Грижа Гілмора

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Грижа Гілмора
МКХ-10
МКХ-9 848.8
Розширення поверхневого пахвинного кільця (SIR) як типова ознака грижі Ґілмора

Грижа Ґілмора, або спортивна грижа або грижа спортсменів,[1] — патологічне ураження пахвини, притаманне для спортсменів.[2]

Визначення[ред.ред. код]

Кила Ґілмора вперше була описана в медичній літературі в 1980 р. британським хірургом Джеррі Ґілмором (англ. - Jerry Gilmore) як притаманна для спортсменів (футболістів, хокеїстів, бейсболістів та ін.) патологія, патогномонічними ознаками якої є наявність стійкого болю в пахвинній ділянці, що провокується/індукується стереотипними для певного виду спорту рухами, розширення поверхневого пахвинного кільця та наявність низки структурно-морфологічних змін анатомічних елементів, що формують пахвинний канал (без утворення істинної грижі)[3][4]

Синоніми[ред.ред. код]

Сьогодні в медичній літературі для означення цієї патології рівнозначно використивується ціла низка термінів, а саме:
• спортивна грижа (англ. - Sports hernia) [5]
• грижа спортсменів (англ. - Sportsman's hernia)[6]
• спортивна пубалґія (англ. - Athletic pubalgia) [7]
• хокейна пахвина (англ. - Hockey groin) [8]
• синдром хокейної пахвини (англ. - Hockey groin syndrome)[9]
• синдром хокейного кидка (англ. - Slap Shot Gut)[10]
• пахвинно-зв'язкова ентесопатія Ешбі (англ. - Ashby's Inguinal Ligament Enthesopathy)[11]
• лонно-пахвовий больовий синдром (англ. Pubic inguinal pain syndrome)[12]
В науково-популярних виданнях і журналістиці, особливо українській, для означення грижі Ґілмора часто використовуються сленгові терміни «пахові кільця» (калька з російської — рос. - паховые кольца)[13][14], «розтягнення паху»[15], «розтягненя м'язів паху»[16].

Термінологія[ред.ред. код]

Термін грижа стосовно цієї патології є типовим місномером (англ. - misnomer) — хибним терміном, який передбачає інтерпретацію, що завідомо не відповідає дійсності: тобто, при грижі Ґілмора ніколи не буває класичної ознаки істинної грижі — випинання вмісту черевної порожнини крізь її стінку. Ця патологія була означена як грижа задовго до з'ясування її справжньої природи у зв'язку з тим, що під час її хірургічного лікування було застосовано принципи, які традиційно використовуалися в хірургії пахвинних гриж[17].

Інцидентність[ред.ред. код]

Частота грижі Ґілмора є різною при занятті різними видами спорту[18]
• Футбол — 58%
• Хокей — 20%
• Американський футбол −17%
• Баскетбол — 12%
• Регбі — 11%
• Легка атлетика — 6%
• Теніс — 5%.
Інцидентність грижі Ґілмора в Україні є невідомою з огляду на відсутність офіційної статистики.

Передумови виникнення[ред.ред. код]

Грижа Ґілмора є патологією, притаманною для людей, які регулярно, як правило — професійно, займаються ігровими видами спорту: футболом, хокеєм, регбі, тенісом та ін. Передумови виникнення грижі Ґілмора пов'язані з повторюваністю притаманних для цих видів спорту рухів: перерозгинання тулуба, перевідведення і приведення стегна, ротації тазу[19]. Такі функціональні зміни біомеханіки з часом призводять до структурної диспропорції м'язів-антагоністів: надмірного розвитку м'язів стегна при слабко розвиненій абдомінальній мускулатурі. За таких обставин під час чергового заняття спортом інтенсивне скорочення м'язів-антагоністів спричиняє розвиток ушкоджень (розтягнення, розрив) анатомо-структурних елементів пахвинної ділянки, що супроводжується виникненням гострого болю у цій ділянці, суттєво обмежує актуальну рухову активність спортсмена і формує підґрунтя для виникнення у нього стійкого больового синдрому — грижі Ґілмора.

