Григурко Іван Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Сергійович Григурко
Народився 15 лютого 1942(1942-02-15)
Волярка, Красноокнянський район, Одеська область, Українська РСР, СРСР
Помер 21 серпня 1982(1982-08-21) (40 років)
Миколаїв, Українська РСР, СРСР
Поховання міське кладовище Миколаєва
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність журналіст, письменник
Alma mater ОНУ ім. І. І. Мечникова
Мова творів українська
Magnum opus роман «Канал»
Членство Національна спілка письменників України
Премії Премія ЛКСМУ імені Миколи Островського — 1976
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Григурко.

Іван Сергійович Григурко (15 лютого 1942(1942-02-15), Волярка, Красноокнянський район, Одеська область, Українська РСР, СРСР — 21 серпня 1982(1982-08-21), Миколаїв) — український прозаїк, публіцист, член Спілки письменників України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 15 лютого 1942 року в селі Волярці Трансністрія в сім'ї колгоспника. Батько загинув на фронтах Великої Вітчизняної війни, мати померла, коли хлопчикові було три роки. Виховувався і навчався у дитячому будинку, а влітку, на канікулах, жив на селі у дідуся та бабусі.

Згодом Іван Григурко напише: «Я особисто схиляюся перед старими людьми. У наших дідусях і бабусях — жива віковічна мудріть, вони можуть сказати щось велике і значне, хоч на зовнішній позір і не злободенне… На моє глибоке переконання, таку тенденцію варто не засуджувати, а навпаки — підохочувати, бо в ній — і живий зв'язок поколінь, і вдячність молоді перед старістю…»[джерело?].

У 1958 році закінчив Одеський фінансово-кредитний технікум. Проходив строкову службу в Радянській армії, де почав друкуватися. Після армійської служби І. Григурко вступив до Одеського університету на філологічний факультет. На студентській лаві відбувається формування Івана Сергійовича як майбутнього письменника. Його вчителем і порадником став доктор філологічних наук Василь Фащенко, відомий літературознавець і критик. Викладач навчав студентів не копіювати життя, не йти шляхами інших письменників, хай навіть і геніальних, а мати своє світобачення, власне відчуття дійсності. Цієї настанови прозаїк дотримувався протягом усієї творчості. Одержавши диплом філолога, І. Григурко за направленням якийсь час працює у редакціях херсонських газет «Ленінський прапор» та «Наддніпрянська правда».

21 серпня 1982 року, в 40-річному віці, він помер від важкої хвороби. Похований на міському кладовищі. Автор пам'ятника на могилі - український скульптор Щур Володимир Іванович (скульптор).

Творчість[ред. | ред. код]

Перша повість «Роса» опублікована в журналі «Дніпро» у 1970 році. Потім вийшли повісті «Гавертій» та «Путина».

За роман «Канал», опублікований у 1974 році, у 1976 році був удостоєний Республіканської комсомольської премії імені Миколи Островського. Твір був перекладений російською, німецькою, болгарською та іншими мовами. Наступні романи: «Далекі села» (1978), «Ватерлінія» (1982), «Червона риба» (надрукований по смерті автора у 1984 році).

Різні проблеми ставить прозаїк у своїх творах. Це і безкомпромісна боротьба за збереження природного середовища, за примноження народного добра, і становлення характеру молоді в сучасному неспокійному світі, і утвердження вічних моральних цінностей, і невтомні пошуки людини творця. Звучить і тема споживацького ставлення до життя, бажання людини діяти бездумно, не замислюючись про наслідки скоєного.

Роман Івана Григурка «Червона риба», який побачив світ уже після смерті автора, звучать як пересторога людству перед лицем екологічної катастрофи, яка насувається на нашу планету.

Невеличка повість «Роса» вже першими рядками засвідчила те, що в літературу ввійшов письменник із власним світобаченням і оригінальним талантом. Роман «Канал» (1974 р.) — приніс молодому прозаїку визнання не лише в Україні, а й за її межами. Твір був перекладений російською, німецькою, болгарською та іншими мовами. Юнацьке захоплення життям самого автора знайшло відображення у характерах будівників каналу: вони розкриваються, насамперед, у праці, у ставленні до неї і, як наслідок, один до одного.

Ознаки індивідуального стилю[ред. | ред. код]

Розмірковуючи над долею літератури, письменник накреслював собі широку програму. Література, на думку прозаїка, повинна відображати життя людей усіх професій, аби лиш  вони були непересічними, яскравими особистостями. Газетярська праця давала Григуркові змогу зустрічатися з рибалками в далекому морі, з меліораторами у безводному степу, з корабелами на стапелях, з працівниками села на колгоспних ланах.

