Гресівський
| Селище Гресівський Gresovskiy | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Сімферопольський район |
| Рада | Гресівська селищна рада |
| Код КАТОТТГ: | |
| Облікова картка | Гресівський |
| Основні дані | |
| Засновано | 1956 |
| Статус | із 2024 року |
| Населення | ▲11 509 (на 2014 рік)[1] |
| Поштовий індекс | 95493 |
| Телефонний код | +380 652 |
| Географічні координати | 45°00′35″ пн. ш. 34°01′33″ сх. д. / 45.00972° пн. ш. 34.02583° сх. д.Координати: 45°00′35″ пн. ш. 34°01′33″ сх. д. / 45.00972° пн. ш. 34.02583° сх. д. |
| Водойма | річка Салгир
|
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Сімферополь |
| До станції: | 8 км |
| До обл. центру: | |
| - автошляхами: | 6,3 км |
| Селищна влада | |
| Адреса | 95493, Автономна Республіка Крим, Сімферопольська міськрада, смт. Гресівський, вул. Крижанівського, 22 |
| Голова селищної ради | Шумєєва Наталія Георгіївна |
| Карта | |
  Гресівський Gresovskiy | |
 Гресівський Gresovskiy | |
| |
|
| |
Гре́сівський (крим. Gresovskiy) розмовне Грес — селище в Україні, у складі Сімферопольського району Автономної Республіки Крим.
Розташоване в центральній частини АР Крим на р. Салгир, за 9 км від Сімферополя (автошлях Н05).[2]
Поблизу селища розташована залізнична станція Сімферополь-Вантажний. Селище Гресівський окрім залізниці, пов'язане з Сімферополем тролейбусною лінією і маршрутними таксі.
Опис[ред. | ред. код]
Теплоелектроцентраль забезпечує 40 % від загальноміської потреби в тепловій енергії, у тому числі селища Гресівське, Комсомольське, Аерофлотське та частково Молодіжне. Також Сімферопольська ТЕЦ служить головним резервно-аварійним джерелом електроенергії на півострові. Її електрична потужність — 100 МВт, теплова потужність — 490,1 Гкал.[3]
Окрім неї, на території селища розташовані МО-122, МК-63, завод залізобетонних конструкцій, ОАТП «Кримзалізобетон», ОАТП «Кримбудтранссервіс», 59 житлових будинків, працюють 20 стаціонарних магазинів, 1 мікроринок, 4 перукарень, 3 майстерні з ремонту взуття, телеательє, 2 годинні майстерні, ательє з ремонту одягу, ветлікарня, поштове відділення зв'язку, 3 філії банків, 4 аптеки, відділення соціально-побутової реабілітації пенсіонерів, станція швидкої допомоги, селищне відділення міліції, кладовище.
Є 4 дитячі садка, загальноосвітня школа № 34, поліклініка, кінотеатр «Іскра», 2 бібліотеки, спорткомплекс, тенісні корти, церква (УПЦ МП). Відома за межами селища хорова капела «Шкільні роки».
Центральна магістраль — вулиця Яблочкова.
Є набережна річки Салгир та відстійник промислових стоків ТЕЦ на східній околиці селища.
День селища рішенням селищної ради відзначається в останню неділю вересня.
Історія[ред. | ред. код]
Селище засноване 1956 року з моменту будівництва і пуску в експлуатацію Сімферопольської ДРЕС, вона і є основним підприємством селища.
До 1955 року на місці селища було радгоспне поле. На заклик Компартії України «Вперед, на будівництво ТЕЦ» відгукнулося багато молоді, фахівців-енергетиків, будівельників, монтажників. Стали приїжджати на пустельні землі люди, облаштовувалися в бараках та розпочали будівництво.
Збудували перші 2-х поверхові сімейні гуртожитки № 4, 5, 10, 11, призначені для будівельних кадрів з усіма службами в них (магазин, пошта, медпункт).
Здали в експлуатацію чотири 3-х поверхові будинки по вул. Кржижанівського. Пуск станції у роботу було здійснено 30 грудня 1958 року.
1959 року заселилися мешканцями ще 2 будинки. З'явилися магазини, ринок. Школу збудували у 1958 році, але цілих 2 роки в ній розміщували будівельників, а навчальний рік розпочався лише у 1960 році.
До 1960 року відкрилася 5-та міська поліклініка. У цей же час здали в експлуатацію для дошкільнят дитячий садок № 45.
Кінотеатр «Іскра» збудували 1964 року.
1965 року відкрилася бібліотека для дорослих, у цьому приміщенні було відкрито дитячий відділ.
1976 року бібліотека для дорослих переселилася до нового приміщення площею 288 кв.м. Дитяча бібліотека стала самостійною як філія ЦБС для дітей у 1978 році.
Ще в жовтні 1981 року ДРЕС офіційно перейменували на Сімферопольську ТЕЦ (теплову електроцентраль).
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису населення 2001 року, у селищі мешкало 10101 осіб[4]. Мовний склад населення села був таким[5]:
| Мова | Число ос. | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 1051 | 10,4 |
| російська | 8909 | 88,22 |
| кримськотатарська | 45 | 0,45 |
| білоруська | 12 | 0,12 |
| молдавська | 5 | 0,05 |
| вірменська | 5 | 0,05 |
| болгарська | 3 | 0,03 |
| німецька | 2 | 0,02 |
| польська | 2 | 0,02 |
| єврейська | 1 | 0,01 |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
- ↑ а б Шумеєва, Н. Г. (2006). Гресівське (Ukrainian) . Т. 6. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN 978-966-02-2074-4.
- ↑ Гресівське: життя селища кримських енергетиків. Крым.Реалии (укр.). 8 грудня 2021. Процитовано 12 вересня 2023.
- ↑ Населення населених пунктів Автономної Республіки Крим за даними перепису 2001 року. Архів оригіналу за 7 вересня 2014. Процитовано 8 лютого 2014.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Автономна Республіка Крим. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 12 червня 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
- Панорама селища Гресівський[недоступне посилання з квітня 2019]
 | Ця стаття недостатньо ілюстрована. |
| ||||||||
| |||||||||||||