Причини виникнення[ред.ред. код]

Розволокнення апоневрозу зовнішнього косого м'яза живота (SIR - поверхневе пахвинне кільце, А - апоневроз зовнішнього косого м'яза живота)

Безпосередні причини розвитку грижі Ґілмора[20][21][22]:
• порушення цільності сухожилкових з'єднань,
• розтягнення (розволокнення, надрив) апоневрозу зовнішнього косого м'яза живота (лат. - m. obliqus abdominis externus)
• розтягнення (розволокнення, надрив) апоневрозу прямого м'яза живота (лат. - m. rectus abdominis)
• розтягнення поперечної фасції (лат. - f. transversalis)
• розтягнення або вкорочення сухожилка довгого привідного м'яза стегна (лат. - m. adductor longus femoris)
• відрив внутрішнього косого м'яза живота (лат. - m. obliqus abdominis internus) від лонного горбка (лат. - tuberculum pubicum)
• розволокнення пахвинної зв'язки (лат. lig. inguinale)
• розширення поверхневого пахвинного кільця (лат. - anulus inguinalis superficialis)
• защемлення пахвинних нервів: n. ilioinguinalis, n. iliogipogastric, n. obturatorius, n. genitofemoralis.

Ознаки[ред.ред. код]

При грижі Ґілмора характерними ознаками є біль або дискомфорт, локалізовані у пахвині на фоні розширення поверхневого пахвинного кільця, які посилюються при типовому спортивному навантаженні і зменшуються або зникають при його припиненні. Біль у пахвинній ділянці є глибоким, хронічним, асоційованим з фізичною активністю, вщухає в спокої, посилюється при швидких рухах, сидінні, кашлі. Цей біль, зазвичай, іррадіює в ділянку привідного м'яза стегна, корінь калитки чи в яєчка.
Під час чергового заняття спортом больовий синдром при грижі Ґілмора різко посилюється: біль стає жорстким і нестерпним. На наступний день після матчу, біль у пахвинній ділянці виникає навіть при звичних рухах (вставанні з ліжка, сіданні в автомобіль) та при навіть незначному підвищенні внутрішньочеревного тиску (кашель, чхання або спортивна діяльність).

Діагностика[ред.ред. код]

Пальцева оцінка ширини поверхневого пахвинного кільця

Діагностика цієї патології полягає в ретельному зборі анамнезу (характер заняття спортом, травми, обставини появи болю, його характер, зв'язок з рухами, іррадіація та ін.) та рутинному фізикальному обстеженні пахвинної ділянки (пальпація поверхневого пахвинного кільця, проведення кашлевої та рухових проб, визначення тонусу аддукторів). Констатація пахвинного болю на фоні розширеного поверхневого пахвинного кільця за відсутності ознак іншої патології є підставою для встановлення діагнозу грижі Ґілмора.
Проте в більшості випадків для виключення інших захворювань, проявом яких може бути біль у пахвині, для диференційної діагностики рекомендованими є додаткові методи досліджень, а саме: ультрасонографія, дослідження нервової провідності, рентґенографія, комп'ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія тазу, радіоізотопне сканування кісток тазу (технецій 99, метилен дифосфат)[23][24][25] .

Диференційна діагностика[ред.ред. код]

При підозрінні на грижу Ґілмора у пацієнтів слід заперечити цілу низку інших захворювань, при яких одним з провідних симптомів є біль у пахвинній ділянці, а саме [26]:
• розтягнення прямого м'яза стегна (лат. - m.rectus femoris)
• розтягнення клубово-поперековго м'яза (лат. - m. Iliopsoas)
остеонекроз головки стегнової кістки
стресовий перелом шийки стегна або лонної кістки
кульшовий бурсит
лонний остеїт
защемлення міжхребцевих нервів поперекового відділу хребта
• пошкодження кульшової губи
• низку абдомінальних і сечо-статевих захворювань.

