Гречкові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гречкові
279 Polygonum bistorta L.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
- Еудікоти (Eudicots)
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Гречкові (Polygonaceae)
Juss., 1789
Підродини
Щавлеві (Rumicoideae)
Гречкові (Polygonoideae)
Кокколобові (Coccoloboideae)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Polygonaceae
IPNI: 30000532-2
ITIS logo.jpg ITIS: 20842
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 3615
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Polygonaceae

Гречкові (Polygonaceae) — родина дводольних рослин порядку Гвоздикоцвітих.

Загальна біоморфологічна характеристика[ред.ред. код]

Переважно однорічні (гречка) і багаторічні (ревінь) трави (в умовах помірної зони), рідше чагарники (мюленбекія — Muehlenbeckia), дерева (кокколоба — Coccoloba) або ліани (гірчак бальджуанський — Polygonum baldshuanicus) (в тропіках і субтропіках).

Листки чергові, прилистки зростаються й утворюють тонку плівку — піхву, що обхоплює вузлувате стебло.

Квітки складаються з простої віночкоподібної або чашечкоподібної оцвітини з 5—6 частками, частіше двостатеві, правильні.

Кількість тичинок варіює від трьох до дев'яти.

Маточка одна, зав'язь одногнізда, верхня, з 2—3 стовпчиками, які мають головчасті або китицевидні приймочки.

Плід — дво- або тригранний горіх, іноді — сім'янка; насіння з борошнистим ендоспермом.

Запилення[ред.ред. код]

В родині гречкових відомо вітро-та комахозапилення. Квітки багатьох видів щавлю пристосовані до запилення вітром. Вони розташовуються на досить довгих квітконіжках, легко розгойдуються при поривах вітру, а великі перисті рильця добре вловлюють пилок. У ентомофільних представників родини, наприклад у ревіня і гірчака, рильця зазвичай голівчаті. У квітках гречкових комах приваблює нектар, який виділяють нектарники, розташовані в основі тичинок, іноді в квітках є нектароносні диски. Запилювачами є комахи з коротким хоботком, головним чином бджоли і мухи.

Розмноження[ред.ред. код]

Для більшості гречкових характерно рясне цвітіння і плодоношення. Плоди зазвичай поширюються вітром, чому сприяють різні пристосування.  У багатьох видів щавлю три внутрішні частки оцвітини сильно розростаються до моменту плодоношення і оточують плід, не приростаючи до нього. Плоди щавлю добре плавають, так як на оцвітині зазвичай розвиваються особливі здуття — желвачки — з губчастої паренхімної тканини. Плоди деяких видів щавлю опадають взимку і переносяться вітром по снігу.  Іноді плоди гречаних поширюються тваринами. Наприклад, плоди бур'янистих рослин, таких, як щавель малий, або щавелек (Rumex acetosella) і спориш, розносяться разом з брудом, який прилип до ніг домашніх тварин.

У гречкових відомо не тільки насіннєве, але і вегетативне розмноження.

Поширення та екологія[ред.ред. код]

Родина гречкових налічує за різними даними від 750[1] до 1266[2] видів. Гречкові широко поширені на всіх континентах земної кулі, але особливо численні в північній помірній зоні. Центром їх видового різноманіття вважаються Центральна і Південна Америка.

Представники родини зростають в найрізноманітніших екологічних умовах. Багато представників є мезофітами, наприклад, гречка посівна (Fagopyrum esculentum), щавель кислий (Rumex acetosa) та ін. На альпійських високогірних луках зустрічається ревінь благородний (Rheum nobile). У вкрай посушливих умовах в пустелях Азії на слабозакрепленних пісках зростає джузгун (Calligonum). Деякі види є водними рослинами, наприклад, гірчак бородатий (Polygonum barbatum) в тропічних водоймах або гірчак земноводний (Polygonum amphibium) в умовах середньої смуги.

Зростають також вздовж доріг, по дворах, вигонах, берегах рік і т. ін. Широке поширення має спориш звичайний, або пташина гречка — дрібна рослина, яка добре переносить витоптування.

У посівах бур'янами є гірчак повстяний, гірчак лляний і витка гречка березковидна. Остання має виткі стебла заввишки від 10 до 100 см.

На вогких місцях росте водяний перець — однорічна рослина, отруйна, із смаком перцю; використовується як лікарська, кровоспинна. Декоративне значення має гречка сахалінська — висока багаторічна рослина, яка швидко відростає від кореневищ.

