Григорів Михайло Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григорів Михайло Семенович
Народився 5 червня 1947(1947-06-05)
Лісний Хлібичин Коломийського району Івано-Франківської області
Помер 3 січня 2016(2016-01-03) (68 років)
Київ
Діяльність поет
Alma mater Латвійський університет
Знання мов українська

Миха́йло Семе́нович Григо́рів (5 червня 1947, Лісний Хлібичин — 3 січня 2016, Київ[1]) — український поет.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 5 червня 1947 р. в с. Лісний Хлібичин Коломийського району Івано-Франківської області.

Навчався у Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка.

Закінчив Латвійський університет. Працював в апараті НСПУ. Головний редактор газети «Вісник Чорнобиля».

Помер 3 січня 2016 року в Київській міській клінічній лікарні № 1[1]. Похований у рідному селі.

Творчість[ред. | ред. код]

Автор поетичних збірок «Вези мене, конику», «Зелена квітка тиші», «Спорудження храму», «Сади Марії».

Перекладав з латвійської мови твори І. Зієдоніса, П. Зірнітіса, Е. Веверіса, О. Вацієтіса та ін.

Лауреат премії імені П. Тичини (1994).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Помер Михайло Григорів. litakcent.com. 4 січня 2016. Архів оригіналу за 9 січня 2016. Процитовано 5 січня 2016.

Посилання[ред. | ред. код]