Гринюк Володимир Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гринюк.
Володимир Володимирович Гринюк
 Полковник
Загальна інформація
Народження 14 жовтня 1986(1986-10-14) (37 років)
Ківерці, УРСР
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Формування
 30 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
2022-н.ч.
 30 ОМБр, командир мотопіхотного батальйону
2017-2022
 30 ОМБр, заступник командира механізованого батальйону
?-2017(?)
 30 ОМБр, командир механізованої роти механізованого батальйону
Нагороди та відзнаки
Герой України Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Гринюк Володимир Володимирович (14 жовтня 1986, м. Ківерці, УРСР) — полковник Збройних сил України, начальник кафедри військової підготовки НУОУ. командир мотопіхотного батальйону 30-ї окремої механізованої бригади.[1] Герой України (2015), учасник російсько-української війни. Заступник голови СУВІАТО.

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив Луцький педагогічний коледж (2006). Відтоді проходив строкову службу в лавах Збройних сил України та навчався в Академії сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного у Львові. Після здобуття вищої військової освіти служив у 30-й окремій механізованій бригаді 8-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних сил України, що дислокується у м. Звягель Житомирської області.[2]

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Станом на початок 2015 року — капітан, командир механізованої роти механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади.[3][4]

10—11 лютого 2015 року під час зачистки населеного пункту Логвинове завдяки сміливості та блискавичним рішучим діям офіцера штурмова група захопила частину населеного пункту, при цьому особисто Володимир Гринюк знищив 3 одиниці бронетехніки та до 30 бойовиків. Під час проведення операції отримав поранення, але продовжив керувати зведеним підрозділом. Підпорядкований В.Гринюку підрозділ знищив велику кількість бронетехніки та живої сили незаконних збройних формувань.[3]

Докладніше: Бої за Дебальцеве

Станом на жовтень 2017 року — заступник командира механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади.[5]

Станом на липень 2022 року — командир мотопіхотного батальйону 30-ї окремої механізованої бригади.[1]

Начальник кафедри військової підготовки Національного університету оборони України

Звання[ред. | ред. код]

  • майор (19 жовтня 2017)[5]
  • підполковник (2022)[2]
  • полковник (2023)

Нагороди і відзнаки[ред. | ред. код]

  • Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (23 березня 2015) — за виняткову мужність, героїзм і незламність духу, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[6]
  • Орден Богдана Хмельницького 3-го ступеня (2022)[2]
    Президент України Петро Порошенко вручає Володимиру Гринюку нагородні атрибути звання Герой України
  • У Києві на території Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (проспект Повітрофлотський № 28) встановлено стелу з іменем Героя.[7]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Володимир Гринюк| Світлодарськ, що там білоруси та коли перелам у війні | Nova Ukraine (uk-UA) , процитовано 17 липня 2023
  2. ↑ а б в Шушківський, А. І. (2022). Гринюк Володимир Володимирович (Ukrainian) . Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN 978-966-02-2074-4.
  3. ↑ а б Президент присвоїв звання Героя України чотирьом військовим командирам [Архівовано 9 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Президент України, 23.03.2015
  4. ↑ Глава держави присвоїв статус Національної Академії Сухопутних військ Збройних Сил України імені гетьмана Петра Сагайдачного — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 9 вересня 2018. Процитовано 9 вересня 2018.
  5. ↑ а б Міністр оборони України Степан Полторак особисто вручив погони «майора» Герою України Володимиру Гринюку [Архівовано 19 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Сайт Міністерства оборони України, 19 жовтня 2017
  6. ↑ Указ Президента України від 23 березня 2015 року № 166/2015 «Про присвоєння В.Гринюку звання Герой України»
  7. ↑ Гринюк Володимир Володимирович (14.10.1986). www.ukrgeroes.com.ua. Процитовано 17 липня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю Володимира виданню Nova Ukraine в липні 2022 р.


Попередник: Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка»
№ 151
23 березня 2015 		Наступник:
Порхун Олександр Володимирович Коваленко Юрій Вікторович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гринюк_Володимир_Володимирович&oldid=41990757