Гродненська область
| Гродненська область Гродзенская вобласць Гродненская область |
||
|---|---|---|
| Герб Гродненської області | Прапор Гродненської області | |
|
||
| Основні дані | ||
| Країна: | ||
| Утворена: | 20 вересня 1944 | |
| Населення: | 1 123 500 | |
| Площа: | 25 000 км² | |
| Густота населення: | 45 осіб/км² | |
| Телефонні коди: | +380-152 | |
| Обласний центр: | Гродно | |
| Райони: | 17 районів | |
| Міста: обласного значення |
Гродно Березовка • Вовковиськ • Дятлово • Ів'є • Ліда • Мости • Новогрудок • Ошмяни • Свіслоч • Скідель • Слонім • Сморгонь • Щучин |
|
| Райони в містах: | ||
| Смт: | ||
| Села: | ||
| Селища: | ||
| Селищні ради: | ||
| Сільські ради: | ||
| Номери автомобілів: | ||
| Інтернет-домени: | ||
| Обласна влада | ||
| Веб-сторінка: | http://region.grodno.by/ | |
| Голова ОДА: | Савченко Володимир Егорович | |
| Голова обл. ради: | — | |
Гро́дненська о́бласть (біл. Гродзенская вобласць) — область на північному заході Білорусії, межує з Польщею і Литвою. Адмінстративний центр і найбільше місто області — Гродно.
Зміст |
Природа[ред.]
Для області характерний плоский рельєф (130—190 метрів). Центральне положення займає Німанська низовина, витягнувшись уздовж Німана, при виході Німана за кордони республіки знаходиться найнижча точка країни — 80 метрів над рівнем моря. На півночі та північному-сході розташована Лідська рівнина (до 170 метрів) і Ошмянська височина (до 320 метрів), на крайньому північному сході республіки — частина Нарачано-Вілейської низовини. На півдні та сході знаходяться моренні згладжені височини: Гродненська, Волковиська, Новогрудська — на який знаходиться найвища точка області — Замкова гора (323 метри).
Корисні копалини: залізні руди (Новоселковське родовище ільменіт-магнетитових руд в Корелицькому районі і деякі прояви руди вздовж кордону з Литвой в Гродненському районі), торф (головним чином у Німанській низовині), крейда, цегляна та черепична глини, цементна сировина (головні родовища у Вовковиському районі), силікатні піски, вапняна сировина, піщано-гравійний матеріал.
Зима в області м'яка і коротка, літо — довге і помірно тепле. Середньомісячна температура повітря у січні коливається від −6,6 °C в Корелицькому і Новогрудському районах до −5 °C на південному заході в Берестовицькому та Свислочському районах, в липні температура сягає 17-18,2°С. Вегетативний період триває 189—200 діб. Річна кількість опадів становить 520—640 мм, 71 % з них припадає на теплу половину року (квітень-жовтень).
Практично усі терени області відносяться до басейну Немана і його приток: Березина, Гав'я, Дітва, Лебеда, Котра (справа), Уша, Сервач, Щара, Ласосна. На північному сході тече ріка Вілія (з Ошмянкою). На північному заході починається ріка Нарев — приток ріки Вісла. Августовський канал з'єднав басейни Немана та Вісли. Найбільші озера: Біле, Рибниця, Молочне, Світязь (в межах Світязянського ландшафтного заказника), Свирь та Вишневське (на кордоні з Мінською областю).
Ґрунти сільськогосподарських угідь значно ерозовані і забрилені, значно заболочені. Дерново-підзолисті ґрунти становлять 78,9 % площ сельгоспугідь, дерново-підзолисті заболочені — 17,5 %. Переважають супісчані ґрунти — 56,9 %,є суглинисті — 23,1 %, пісчані і торфяні — по 10 %. Осушені землі становлять 18,5 % сільгоспугідь.
Середня лісистість становить 33 %, від 10-12 % в Берестовицькому і Зельвенському районах до 50 % в Свислочському. Ліси переважно хвойні (68,8 %) та ялинкові (11 %), менше березових, чорноольхових, дубових, грабових, ясеневих. Збереглися великі лісові масиви — пущі: Налибокська, Липичанська, Графська, частково Біловезька.
Переважають низинні болота, що займають 6,6 % території області, більша частина їх осушена. Під луками зайнято 14,4 % території, 2/3 з них — низинні. На території області знаходяться 10 природних заказників республіканського значення, 50 пам'ятників природи.
Історія[ред.]
