Модест Гриневецький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
о. Модест Гриневецький, ЧСВВ
Модест Гриневецький — ректор Львівського університету
Модест Гриневецький — ректор Львівського університету
Модест Гриневецький — ректор Львівського університету
Народився 8 листопада 1758(1758-11-08)
с. Літовищі Ліського повіту на Лемківщині (тепер Польща)
Помер 1 квітня 1823(1823-04-01) (64 роки)
Львів
Поховання Монастир святого Онуфрія[1]
Місце проживання Монастир св. Онуфрія у Львові
Країна Річ Посполита
Австрійська імперія Австрійська імперія
Національність українець
Діяльність богослов
Alma mater Замойська академія
Галузь історія, богослов'я, джерелознавство
Заклад Львівський університет
Посада ректор Львівського університету
Вчене звання професор, ректор
Науковий ступінь доктор богослов'я
Членство Краківське наукове товариствоd[2]

CMNS: Модест Гриневецький у Вікісховищі

Моде́ст Гриневе́цький ЧСВВ (хресне ім'я Михайло; 8 листопада 1758, Літовищі — 1 квітня 1823, Львів) — церковний діяч (УГКЦ), богослов та історик, джерелознавець, професор і ректор Львівського університету.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у селі Літовищі (Лютовиська) на Лемківщині (пізніше Ліського повіту, тепер Бещадський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща).

Навчався у так званій граматикальній і гуманітарній школі в місті Самборі, пізніше в містах Добромилі та Замості.

1777 р. вступив у монастир Василіянського Чину. На облаченні в монашу рясу отримав монаше ім'я Мелетій, однак на вічні обіти змінив його на Модест, тому в біографічних статтях часто замість справжнього хресного імені подане саме це перше ім'я.

Як студент Замостської академії написав розвідку «Філософське обґрунтування фізики» (1781 р.). Був учителем василіянських гімназій у Дрогобичі (1781–1782), Лаврові (1783–1784, викладав тут риторику[3], за даними «Енциклопедії Українознавства» заклад називався «окружна школа», був аналогічним до головної школи[4]). З кінця 1784 до 1789 р. навчався християнського богослов'я і філософії у Відні, пізніше Львові.

Викладав догматику української мовою у Провізоричному науковому інституті в руській мові (лат. Studium ruthenum) при Львівському університеті, з 1793 р. очолював кафедру латинської мови та догматики. 1799 р. одержав звання доктора і титул звичайного професора, 1800, 1801 та 1806 р. — «прокуратор» чину василіан на Галицьку провінцію.

1791 р. підготував для теологів українською мовою «Догматику», а на прохання Чернівецького єпископату склав «План систематичних богословських студій» (1816 р.).

У 1817 р. внесений у список послів Галицького станового сейму.

За станом здоров'я відмовився від пропозицій переїхати працювати у Краківському та Віденському університетах. З 1822 р. — ректор Львівського університету, протоігумен василіянських монастирів у Галичині.

Географічний словник Королівства Польського стверджував про його смерть у Лаврові.[3] Модест Гриневецький похований на цвинтарі ченців монастиря Св. Онуфрія та парафіян Успенської церкви Львова (тепер — монастирський сад) поблизу церкви Св. Онуфрія у Львові.

Діяльність[ред. | ред. код]

Був поборником міжслов'янських наукових взаємин. Листувався і обмінювався літературою з Петром Лодієм, Максиміліяном Оссолінським, Петром Кеппеном, Зоряном Доленґою-Ходаковським. Постійно збирав і описував стародруки, скопіював напис на надгробній плиті Івана Федоровича, написав передмови до праці Вількоровича і «Хроніки м. Львова» Бартоломея Зиморовича.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://web.archive.org/web/20160305024223/http://ukrainica.org.ua/ukr/content/2235
  2. http://tnk.krakow.pl/czlonkowie/hryniewiecki-michal-modest-melecyusz-chryniewiecki/
  3. а б Ławrów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 614. (пол.) — S. 614. (пол.)
  4. Головні школи [Архівовано 19 червня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 1. — С. 396.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]