Грекувата

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Грековата)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станція Рокувата

Мусіївка — Рядова
Придніпровська залізниця
Криворізька дирекція
м. Кривий Ріг (Мирівське)

48°05′45″ пн. ш. 33°23′25″ сх. д. / 48.09583° пн. ш. 33.39028° сх. д. / 48.09583; 33.39028Координати: 48°05′45″ пн. ш. 33°23′25″ сх. д. / 48.09583° пн. ш. 33.39028° сх. д. / 48.09583; 33.39028
Рік відкриття 1961 (63 роки)
Колій 9
Платформ 1
Тип платформ(и) бічна
Форма платформи пряма
Відстань до Києва, км 456
Відстань до Савра, км 31
Відстань до Мусіївки, км 32
Код станції 457407 ?
Код «Експрес-3» 2210783 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса
Мапа

Грекува́та (також іноді Грековата) — вузлова вантажна залізнична станція 1-го класу Криворізької дирекції Придніпровської залізниці перетині ліній Мусіївка — Рядова та Рокувата — Грекувата між станціями Красний Шахтар (20 км) та Рядова (21 км). Від станції відгалужується промислова лінія до станції Петрове.

Розташована на захід від міста Кривий Ріг у мікрорайоні Мирівське Дніпропетровської області[1].

Історія[ред. | ред. код]

Станція відкрита 1961 року Має сучасне обладнання для перевезення залізної руди Центрального гірничо-збагачувального комбінату. Назва станції походить від однойменної балки Грекувата.

У 2000 році через аварійний стан мосту 27 км закритий перегон Грекувата — Рядова. У червні 2010 року розпочалося відновлення мосту, верхньої будови колії та контактної мережі, а також облаштування системи автоблокування. Рух відкритий 21 грудня[2].

Пасажирське сполучення[ред. | ред. код]

До 2014 року по станції Грекувата не здійснювалися пасажирські перевезення. Наприкінці 2015 року відновлено курсування приміських електропоїздів[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Станція Грекувата на wikimapia.org. Архів оригіналу за 23 серпня 2021. Процитовано 23 серпня 2021.
  2. Відкрито рух Рядова–Грекувата та міст 27 км // Придніпровська залізниця. — 2010. — 22 грудня.
  3. Розклад руху приміських поїздів по станції Грекувата[недоступне посилання]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання[ред. | ред. код]