Григорович-Барський Іван Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Григорович-Барський Іван Григорович
Дата народження 1713
Місце народження Літковичі
Flag of Russia.svg Російська імперія
Дата смерті 10 вересня 1791(1791-09-10)
Місце смерті Київ
Flag of Russia.svg Російська імперія
Працював у містах Київ, Козелець
Архітектурний стиль українське бароко
Найважливіші споруди Покровська церква
Собор Різдва Богородиці
Фонтан Самсон
Будинок полкової канцелярії
Благовіщенська церква-дзвіниця Кирилівського монастиря
декілька дзвіниць, житлові споруди Грецького монастиря, Набережно-Микільська церква (всі — Київ)
Благовіщенська церква-дзвіниця Кирилівського монастиря

Іва́н Григо́рович Григоро́вич-Ба́рський (* 1713, Літковичі[1] — 10 вересня 1791, Київ) — архітектор українського бароко.

Біографія[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

Народився 1713 року в містечку Літковичах у родині вихідців із міста Бар на Поділлі. Близько 1715 року сім'я переїхали до Києва. Батько майбутнього архітектора був заможним крамарем і старостою соборної подільської церкви Успіння Богородиці Пирогощі. Як і його старший брат Василь, Іван навчався у Києво-Могилянській академії. Окрім усього іншого, Академія давала пристойний рівень мистецької освіти.

Спробував себе в архітектурному мистецтві вже у зрілі роки. До того служив у магістраті, одружився, налагодив сімейний побут (був батьком 15 дітей). А потім, пройшовши вишкіл на будовах інших зодчих, приступив до самостійної творчості.

Творчість[ред.ред. код]

Стислий перелік архітектурної спадщини зодчого міститься у начерку його епітафії:

« Трудившийся в разных строениях, воду привел в различные места в города сем от различных источников с-под гор, а потом строил каменные церкви, колокольни и покои. Первую церковь зделав у Кирилловском монастыре, з зводницею и брамою, и погребами, церковь Покровскую и Набережно-Никольскую; у Козельце церковь штукатурнею украшал и тынковал, и колокольню вновь построил, у Золотоношском Красногорском монастыре церковь, колокольню у Петропавловськом монастыре, у Соборно-Успенском соборе с церквою. Ещё магазин городской и гостинной дом, жилые покои Греческому монастирю и Юрию Дранчеву…  »

Починається перелік із водогону, який він влаштував у 17481749 роках на Подолі. Її частиною був фонтан-запобіжник, над яким зодчий збудував вишуканий цегляний павільйон. На даху павільйону було встановлено статую апостола Андрія. Вода витікала з посудини, яку тримав янгол. Вже на початку 19 століття янгол поступився місцем Самсонові, що роздирає пащу леву.

Докладніше у статті Фонтан Самсон (Київ)

Близько 1760 проводив будівельні роботи у Кирилівському монастирі на околиці Києва. Наново декорував стародавню Кирилівську церкву, збудував монастирську огорожу, а також триярусну дзвіницю з брамою та невеликою церквою на другому ярусі. Провів реконструкцію ще однієї пам'ятки часів Київської Русі — церкви Богородиці Пирогощі, де був старостою його батько.

На жаль, ані брама, ані дзвіниця не збереглися. Так само не збереглися монументальна дзвіниця Петропавлівської церкви на сучасній Притисько-Микільській вулиці (там тепер військова частина) та дзвіниця Успенської церкви на Контрактовій площі (її знесли після пожежі 1811 року; контур споруди викладено бруківкою біля відтвореного храму Богородиці Пирогощої).

З наявних нині будівель Григоровича-Барського привертає особливу увагу Покровська церква (1766) на однойменній вулиці. Немає сумніву, що на зодчого справив певне враження славетний петербурзький архітектор Растреллі, за чиїм проектом зводилася Андріївська церква. Просто з Покровської вулиці можна побачити разом витвори Растреллі і Григоровича-Барського та знайти деякі спільні риси — зокрема, напівкруглі вигнуті фронтони. Але, як зауважив мистецтвознавець Федір Ернст, «розробка фасаду не має нічого спільного зі стилем Растреллі: своєю спокійним, ясним кольором вона наближається до епохи класицизму, а трибанна система надає їй типового українського колориту». Дуже приємне враження справляють затишні ґаночки обабіч церкви.

Так само на Подолі збереглася й Набережно-Микільська церква (1772–1775) на вулиці Григорія Сковороди. Щоправда, вигляд цієї стрункої будівлі було дещо змінено пізнішою перебудовою бані у візантійському стилі. Зберігся, хоч і дуже перебудований, «городской магазин» — колишній хлібний склад по вулиці Братській, 2. А старий гостинний дім біля Межигірської вулиці та житлової оселі Грецького монастиря і Юрія Драчеві, що стояли на Контрактовій площі, давно втрачено. Кілька гарних споруд традиційно приписують зодчому через близькість до його стильової манери — зокрема, дзвіницю Ближніх печер лаври, залишки церкви Костянтина й Олени на розі вулиць Щекавицької та Костянтинівської (Фрунзе) тощо.

Добра слава про Івана Григоровича-Барського лунала по всій Україні, тож доводилось йому час від часу працювати за межами Києва (у Межигір'ї, Козельці, Золотоноші) і теж надзвичайно плідно.

Старість[ред.ред. код]

Видатний зодчий хворів та був при смерті у травні 1785 року. Проте йому вдалося одужати і прожити ще шість років. У 1787 році Київський магістрат надав архітектору підтвердження його шляхетного походження. Іван Григорович-Барський помер 10 вересня 1791 року.

Творча спадщина[ред.ред. код]

Збережена[ред.ред. код]

Київ[ред.ред. код]

Козелець[ред.ред. код]

Золотоноша[ред.ред. код]

Втрачена[ред.ред. код]

Сумнівна[2][ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Традиційно вважається Київ, проте по часу народження сталося до переїзду родини в Київ у 1715.
  2. Щодо авторства.

Джерела та посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Історія України в особах: IX–XVIII ст. К.:Видавництво «Україна», 1993, 396 с.
  • Невідомі факти життя і творчості Івана Григоровича-Барського / Т. Кілессо // Архітектура України. 1992. № 3 С. 52-54.
  • Толочко Л. І. Подільські храми Києва / Л. І. Толочко, М. Г. Дегтярьов. — К.: Техніка, 2003. 176 с.: іл. (Нац. святині України). — Бібліогр.: с. 170–173.
  • Архитектура древнего Киева / Асеев Ю. С. Киев: Будівельник, 1982. 160 с.


Доричний ордер Це незавершена стаття про архітектора.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.