Лікування[ред.ред. код]

Посттравматичне «захоплення» рубцевою тканиною n. Ilioinguinalis (N - нерв, А - край розволокненого апоневрозу)

На початкових стадіях грижі Ґілмора пацієнти підлягають консервативному лікуванню, що включає застосування місцевих анестетиків (бупівакаїн, лідокаїн), нестероїдних протизапальних (ібупрофен, напроксен) чи стероїдних препаратів, електростимуляцію нервів, лазеротерапію, фізіотерапевтичні процедури, терапію компресійним одягом, лікувальну фізкультуру та масаж[2][27]. Проте, консервативне лікування дозволяє лише стабілізувати стан хворих, не вирішуючи суті проблеми. Тому радикальним способом лікування грижі Ґілмора є хірургічне втручання, суть якого полягає в оперативному відновленні анатомічної структури пахвинної ділянки, укріпленні стінок пахвинного каналу та декомпресії нервів. Застосовуються лапараскопічні (з використанням алотрансплантатів) та відкриті методики операцій, хоча більшість авторів наголошують на тому, що відкриті оперативні втручання дають змогу здійснити ретельнішу ревізію пахвинної ділянки і, відповідно прецизійніше відновити її структуру[28].
Найчастіше з відкритих оперативних втручань використовуються операції: Ґілмора (англ. - Gilmore)[29], Мейєрса (англ. Meyers) [30], Брауна (англ. - Brown) [31] та Мускавек (нім. - Muschaweck)[32]. У 30% хворих відкриті операції доповнюються виконанням тенотомії аддукторів (для зменшення натягу)[33]. При рефрактерному до консервативної терапії больовому синдромі з ознаками посттравматичного «захоплення» рубцевою тканиною n. Ilioinguinalis (англ. - nerve entrapment), спричиненого втягненням зазначеного нерву в масивний площинний процес рубцювання розірваних країв апоневрозу m.obliquus externus abdominis, хворим є показаною іліоінгвінальна невректомія [34]або операція Герича[35].
Загалом ефективність хірургічного лікування СПБС за даними літератури становить від 62% до 100% і залежить від точності діагностики, ретельності відновлення анатомічної структури і повноцінної реабілітації (термін повернення до активного спорту від 4 тижнів до 6 місяців).


Посилання[ред.ред. код]

