Грибоєдов Олександр Сергійович
| Олекса́ндр Сергі́йович Грибоє́дов | |
| Александр Сергеевич Грибоедов | |
 Портрет роботи Івана Крамського, 1875 рік |
|
| Дата народження: | 15 січня 1795 або 1794 |
|---|---|
| Місце народження: | Москва |
| Дата смерті: | 11 лютого 1829 |
| Місце смерті: | Тегеран |
| Громадянство: | Російська імперія |
| Рід діяльності: | російський драматург, поет та дипломат |
| Напрямок: | реалізм |
| Жанр: | комедія |
| Magnum opus: | комедія «Лихо з розуму» |
Олекса́ндр Сергі́йович Грибоє́дов (* 4 січня (15 січня за новим стилем) 1795, за іншими джерелами — 1794, Москва — † 30 січня (11 лютого за новим стилем) 1829, Тегеран) — російський письменник, дипломат.
Закінчив 1810 Московський університет. Був послом Росії в Персії. Підтримував стосунки з діячами декабристського руху В. Кюхельбекером, К. Рилєєвим, О. Бестужевим тощо. Загинув у наслідок політичної провокації.
Зміст |
[ред.] Біографія
Народився 4 січня (15 н.с.) 1795 року в Москві в родині офіцера російської гвардії, дворянина. Отримав різносторонню домашню освіту. Семи років відданий в Московський університетський пансіон. В одинадцять років Грибоєдов - студент Московського університету. Закінчивши словесне відділення філософського факультету, він вступив на юридичне відділення і отримав другий диплом - кандидата права. У 1810 році навчається на природничо-математичному факультеті. З дитинства знав французьку, англійську, німецьку та італійську мови, за час навчання в університеті вивчав грецьку та латинську, пізніше - перську, арабську і турецьку. Він володів і музичними здібностями: грав на фортепіано, флейті, сам складав музику. У службу вступив корнетом у Московський гусарський полк, сформований князем Салтиковим - 26 липня 1812 року, за розформування полку переведений в Іркутський гусарський полк - 17 грудня 1812 року, вийшов з військової служби в березні 1816 року. Вступив в Колегію закордонних справ у червні 1817 року. У середині 1818 року Грибоєдов призначений секретарем російської місії в Персії. Призначення це було по суті засланням, приводом для якого послужила участь Грибоєдова секундантом в дуелі офіцера В. А. Шереметєва і графа А. П. Завадовського через артистку Істоміну. У лютому 1819 року Грибоєдов приїхав до Тавризу. 19 лютого 1822 року переведений з місії до О.П. Єрмолова на Кавказ для занять по дипломатичній частині. У 1823 - 1825 роках Грибоєдов був у тривалій відпустці, працював над поемою «Лихо з розуму». Наприкінці 1825 року Грибоєдов повернувся на Кавказ.
Дійсний член Вільного товариства любителів російської словесності. За показаннями ряду декабристів ( Оболенський, Трубецькой, Рилєєв, Бріген) був членом Північного товариства; сам це заперечував.[1] Наказ про арешт від 2 січня 1826 року, заарештований у фортеці Грозний - 23 січня, привезений до Петербургу на головну гауптвахту - 11 лютого 1826 року, ув'язнений в Головному штабі. Слідча комісія у справі декабристів не довела причетність Грибоєдова до декабристського руху. Височайше наказано звільнити з виправдувальним атестатом, повисити в наступний чин і видати річну платню. Звільнений 2 червня 1826 року.
