Гребля Ататюрка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гребля Ататюрка
Ataturk dam 1-GAP.jpg
Гребля Ататюрка
Країна Туреччина
Статус діюча
Річка Євфрат
Каскад Євфратський
Початок будівництва 1983
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 1992
Основні характеристики
Встановлена потужність 2400 МВт
Середнє річне виробництво 8900 млн кВт·год
Тип ГЕС греблева
Розрахований напір ??? м
Характеристики обладнання
Тип турбін радіально-осьові
Кількість та марка турбін 8
Витрата через турбіни ??? м³/сек
Кількість та марка гідрогенераторів 8
Потужність гідроагрегатів 8х300 МВт
Основні споруди
Тип греблі кам'яно-накидна
Висота греблі 169 м
Довжина греблі 1820 м
Шлюз ???
ЛЕП ???
Власник
Власник Devlet Su İşleri

Координати: 37°28′54″ пн. ш. 38°19′03″ сх. д. / 37.48167° пн. ш. 38.31750° сх. д. / 37.48167; 38.31750 Гребля Ататюрка (тур. Atatürk Barajı), спочатку гребля тур. Karababa — гребля[1] на річці Євфрат на кордоні провінцій Адияман і Шанлиурфа в Південно-східній Анатолії, Туреччина. Збудована як для вироблення електроенергії та для зрошення рівнини Харран вода відводиться через тунельну мережу Урфи й іррігаційний канал Шанлурфи;, гребля була перейменована на честь Мустафи Кемаля Ататюрка (1881-1938), засновника Турецької Республіки. Будівництво почалося в 1983 році і було завершено в 1990 році. Гребля та гідроелектростанція, вступили в дію по заповненню водосховища у 1992 році, знаходяться у веденні державних гідротехнічних споруд (DSI). Водосховище створено греблею, називається озеро греблі Ататюрка (тур. Atatürk Baraj Gölü), є третім за величиною в Туреччині.

Гребля знаходиться у 23 км від Бозова, на державній автостраді D.875, що прямує від Бозова до Адияман. Найпотужніша ГЕС з 22 гребель на річках Євфрат і Тигр розроблено у рамках Проекту розвитку Південно-Східної Анатолії (тур. Güneydoğu Anadolu Projesi, GAP)), і є однією з найбільших гребель світу.

Гребля має 169 м заввишки і 1820 м завдовжки. ГЕС має загальну встановлену потужністю 2400 МВт і генерує 8900 ГВт · год електроенергії на рік[2] Загальна вартість греблі проекту склала близько US $ 1,25 млрд[3].

Гребля була зображена на зворотньому боці банкноти мільйона турецьких лір 1995-2005[4] і нової банкноти одна ліра 2005-2009 рр[5]

ГЕС[ред.ред. код]

Гребля ГЕС Ататюрка є найбільшою з 19 електростанцій GAP проекту. ГЕС має вісім радіально-осьових турбін і генераторів по 300 МВт, що були поставлені Sulzer Escher Wyss і AABB Asea Brown Boveri відповідно. Монтаж турбін і генераторів здійснено німецькою компанією NOELL (сьогодні NOELL DSD). Перші два енергоблоки стали до ладу у 1992[6], в повному обсязі стала до ладу у грудні 1993 року. ГЕС може генерувати 8900 ГВт-год електроенергії на рік[7] Її потужність становить близько однієї третини від загальної ємності GAP проекту[8]

У періоди низького попиту на електроенергію, тільки одна з восьми одиниць ГЕС знаходиться в роботі, а в періоди високого попиту, всі вісім одиниць в експлуатації. Таким чином, залежно від потреби в енергії та стану об'єднаної системи, кількість води, щоб бути витрачена ГЕС може варіюватися від 200 до 2000 м³/с за один день[8].

Зрошення[ред.ред. код]

Майже 4760 км² орних земель у Шанлиурфа - Харану і Мардін - Вираншехир на рівнини Харран у верхній Месопотамії на початок ХХІ сторіччя зрошуються через самопливні канали Шанлиурфа[9], що складається з двох паралельних тунелів, кожен має 26,4 км завдовжки і 7,62 м у діаметрі.[7][8]. Витрата води через тунелі становить близько 328 м³/с, що складає одну третину від загальнорічного стоку Євфрату[10] Тунелі є найбільшими в світі, з точки зору довжини і швидкості потоку, побудованого для зрошення. Перший тунель було завершено у 1995 році, а інший у 1996 році. Планується збільшити площу зрошувальних земель з 406000 га до 882 000 га[11].

Проекти меліорації:

  • Іригаційний канал Шанлиурфи (тунель Урфи);
  • Зрошення рівнини Шанлиурфи - Харану (більше 140 тис. га);
  • проект Мардін - Джейланпінар (зрошення рівнини Мардин - Джейланпінар - Вераншер з водосховища Ататюрк);
  • Проект Сіверек - Хильван (зрошення понад 160 тис. га рівнини Сіверек - Хильван - Вераншер з водосховища Ататюрк);
  • Іригаційний проект Бозова (зрошення району Шанлиурфа - Бозова з водосховища Ататюрк).

Дивись також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. S. Malla, M. Wieland, R. Straubhaar Monitoring Atatürk Dam // International Water Power & Dam Construction, (2006-10-17). Процитовано 2008-02-02.
  2. «Atatürk Dam». State Hydraulic Works. Процитовано 2008-02-02. 
  3. «ATA Group». Архів оригіналу за 19 December 2007. Процитовано 2008-02-02. 
  4. Central Bank of the Republic of Turkey. Banknote Museum: 7. Emission Group - One Million Turkish Lira - I. Series, II. Series & III. Series. – Retrieved on 20 April 2009.
  5. Central Bank of the Republic of Turkey. Banknote Museum: 8. Emission Group - One New Turkish Lira - I. Series.
    Announcement on the Withdrawal of E8 New Turkish Lira Banknotes from Circulation, 8 May 2007. – Retrieved on 20 April 2009.
  6. Chapin Metz, Helen, ed. (1995). «Turkey: A Country Study». Washington: GPO for the Library of Congress. Процитовано 2008-02-02. 
  7. а б «Tourism net». Процитовано 2008-02-02. 
  8. а б в «The Tigris & Euphrates Basin». Vital Facts:Water Resources and Middle East. Процитовано 2008-02-02. 
  9. «Southeastern Anatolia Becomes a Major Cotton Producing Region for Turkey». U.S. Dept of Agriculture - Foreign Agricultural Service. 2001-08-28. Процитовано 2008-02-03. 
  10. «Turkey». AQUASTAT - Food and Agriculture Organization of the United Nations. Архів оригіналу за 27 February 2008. Процитовано 2008-02-02. 
  11. «Turkey - GAP's Irrigation Component». U.S. Dept of Agriculture - Foreign Agricultural Service. Процитовано 2008-02-03. 

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]