На луках зустрічається гірчак зміїний — багаторічна рослина з могутнім, червоподібно зігнутим кореневищем і види з роду щавель, наприклад щавель кінський, щавель горобиний, щавель кислий. Вони свідчать про надмірну кислотність ґрунту, який потребує вапнування.

Систематика[ред.ред. код]

За будовою ендосперму і циклічному або нециклічні розташуванню оцвітини родина гречкових ділиться на 3 підродини: щавлеві (Rumicoideae) з циклічною квіткою і нерумінованим ендоспермом; гречкові (Polygonoideae) з нециклічною квіткою і нерумінованим ендоспермом і кокколобові (Coccoloboideae) зазвичай з нециклічною оцвітиною і румінованим ендоспермом.

Сайт «The Plant List» наводить список з 56 родів родини гречкових.[2]



Використання[ред.ред. код]

Гречка звичайна — важлива сільськогосподарська культура. ЇЇ вирощують в усьому світі для отримання зерна. Крім того вона — чудовий медонос.

У пустелях Середньої Азії величезне значення має джузгун. Його використовують для укріплення сипучих пісків. Цей кущ легко укорінюється і поширюється завдяки численним плодам, щетинисті придатки яких сприяють перекочуванню їх по піску.

В овочівництві з гречкових вирощоють ревінь — велику багаторічну рослину з товстими дудчастими стеблами і великими листками, їх черешки вживають у їжу і в медицині.

Лікарські властивості гречкових відомі з глибокої давнини. Вони мають широке застосування у медичній практиці, як в'яжучі засоби, сечогінні, протигемороїдальні засоби, для припинення кровотеч. Із суцвіть гречки одержують глікозид рутин, який застосовують для зниження кров'яного тиску.

Серед гречкових є також фарбувальні рослини. З коренів спориша звичайного (Polygonum aviculare) і гірчака фарбувального (Polygonum tinctorium) одержують синю фарбу, жовту — з коренів щавлю кінського (Rumex confertus). У басейні річки Конго (Заїр) культивують щавель абіссінський (Rumex abyssinicus), що дає червону фарбу.

Деякі види гречкових, як, наприклад, гірчак сахалінський (Polygonum sachalinense), гірчак Вейріха (Polygonum wyrichii) і гречка японська (Polygonum cuspidatum), використовуються як декоративні рослини.

Гречкові в Україні[ред.ред. код]

У флорі України види родини Гречкові представлені трав'янистими рослинами.

Три види гречкових Кисличник двостовпчиковий, Кучерявка відігнута, Кучерявка кущова входять до Червоної книги України.[3]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Флора СССР, т. 5, М. — Л., 1936; Тахтаджян А. Л., Система и филогения цветковых растений, М. — Л., 1966.
  • Flora of North America Editorial Committee, e. 2005. Magnoliophyta: Caryophyllidae, part 2. 5: i–xxii + 1–656. In Fl. N. Amer.. Oxford University Press, New York.
  • Howard, R. A. 2001. Polygonaceae. En: Stevens, W.D., C. Ulloa, A. Pool & O.M. Montiel (eds.), Flora de Nicaragua. Monogr. Syst. Bot. Missouri Bot. Gard. 85(3): 2167–2176.
  • Idárraga-Piedrahita, A., R. D. C. Ortiz, R. Callejas Posada & M. Merello. (eds.) 2011. Fl. Antioquia: Cat. 2: 9–939. Universidad de Antioquia, Medellín.
  • Luteyn, J. L. 1999. Páramos, a checklist of plant diversity, geographical distribution, and botanical literature. Mem. New York Bot. Gard. 84: viii–xv, 1–278.
  • Nasir, E. & S. I. Ali (eds). 1980-2005. Fl. Pakistan Univ. of Karachi, Karachi.
  • Standley, P. C. & J. A. Steyermark. 1946. Polygonaceae. In Standley, P.C. & Steyermark, J.A. (Eds), Flora of Guatemala - Part IV. Fieldiana, Bot. 24(4): 104–137.
  • Stevens, W. D., C. Ulloa Ulloa, A. Pool & O. M. Montiel Jarquin. 2001. Flora de Nicaragua. Monogr. Syst. Bot. Missouri Bot. Gard. 85: i–xlii,.

Посилання[ред.ред. код]