Грицько Кернеренко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Грицько Кернеренко
Грицько Кернеренко
Ім'я при народженні Кернер Григорій Борисович
Народився 1863
Одеса
Помер 6 листопада 1941(1941-11-06)
Париж
Громадянство Російська імперія
СРСР СРСР
Діяльність письменник, поет, перекладач
Сфера роботи література[1], поезія[1] і перекладацтво[d][1]

S:  Роботи у  Вікіджерелах

Грицько Кернеренко (справжнє ім'я — Гірш бен Борух, Григорій Борисович Кернер; нар. 1863, м. Одеса — пом. 1941, м. Париж) — український письменник, поет та перекладач єврейського походження, який вважається засновником українсько-єврейської літературної традиції[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1863 року в слободі Гуляйполе, в сім'ї заможного заводчика. Закінчив гімназію у Сімферополі, вивчав агротехніку у Мюнхенському політехнікумі. Займався господаркою у своєму маєтку в місті Гуляйполе.

Друкувався у альманасі «Складка», антологіях «Акорди», «Розвага», часописі «Літературно-науковому віснику»[3] та інших.

В 1920 р. з родиною - дружиною Ревекою Михайлівною, та трьома синами: Яківом, Віктором та Емілем, через Крим та Туреччину виїхав до Франції. З 1926 р. проживав в м. Кламар, а пізніше в Парижі.

Після окупації Франції нацистами всі троє синів були заарештовані, поміщені в концентраційний табір Руальє (Compiegne), потім переведені до Дрансі та депортовані в Аушвіц, де й загинули.

Помер 6 листопада 1941 р. в Парижі [Архівовано 13 квітня 2021 у Wayback Machine.]

Був похований в колумбарії відомого кладовища Пер-Лашез (Père Lachaise) (Париж, Франція). З 1952 р. місця поховання не існує[4][5]

Твори[ред. | ред. код]

Літературна спадщина Грицька Кернеренка становить кілька сот віршів, поетичних перекладів, кілька коротких оповідань і казок, та одна п'єса.

  • «Правдива казка». Оповідання (1886);
  • «Невеличкий збірник творів Грицька Керненка» (1890);
  • «Щетинник. З народного життя». Поема (1892);
  • «В досужий час. Лірна поезія». Поезії (1896);
  • «Цїлюще зїлля». Оповідання (1904)[6];
  • «Менти натхнення». Збірник творів (1910)[7].

Грицько Керненко присвятив пам'яті Тараса Шевченка кілька своїх віршів («Роковини смерті Шевченка» (1890), «Пам'яті Шевченка» (1909) та інші)[8]. Також присв'ятив вірш пам'яті Віта Косовцов у 1899 році[9].

Перекладацтво[ред. | ред. код]

Переклав окремі твори Генріха Гейне, Олександра Пушкіна, Шолом-Алейхема, Ольги Чюміної, Семена Фруга, Семена Надсона, Олексія Апухтіна.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Czech National Authority Database
  2. Йоганан Петровський-Штерн. Постання українсько-єврейської ідентичності: Йоганан Петровський-Штерн і його нова книжка [Архівовано 31 січня 2019 у Wayback Machine.]
  3. Літературно-науковий вістник [Архівовано 31 січня 2019 у Wayback Machine.] Книжка V. За май 1902 року
  4. М.Фролов, С.Звілінский. В пошуках Грицька Кернеренка. Генеалогічний детектив. Історична правда. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 6 листопада 2021.
  5. Mykhaylo Frolov, Serhii Zvilinsky. In search of Hrytsko Kernerenko, person without a profession: A genealogical mystery. UJE - Ukrainian Jewish Encounter (амер.). 7 вересня 2021. Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 6 листопада 2021.
  6. Кернеренко, Грицько. Цїлюще зїлля [Архівовано 31 січня 2019 у Wayback Machine.] Літературно-науковий вістник: літ.-критич. зб. Кн. 11. Львів: З друкарні НТ ім. Шевченка, 1904 (листопад). 89-184; 65-140 с. Бібліогр.: с. 130-140.
  7. Записки Наукового товариства імені Шевченка (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 січня 2019. Процитовано 31 січня 2019.
  8. Грицько Керненко (Григорий (Гірш бен Борух) Кернер) Вірші. Архів оригіналу за 31 січня 2019. Процитовано 31 січня 2019.
  9. Іван Кушніренко, Володимир Жилінський. Люди Гуляйпільщини [Архівовано 31 січня 2019 у Wayback Machine.] Біографічно-довідкове видання. м. Запоріжжя. «Дніпровський металург»ю 2004. 222 с.: іл. ISBN 966-7748-69-3

Посилання[ред. | ред. код]