Твори[ред. | ред. код]

Повісті:
«Роса» (1969)
«Гавертій» (1971)
«Путина» (1973)
Романи:
  • «Канал» (1974)
  • «Далекі села» (1978)
  • «Ватерлінія» (1982)
  • «Червона риба» (опубл. у 1984)

Екранізації[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Бойченко В. Крізь терни відчуження //Радянське Прибужжя. — 1997.
  • Волинський, К. Про роман І. Григурка «Канал» / К. Волинський // Літературне сьогодення : літературно-критичні статті. – Київ, 1982. – С. 105- 109.
  • Голобородько Я. Лідер сімдесятників (проза Івана Григурка) // УМЛШ. 2005. № 4.
  • Жадько В. Іванова материзна // Літературна Україна. — 2003. — 24 квітня.
  • Жадько В. О. Український некрополь.-К.,2005.-С.161.
  • Жадько В. Не маємо права забути. - К.,2019. -344 с.
  • Жулинський М. Вагомість форми і змісту: Про роман «Канал» // Дніпро. 1973. № 8.
  • Загребельний П. Григурко відчиняє двері // ЛУ. 1973, 25 берез.
  • Карпенко, В. Глибока течія Івана Григурка / В. Карпенко // Уроки пройдених доріг. – Київ, 2011. – С. 563-571.
  • Колесник А. Пробач, Іване! // Радянське Прибужжя. — 1991.
  • Кондратенко Т. Іван Григурко. — В кн..: Література рідного краю. Миколаїв. — 1994.
  • Кононенко П. Сагайдак — аморальний герой // Літературна Україна. — 1977.
  • Кремінь Д. Іванові журавлі : йому було б 50 / Д. Кремінь // Вечерний Николаев. - 1992. - 20 фев.
  • Кремінь Д. Маршрутами людських сердець / Д. Кремінь // Червоний прапор. - 1977. - 16 черв.
  • Кухар-Онишко О. Головна його книга // Вітчизна. — 1985.
  • Кухарук Р. Реабілітація таланту // Літературна Україна. — 1998.
  • Панченко, В. Каналобудівники, колгоспники, корабели : [проза Івана Григурка] / В. Панченко // Віч-на-віч з епохою : літературно-критичний нарис. – Київ, 1987. – С. 47-79.
  • Плющ В. Світло натхненного слова. — В кн..: І. Григурко Черврона риба: Роман. — К. — 1984.
  • Полтавчук, В. Художня самобутність дебютних повістей Івана Григурка / В. Полтавчук // Вісник Одеського національного університету. – Одеса, 2006. – С. 199-206.
  • Пономаренко, М. Екранізація «Каналу» / М. Пономаренко // Наддніпрянська правда. – 1975. – 3 верес.
  • Прилука, В. Вони - корабели / В. Прилука // Друг читача. – 1983. – 28 лип.
  • Промова Івана Григурка на VII з’їзді письменників України // Літературна Україна. – 1976. – 20 квіт.
  • Пучков, В. Іванові уроки : [про роман «Ватерлінія»] / В. Пучков // Ленінське плем’я. – 1983. – 8 січ.
  • Родіонова, І. Історія міста Миколаєва на сторінках роману Івана Григурка «Ватерлінія» / І. Родіонова // Науковий вісник Миколаївського державного університету. – 2012. – Вип. 9, Т. 4. – С. 151-154.
  • Старовойт, Л. Художня рефлексія характеру молодої людини в романістиці Івана Григурка / Л. Старовойт // Письменники Миколаївщини : літературно- критичні матеріали до курсу «Літературне краєзнавство» : навчальний посібник. – Миколаїв, 2007. – С. 99-107.
  • Старовойт, Л. Художня рефлексія характеру молодої людини в романістиці Івана Григурка / Л. Старовойт // Література Миколаївщини : навч. посіб. до курсу «Літературне краєзнавство» для студ. філол. спец. / Л. Старовойт. – Миколаїв, 2014. – С. 207-215.
  • Фащенко, В. Открыть человека / В. Фащенко // Дружба народов. – 1981. – № 2. – С. 225-235.
  • Фащенко, В. Чудаки и рационалисты…, но непременно действующие! / В. Фащенко // Литературная газета. – 1973. – 17 окт. – С. 4-5.
  • Январев, Э. В романе и на экране : о творчестве писателя И. Григурко / Э. Январев // Досуг. – 1992. – 27 фев.
  • Январев, Э. Жизнь была его великим соавтором : [размышления о судьбе Ивана Григурко] / Э. Январев // Вечерний Николаев. – 2000. – 10 окт. – С. 3.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Біобібліографічний покажчик "І. Григурко" [1]
  2. У Миколаєві відбулася зустріч-спогад «Іван Григурко: життя як недописаний роман» [2]
  3. Іван Григурко на сайті "Літературний Миколаїв" [3]
  4. Відеопрезентація за І.Григурком (https://www.youtube.com/watch?v=HhS__nDZXLc [Архівовано 22 січня 2021 у Wayback Machine.]).


  1. ↑ Біобібліографічний покажчик І. Григурко. calameo.com. Процитовано 18 червня 2020.
  2. ↑ У Миколаєві відбулася зустріч-спогад «Іван Григурко: життя як недописаний роман». СВІДОК.info (рос.). 30 жовтня 2019. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 18 червня 2020.
  3. ↑ Литературный Николаев - Іван Григурко. litnik.org. Архів оригіналу за 18 червня 2020. Процитовано 18 червня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Григурко_Іван_Сергійович&oldid=38172121