Процитовано 20 березня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  17. http://www.austadiums.com/sport/results.php?sid=8 (англ.)
  18. Touch.drive.com.au | Car Reviews | Car News | Buy New & Used Cars. Drive.com.au. Архів оригіналу за 6 березня 2012. Процитовано 12 квітня 2018.(англ.)
  19. Graham Howard, After 6,201 miles and 49 races, the 50th AGP marked the end of an era, Australian Motor Racing Year, 1985/86, page 33
  20. The Official 50-race history of the Australian Grand Prix, 1986, page 82
  21. John B. Blanden, A History of Australian Grand Prix 1928—1939 (1981), page 1

Посилання[ред. | ред. код]


Координати: 37°50′49″ пд. ш. 144°58′26″ сх. д. / 37.847° пд. ш. 144.974° сх. д. / -37.847; 144.974