Гризодубова Валентина Степанівна

Валентина Гризодубова

Валенти́на Степа́нівна Гризоду́бова (* 27 квітня (10 травня) 1909, Харків — † 28 квітня 1993, Москва)  — радянська льотчиця, учасниця рекордного перельоту з Москви на Далекий Схід у 1938 р., учасниця Другої світової війни, одна з перших жінок, удостоєних звання Героя Радянського Союзу, Герой Соціалістичної Праці.

Біографічні відомості

Валентина Гризодубова народилася 31 січня 1910 року в Харкові в родині авіаконструктора і винахідника Степана Васильовича Гризодубова. Закінчила Пензенський аероклуб в 1929 році. Займалася планерним спортом, працювала льотчиком-інструктором в Тульській авіаційній школі. У 1934–1935 роках — льотчик агітаційної ескадрильї імені М. Горького на Центральному аеродромі. У Червоної армії з 1936 року.

У 1937 році на літаках УТ-1, УТ-2 і АИР-12 встановила п'ять світових авіаційних рекордів висоти, швидкості та дальності польоту. 24-25 вересня 1938 року в якості командира екіпажу на літаку АНТ-37 «Родина» разом з льотчицями Поліною Осипенко (другий пілот) і Мариною Расковою (штурман) здійснила безпосадочний переліт з Москви на Далекий Схід, встановивши світовий жіночий рекорд дальності польоту (за 26 годин 29 хвилин подолана відстань у 6450 кілометрів). За виконання цього перельоту Валентині Гризодубовій, Поліні Осипенко і Марині Расковій було присвоєно звання Героя Радянського Союзу, першим серед жінок.

Валентина Гризодубова, використовуючи свою популярність і знайомства у вищих кругах, неодноразово клопотала в захист людей, що постраждали від репресій. Зокрема, разом з відомим льотчиком М. М. Громовим, вона заступилася за C. П. Корольова, майбутнього творця радянської космічної програми; багато в чому завдяки їхнім зусиллям його перевели з табору на Колимі в ЦКБ-29.

З 1939 року Гризодубова — начальник Управління міжнародних повітряних ліній СРСР.

Учасниця Великої Вітчизняної війни. У березні 1942 — жовтні 1943 року — командир 101-го транспортного авіаційного полку, з жовтня 1943 року — командир 31-го гвардійського бомбардувального авіаційного полку. За час війни полковник Гризодубова здійснила близько 200 бойових вильотів на бомбардування ворожих об'єктів і для підтримки зв'язку з партизанських загонах.

У повоєнний час працювала в Міністерстві цивільної авіації начальником управління міжнародних ліній СРСР, керівником Науково-дослідного льотно-випробувального центру, заступником начальника Московського науково-дослідного інституту приладобудування з льотної частини.

Звання Героя Радянського Союзу присвоєне 2 листопада 1938 року.

Звання Героя Соціалістічної Праці було присвоєнене 6 січня 1986 року.

Нагороджена орденами Леніна, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки.

Почесний громадянин Пензи.

Померла 28 квітня 1993 року. Похована в Москві на Новодівичому кладовищі.

У 1972 році в Харкові в квартирі Гризодубових був відкритий музей історії авіації.

1 вересня 2000 року в Москві на Кутузовському проспекті, біля входу в Московський науково-дослідний інститут приладобудування, відкрито пам'ятник Валентині Гризодубовій.

Посилання

• Голованов А. Е. Дальняя бомбардировочная… Воспоминания Главного маршала авиации 1941–1945. Москва, ЗАО Центрополиграф, 2007, ISBN 978-5-9524-3033-4