  1. Omar IM, Zoga AC, Kavanagh EC, et al.' Athletic pubalgia and "sports hernia": optimal MR imaging technique and findings // Radiographics, 28 (2008) (5) С. 1415–38. — DOI:10.1148/rg.285075217. — PMID:18794316.
  2. а б Ahumada LA, Ashruf S, Espinosa-de-los-Monteros A, Long JN, de la Torre JI, Garth WP, Vasconez LO. «Athletic pubalgia: definition and surgical treatment». Ann Plast Surg 2005;55(4):393-6. PMID 16186706
  3. O. J. Gilmore's groin: ten years experience of groin disruption.Sportsman Soft Tissue Trauma. — 1992.- vol. 3, № 3. — P. 12-14.
  4. J., Groin pain in the soccer athlete: fact, fiction, and treatment. Clin. Sports Med. — 1998. — vol. 17, № 4. — P. 787—789.
  5. P., Nyland J., Smith C., Yerasimides J., Lach J. Sports hernias: a systematic literature review. Br. J. Sports Med. — 2008. — vol.42. — P.954-964
  6. G.The So-called «Sportsman's Hernia» Among Experts, Little Agreement on Diagnosis and Treatment. General Surgery News Nov 2011,vol 38:11
  7. LA, Ashruf S, Espinosa-de-los-Monteros A, Long JN, de la Torre JI, Garth WP, Vasconez LO. Athletic pubalgia: definition and surgical treatment. Ann Plast Surg. 2005 Oct;55(4):393-6.
  8. Hockey Groin
  9. K, Feldman LS, Lavoie C, Lacroix VJ, Mulder DS, Brown RA. Operative management of "hockey groin syndrome": 12 years of experience in National Hockey League players. Surgery. 2001 Oct;130(4):759-64; discussion 764-6.
  10. Slapshot Gut
  11. Campanelli G.Pubic inguinal pain syndrome: the so-called sports hernia. Hernia Volume 14, Number 1, 1-4
  12. Campanelli G.Pubic inguinal pain syndrome: the so-called sports hernia. Hernia Volume 14, Number 1, 1-4
  13. Гусєва турбують пахові кільця
  14. Анрі пошкодив пахові кільця і вибув до кінця сезону
  15. Руні б'є карту Нойєра
  16. Офіційний сайт UEFA:Розтягнення м'язів паху
  17. Gilmore’s Groin (Groin Disruption)
  18. Герич Г. І. Біль в пахвинній ділянці(БПД) у спортсменів: причини виникнення та дефініції//Матерали 70-ї загальноуніверситетської студентської наукової конференції. — Львів, 2009. — С.64
  19. Schmitt K.-U., Niederer P.F., Muser M.H., Walz F. Trauma Biomechanics: Accidental Injury in Traffic and Sports
  20. P., Nyland J., Smith C., Yerasimides J., Lach J. Sports hernias: a systematic literature review. Br. J. Sports Med. — 2008. — vol.42. — P.954-964
  21. J., Groin pain in the soccer athlete: fact, fiction, and treatment. Clin. Sports Med. — 1998. — vol. 17, № 4. — P. 787—789.
  22. K, Feldman LS, Lavoie C, Lacroix VJ, Mulder DS, Brown RA. Operative management of "hockey groin syndrome": 12 years of experience in National Hockey League players. Surgery. 2001 Oct;130(4):759-64; discussion 764-6.
  23. Farber A.J.,Wilckens J.H. Sports Hernia: Diagnosis and Therapeutic Approach.J Am Acad Orthop Surg August 2007 vol. 15 no. 8 507-514
  24. Shortt CP, Zoga AC, Kavanagh EC, Meyers WC.Anatomy, pathology, and MRI findings in the sports hernia. Semin Musculoskelet Radiol. 2008 Mar;12(1):54-61
  25. Meyers W. C., Foley D. P., Garrett W. E., Lohnes J. H., Mandlebaum B. R. Management of severe lower abdominal or inguinal pain in high-performance athletes. PAIN (Performing Athletes with Abdominal or Inguinal Neuromuscular Pain Study Group) Am J Sports Med. 2000;28:2–8.
  26. Kaar S. What is a Sports Hernia?
  27. P., Nyland J., Smith C., Yerasimides J., Lach J. Sports hernias: a systematic literature review. Br. J. Sports Med. — 2008. — vol.42. — P.954-964
  28. Gilmore J., Groin pain in the soccer athlete: fact, fiction, and treatment. Clin. Sports Med. — 1998. — vol. 17, № 4. — P. 787—789.
  29. Gilmore J., Groin pain in the soccer athlete: fact, fiction, and treatment. Clin. Sports Med. — 1998. — vol. 17, № 4. — P. 787—789.
  30. Meyers WC, McKechnie A, Philippon MJ, Horner MA, Zoga AC, Devon ON. Experience with "sports hernia" spanning two decades. Ann Surg. 2008 Oct;248(4):656-65
  31. The Sports Hernia Operation
  32. Hernia Repair Techniques
  33. Atkinson HD, Johal P, Falworth MS, Ranawat VS, Dala-Ali B, Martin DK. Adductor tenotomy: its role in the management of sports-related chronic groin pain. Arch Orthop Trauma Surg. 2009 Dec 24.
  34. Ilioinguinal Entrapment Neuropathy
  35. Герич, І.В. Стояновський, Г.І. Герич, О.М. Чемерис Новий спосіб хірургічного лікування кили Ґілмора/Український Журнал Хірургії, 2011, № 2 (11), С.103-108

Джерела[ред.ред. код]