Після повернення на Кавказ в 1826 році Грибоєдов виступає в якості дипломата, йому наказано відати дипломатичними стосунками з Туреччиною і Персією. Після зміщення Єрмолова служив при Паскевича. Колезький радник - 6 грудня 1827 року. У 1828 році бере участь у підготовці Туркманчайського мирного договору, укладеного з Персією. За укладання Туркманчайського мирного договору з Персією нагороджений орденом святої Анни 2 ст. з алмазними знаками. Потім він отримує призначення повноважним міністром у Персію. У серпні 1828 року в Тифлісі Грибоєдов одружується на Ніні Чавчавадзе, дочки свого друга, відомого поета О. Чавчавадзе. Залишивши дружину в Тавризі, виїхав з посольством до Тегерана. Убитий в Тегерані натовпом перських фанатиків. Тіло Грибоєдова було перевезено до Тифлісу і поховано на горі святого Давида (нині там знаходиться Пантеон Мтацмінда).
[ред.] Перші твори
Перші твори — комедії «Молоде подружжя» (1815), «Своя сім'я, або Заміжня наречена» (1817, у співавторстві з О. Шаховським і М. Хмельницьким) та «Студент» (1817, з П. Катеніним).
[ред.] Комедія «Лихо з розуму»
У комедії «Лихо з розуму» («Горе от ума», 1824) з великою художньою силою висловив протест проти тогочасного суспільного ладу, змалював трагедію «зайвої людини», яка, маючи великий внутрішній потенціал, фактично не буда потрібна державі. Пафос твору — у захисті свободи, вільної людської особистості, у пристрасному запереченні духовного рабства.
Комедія, у поетиці якої поєднуються риси драматургії класицизму і нового, реалістичного зображення дійсності, написана живою, близькою до народної, афористичною мовою. Вона стала етапним твором у розвитку російської літератури. Крилаті вислови, на які так багата п'єса, ввійшли в літературний і побутовий обіг наступних поколінь.
[ред.] Незавершені твори Грибоєдова
Незавершені літературні задуми Грибоєдова («1812 рік», 1824 — 1825; «Грузинська ніч», 1826 — 1827) свідчили про посилення в його творчості антикріпосницьких мотивів.
[ред.] Зв'язки з Україною
У травні — червні 1825 року Грибоєдов перебував у Києві, зустрічався з керівниками декабристського руху. В Києві 1831 року (вперше без цензурних змін) було поставлено комедію «Лихо з розуму».
Комедією Грибоєдова захоплювався Тарас Шевченко. Вислів — «Воскреснем ли когда от чужевластья мод!» — він узяв епіграфом до нездійсненого видання «Кобзаря».
[ред.] Переклади українською
Українською мовою «Лихо з розуму» переклали А. Волкович («Горе з розуму», 1936), Максим Рильський, Діодор Бобир, Євген Дроб'язко (у співавторстві, «Лихо з розуму», 1947).
[ред.] Твори
- Сочинения, т. 1 — 2. М., 1971
- Избранное. М., 1978
- Сочинения в стихах. Л., 1987
- Лихо з розуму. К., 1951.
[ред.] Примітки
- ↑ Алфавит членам бывших злоумышленных тайных обществ и лицам, прикосновенным к делу, произведенному высочайше учрежденною 17-го декабря 1825-го года Следственною Комиссиею составлен 1827-го года. //Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М. В. Нечкиной. — М.,"Наука", 1988,с.250 - 251
[ред.] Джерела
- А. С. Грибоедов в воспоминаниях современников. М., 1980
- Нечкина М. В. Грибоедов и декабристы. М., 1977
- Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М. В. Нечкиной. — М.,"Наука", 1988, с.59 (рос.)
- Орлов В. Грибоедов. Л., 1967
- Пиксанов Н. К. Творческая история «Горе от ума». М., 1971
- А. С. Грибоедов. Творчество. Биография. Традиции. Л., 1977
- Лебедев А. А. Грибоедов. М., 1980
- Мещеряков В. П. А. С. Грибоедов. Литературное окружение и восприятие (19 — начало 20 вв.). Л., 1983
- Фомичев С. А. Комедия А. С. Грибоедова «Горе от ума». М., 1983
- УЛЕ. К., 1988, т.1. — с.488.