Територія Гродненщини заселена людьми починаючи з пізнього палеоліта. Найбільш древні стоянки перебували на озері Світязь, біля села Черешля Новогрудського, Несиловичі Дятловського, Збляни Лідського районів, біля гирла річки Котра.
Наприкінці першого - початку другого тисячоліття на території Гродненщини склалася вкрай складна етнічна ситуація. Тут жили східнослов'янські племена (дреговичі, кривичі, волиняни, древляни), західнослов'янські (мазовшани), східнобалтські (литва), західнобалтські (ятвяги). У другій половині 1-го тисячоріччя починається слов'янська колонізація. Опановуючи території Гродненщини, слов'яни поступово асимілювали балтомовне населення, що жило там. Асиміляція балтів тривала аж до 12-13 століть.
До початку 12 століття значна частина Верхнього Принімання виявилася в складі давньоруської держави - Київської Русі. У цей час з'являються перші великі міста - Гродно (1128), Новокупок (давньоруською мовою - Новгородок або Новогородок) (1212), Слонім (1251), Волковиськ (1005), Ліда (1323).
В 12 - першій половині 14 сторіччя існували Гродненське, Новогрудське й Вовковиське князівства. Ці самостійні державні об'єднання несли на собі відбиток єдиного політичного й соціально-економічного розвитку східнослов'янських земель у складі Київської Русі. Князівства, як і інші західноруські землі, тривалий час перебували під постійною загрозою монголо-татарського завоювання. Більше двох сторіч вони були форпостом боротьби з агресією хрестоносців.
Саме ці обставини обумовили утворення в 13-14 століттях багатонаціональної держави - великого князівства Литовського, Російського й Жемойтського. Першою столицею цього державного утворення стало місто Новокупок.
В умовах боротьби проти агресії хрестоносців у замку Крево, що в Сморгонському районі, укладена знаменита Кревська унія 1385 року, що поклала початок об'єднанню Великого князівства Литовського і Польщі у єдину державу - Річ Посполиту.
Значною віхою в спільній боротьбі за незалежність проти зовнішньої агресії стала Грюнвальдська битва 1410 року, де була здобута перемога над завойовниками.
В 12-16 століттях найбільші міста й містечка Гродненщини стали відігравати значну роль в економічному й культурному житті країни. Деякі з них (Гродно, Новокупок, Слонім) одержали самоврядування відповідно до магдебурзького права. Гродненська економія, як адміністративно-територіальна одиниця, була в той час однією з найрозвиненіших і богатих у державі.
Після 2 і 3 поділів Речі Посполитої в 1793 і 1795 р. територія сучасної Гродненської області ввійшла до складу Російської імперії. Значною подією в її історії став 1801 рік, коли була утворена Гродненська губернія, що незабаром стала однієї з найбільше економічно розвинених губерній Росії.
Мешканці Гродненщини брали активну участь у повстаннях під керівництвом Тадеуша Костюшко, Костянтина Калиновського. В останньому випадку, повстання підтримали в основному поляки й литовці. Білоруські селяни здебільшого не прийняли повстання Калиновського й разом із царськими військами воювали проти них[1]. Також жителі Гродненщини брали активну участь у революційних виступах в 1917 році. За умовами Ризького мирного договору 1921 року вся територія сучасної Гродненської області була включена до складу Польщіи. У вересні 1939 року року Гродненщина була повернута Білоруській РСР. Гродно одержав статус районного центру в знову утвореній Білостоцькій області. У роки Німецько-радянської війни на території області діяли радянські й польські партизани. Після звільнення Білорусії від німецьких загарбників її області були розукрупнені. Із частин Білостоцької, Берестейської і Барановичської областей 20 вересня 1944 року була утворена Гродненська область із центром у місті Гродно. В 1946 р., відповідно до договорів Ялтинської конференції 1945 р., кордон Білорусії й Польщі встановлювалася по так називаній лінії Керзона. У результаті західні прикордонні ділянки Гродненської області були передані Польській народній республіці. В 1954 р. після укрупнення областей БРСР до Гродненської області приєднали ділянки розформованих Молодечненської і Барановичської областей, і вона отримала сучасні обриси.
Населення[ред.]
На 2003 на теренах Гродненської області мешкало 1150 тисяч осіб, з них: 746,4 тис. (63,6 %) — в містах, 427,5(36,4 %) — в селищах.
