Григорій XI
(Перенаправлено з Григорій XI (папа римський))
| Григорій XI | ||
.png) | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 30 грудня 1370 — 27 березня 1378 | ||
| Попередник: | Урбан V | |
| Наступник: | Урбан VI | |
| Дата народження: | 1329[1][2][3], 1330[4] або 1331[5][6] | |
| Місце народження: | Розьє-д'Еглетон | |
| Дата смерті: | 27 березня 1378 | |
| Місце смерті: | Рим, Папська держава | |
| Поховання: | Санта Франческа Романа | |
| Громадянство: | Франція | |
| Релігія: | католицька церква[7] | |
| Освіта: | Перудзький університетd | |
| Батько: | Guillaume II Rogerd | |
| Мати: | Marie de Chambond | |
| У миру: | П'єр Роже де Бофор | |
 Медіафайли у Вікісховищі
| ||
Григорій XI (лат. Gregorius; бл.1336, Лімузен — 27 березня 1378, Рим) — двохсотий папа Римський (30 грудня 1370—27 березня 1378). Сьомий папа періоду Авіньйонського полону.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у Розьє-д'Еглетоні, в Лімузені. Під час його понтифікату вживались суворі заходи з метою подолання єресей, які поширились у Німеччині, Англії та інших частинах Європи, значні зусилля витрачались на реформування різних чернецьких орденів. Григорій XI у 1377 році формально засудив 19 статей Джона Вікліфа.
Повернення Григорія XI до Риму 27 січня 1377 року пов'язується з переконливими промовами св. Катерини Сієнської. Після повернення до Апостольської столиці Григорій XI прожив недовго та помер 27 березня 1378 року. Його наступником став папа Урбан VI (1378–89), проте його суперник антипапа Климент VII (1378–89) також отримав значну підтримку. Почався період Західної Схизми (1378—1417), який тривав майже 40 років.
У листі від 19 липня 1372 року до краківського єпископа Флоріана Мокрського висловив жаль, що єпископські пости в Галицькій митрополії займають схизматики, наказав їх зняти із займаних кафедр.[8]
Політика відносно Галицько-Волинських земель[ред. | ред. код]
У 1371, 1372, 1375 роках Григорій XI видав кілька булл, які стосувались Галицько-Волинських земель, нещодавно зайнятих польськими та угорськими феодалами. В цих документах Григорій закликає усунути із своїх престолів руських єпископів, та встановити на їх місці латинських. Папа виправдовує загарбання галицько-волинських земель називаючи його «визволенням» та щодо руських кліриків використовує такі епітети як «негідні» та «схизматики».[9]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bell A. Encyclopædia Britannica — Encyclopædia Britannica, Inc., 1768.
- ↑ Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
- ↑ NNDB — 2002.
- ↑ Hayez M. Dizionario Biografico degli Italiani — 2002. — Vol. 59.
- ↑ The Catholic Encyclopedia: An International Work of Reference on the Constitution, Doctrine, Discipline, and History of the Catholic Church — NYC: D. Appleton & Company, 1913.
- ↑ BeWeB
- ↑ Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
- ↑ Бендза М. З історії православної культури Сяноцької землі / [[Український історичний журнал]].— К., № 5 (482) за вересень-жовтень 2009.— С. 174 (прим). ISSN 0130-5247. Архів оригіналу за 24 травня 2015. Процитовано 24 травня 2015.
- ↑ Боротьба Південно-Західної Русі та України проти експансії Ватикану та Унії (Х-початок XVII ст.), К.: Наукова думка: -С.39-41
Джерела[ред. | ред. код]
- From the 9th edition (1880) of an unnamed encyclopedia
Література[ред. | ред. код]
- Присухін С. І. Григорій XI // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Григорій_XI
| ||||||||