Гричер Григорій Зіновійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гричер Григорій Зіновійович
Фото Григорія Гричера 1933 року
Фото Григорія Гричера 1933 року
Фото Григорія Гричера 1933 року
Дата народження 1883[1]
Місце народження Полтава, Російська імперія
Дата смерті 1945[1]
Місце смерті СРСР
Громадянство  Російська імперія
 СРСР
Alma mater Київське художнє училище
Професія кінорежисер
IMDb ID 0342674

Гричер (Чериковер) Григорій Зіновійович (1883—1945) — радянський український кінорежисер, сценарист.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1898 р. в м. Полтаві в родині будівника. Помер 30 листопада 1945 р.

Вчився у Полтавському комерційному та Київському художньому училищах, а з 1922 по 1923 рік — на Московських кінокурсах Б. Чайковського. У 19241925 рр. працював асистентом і співрежисером О. Грановського у кінокартині «Єврейське щастя» та ін.

Перебував у лавах Червоної Армії (1942—1944).

Фільмографія[ред. | ред. код]

1925 року перейшов на Одеську, а потім — на Київську кіностудію.

У 1944—1945 рр. працював на Ашхабадській кіностудії.

Автор сценаріїв: «Єврейське щастя» (у співавт. з О. Грановським, 1925) і «Чорне серце» (у співавт. з І. Биховським, 1925), поставлених на 1-й фабриці «Держкіно», «Північне сяйво» (у співавт. з Б. Чайковським, 1926, «Ленінградкіно»), «Кришталевий палац» (1928, у співавт. з Л. Муром). та ін.

Режисер-постановник фільмів:

Назва Рік Назва кіностудії Примітки
Підозрілий багаж 1926 ВУФКУ (Одеська кінофабрика) Фільм не зберігся
Мандрівні зорі 1926 ВУФКУ (Одеська кінофабрика) Фільм не зберігся
Сорочинський ярмарок[2][3][4][5][6][7] 1927 ВУФКУ (Одеська кінофабрика) Фільм не зберігся
Крізь сльози 1929 ВУФКУ (Одеська кінофабрика)
Село Веселе 1929 ВУФКУ (Одеська кінофабрика) Фільм не зберігся
Напередодні 1928 ВУФКУ (Одеська кінофабрика) Фільм не зберігся
Квартали передмістя 1930 Українфільм (Київська кінофабрика)
Кришталевий палац 1934 Українфільм (Київська кінофабрика)
Літа молодії 1942 Київська кіностудія, Ашхабадська кіностудія

Фільм «Крізь сльози» увійшов до рейтингу «100 найкращих фільмів в історії українського кіно».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Сорочинський ярмарок [Архівовано 27 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Всесвіт. №10 за 1927 рік
  3. М. Лядов. Ніч у пеклі // (Кіно №4, 1927)
  4. Г. Федьківський. Гоголь на екрані // (Кіно №6, 1927)
  5. Закордоном про наші фільми. Німецька кіно-газета "Ліхт-Більд-Бюне" відзначає великий успіх фільмів ВУФКУ під час перегляду їх в Берліні, особливо "Сорочинський ярмарок" та "Тарас Трасило". З приводу цього "Берлінер Тагеблат" в своєму кіно-додатку повідомляє про несподіване для Европи відкриття нової фільмової країни - України" // Нове мистецтво. № 29 (70) (27 грудня 1927)
  6. "Сорочинський ярмарок" в Австрії: Австрійська газета “Арбайте Цайтунг” від 1-го липня ц.р. містить дуже хвальну рецензію на картину ВУФКУ “Сорочинський ярмарок”, що йде в Австрії під назвою “Ярмарок кохання”. За думкою газети “Ярмарок кохання” (?) є дуже хороший етнографічний фільм, але без тої сухої вчености, що ними звичайно грішать фільми цього ґатунку. Газета підкреслює майстерність режисерської й операторської роботи в цьому фільмові й зазначає, що такий влучний почин української кінематографії на австрійських екранах дає багато обіцянок на майбутнє [Архівовано 27 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Кіно № 9, 1928. С. 14
  7. Filme der Woche. Der erste Film der Wufku „Jahrmarkt der Liebe", den Regisseur Tscherikowski... // Arbeiter Zeitung від 1 липня 1927. S. 13 (нім.)

Література[ред. | ред. код]

  • Кино и время. Вьш. 3-й. Режиссерьі советского художественного кино. М., 1963. — С.80—81;
  • Сценаристьі советского художественного кино. М., 1972. — С.105.

Посилання[ред. | ред. код]