Кількість чоловіків в Гродненщині становить 552,8 тис. (47,1 %),Кількість жінок — 621,1 тис. (52,9 %). Численність населення у віці до 19 років становить 312 тис. осіб, 20-59 років — 622,5 тис., 60 років і старіше — 239,4 тис.
За національним складом: білоруси становлять 62,3 %, поляки — 24,8 %, росіяни — 10,1 %, українці — 1,8 %, литовці — 0,2 %, татари — 0,2 %, євреї — 0,4 %, інші національності — 0,4 %.
Історична динаміка національного складу населення Гродненської області за даними переписів.
| 1959 | 1970 | 1979 | 1989 | 1999 | 2009 | |
| Білоруси | 646 718 | 729 381 | 698 420 | 702 208 | 738 216 | 715 249 |
| Поляки | 332 430 | 276 507 | 299 250 | 300 836 | 294 090 | 230 810 |
| Росіяни | 72 250 | 86 145 | 99 597 | 124 250 | 119 200 | 87 451 |
| Українці | 12 004 | 16 230 | 18 677 | 23 401 | 21 166 | 14 983 |
| Литовці | … | 4 224 | 3 427 | 3 087 | 2 964 | 2 153 |
| Татари | 2 075 | 2 086 | 2 177 | 2 462 | 2 161 | 1 710 |
| Вірмени | … | 193 | 191 | 461 | 1 049 | 905 |
| Азербайджанці | … | 142 | 194 | 526 | 581 | 678 |
| Євреї | 3 744 | 3 199 | 2 653 | 2 208 | 938 | 537 |
| Цигани | … | 226 | 330 | 376 | 452 | 372 |
| Німці | … | 171 | 276 | 435 | 669 | 329 |
| Молдавани | … | 151 | 274 | 471 | 415 | 319 |
| Грузини | … | 169 | 167 | 224 | 285 | 264 |
| Всього | 1 076 789 | 1 120 395 | 1 127 465 | 1 163 608 | 1 185 178 | 1 072 381 |
| 1959 | 1970 | 1979 | 1989 | 1999 | 2009 | |
| Білоруси | 60,06% | 65,10% | 61,95% | 60,35% | 62,29% | 66,70% |
| Поляки | 30,87% | 24,68% | 26,54% | 25,85% | 24,81% | 21,52% |
| Росіяни | 6,71% | 7,69% | 8,83% | 10,68% | 10,06% | 8,15% |
| Українці | 1,11% | 1,45% | 1,66% | 2,01% | 1,79% | 1,40% |
| Литовці | … | 0,38% | 0,30% | 0,27% | 0,25% | 0,20% |
| Татари | 0,19% | 0,19% | 0,19% | 0,21% | 0,18% | 0,16% |
| Вірмени | … | 0,02% | 0,02% | 0,04% | 0,09% | 0,08% |
| Азербайджанці | … | 0,01% | 0,02% | 0,05% | 0,05% | 0,06% |
| Євреї | 0,35% | 0,29% | 0,24% | 0,19% | 0,08% | 0,05% |
| Цигани | … | 0,02% | 0,03% | 0,03% | 0,04% | 0,03% |
| Німці | … | 0,02% | 0,02% | 0,04% | 0,06% | 0,03% |
| Молдавани | … | 0,01% | 0,02% | 0,04% | 0,04% | 0,03% |
| Грузини | … | 0,02% | 0,01% | 0,02% | 0,02% | 0,02% |
Найбільші міста[ред.]
Міста з населенням понад 20 тисяч осіб:
| Назва міста | Населення, осіб (2009[2]) |
|---|---|
| Гродно | 338200 |
| Ліда | 95800 |
| Слонім | 50800 |
| Вовковиськ | 46500 |
| Сморгонь | 36900 |
| Новогрудок | 30800 |
Економіка[ред.]
В 2009 р. підприємства області виробили промислової продукції у фактичних відпускних цінах (з урахуванням давальницької сировини) на суму 11,603 трлн рублів(2008-11,033).
Примітки[ред.]
- ↑ Коялович М. О. Читання по історії Західної Росії. - Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2006. - 480 с.; Втрата С., диакон. Повстання 1863-1864 р. і церковне життя в Білорусії (кандидат. дис.). - Жировичи, 2000; Історія Білорусі: З найдавніших часів до нашого часу. / И. И. Ковкель, Э. С. Ярмусик. 4-і видання. Мінськ, Аверсэв, 2004.
- ↑ http://www.citypopulation.de/Belarus.html
Посилання[ред.]
|
||||||||||||||||
|
||||||||||
