Графіка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Базилевич Анатолій Дмитрович до «Енеїди» Котляревського

Графіка (нім. Graphik, грец. graphikos «написаний») — вид образотворчого мистецтва, для якого характерна перевага ліній і штрихів, використання контрастів білого і чорного та менше, ніж у живописі, використання кольору. Твори можуть мати як монохромну, так і поліхромну гаму.[1]

Графічний — виконаний у стилі графіки.

Графіка поділяється на такі різновиди:

  • станкова
  • книжкова
  • плакатна
  • прикладна
  • архітектурна

Історія графіки[ред.ред. код]

Корнеліс Антоніс (бл. 1505–1553). Алегорія чоловічої і жіночої мудрості , 1530 р.

Графіка — це різновид мистецтва, назва якого походить від грецького слова, що в перекладі означає «пишу, дряпаю, малюю». Графіку можна вважати основою всіх образотворчих мистецтв. Адже основним засобом створення художнього образу у графіці виступає найпростіший для людини спосіб відтворення побаченого — лінія, штрих, які творять контур предмету або фігури.

З-поміж якого, малюнок — це найдавніший вид графіки, з нього і починається зародження образотворчого мистецтва. Найтрадиційнішим різновидом графіки й досі залишається малюнок. Витоки малюнку можна знайти у наскельному живописі неоліту, у античному вазописі, середньовічній мініатюрі. Основою для малюнку слугували вологий пісок, пласке каміння, волога глина. З часом малюнки перенесли на керамічні вироби і тканини. В Давній Греції головними виразними якостями графіки були лінії і силуети (античний чорнофігурний вазопис, червонофігурний вазопис). З епохи Відродження малюнок набуває самостійного значення у формі ескізів, альбомних замальовок, етюдів, які виконуються із застосуванням багатьох засобів: олівця, вугілля, крейди, сангіни, пера, пензликів і різних сортів чорнил, туші, акварелі.

Ускладнення графіки йшло разом з винаходом нових фарб — акварелі, гуаші, пастелі, темпери. Хоча в використанні цих фарб певну роль відіграє колорит, а також можливість використання багатьох фарб, що не притаманно первісній графіці.

З часом ускладнилися засоби друкованої графіки — офорт, літографія, ліногравюра тощо. Інший різновид графіки — гравюра або естамп (станкова графіка). Це вид графіки, в якому зображення є друкованим відбитком рельєфного малюнку, який виконується художником на тому чи іншому матеріалі. Існує дуже багато різновидів гравюри. Це гравюра на дереві та лінолеумі (ксилографія та ліногравюра), гравюра на металі, пунктирна манера, м'який лак, суха голка, офорт, літографія. При цьому висока художня вартість віртуозно виконаних малюнків не втратилася. Це довели дорогоцінні малюнки геніїв від італійського Відродження і бароко до майстрів сучасності (малюнки Леонардо да Вінчі, Боттічеллі, Рафаеля, Мікеланджело, Босха і Грюневальда, Рембрандта, архітектора Баженова, Едуарда Мане, Родена, Павла Коріна, Дмитра Жилінського, київського графіка Сергія Конончука).

Приклади давньогрецької графіки[ред.ред. код]

Малюнки майстрів Відродження[ред.ред. код]

Зразки офортів Франсіско Гойї[ред.ред. код]

Графіка майстрів Франції 19 ст.[ред.ред. код]

Українська графіка (20 ст.)[ред.ред. код]

Макс Клінгер, графічний цикл «Кохання» (друк 1903 р.)[ред.ред. код]

Графіка майстрів 21-го ст.[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття, Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, Київ 2002. ISBN 966-96284-0-7

Джерела[ред.ред. код]

  • Костенко Олександр Євгенійович. Життєдіяльність Сергія Пилиповича Конончука (1912-1941) — українського графіка першої половини XX століття. Робота в Київску МАН "Дослідник". К., 2011.
  • Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття, Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, Київ 2002. ISBN 966-96284-0-7
  • Великий тлумачний словник сучасної української мови. Видавництво «Перун», 2005.