Громадська ліга Україна — НАТО

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Громадська ліга Україна — НАТО
Дата заснування 2003
Тип громадське об'єднання
Голова Джердж Сергій Федорович
Члени ГО європейської і євроатлантичної спрямованості
Джерела фінансування неприбуткова
Офіційний сайт ua-nato.org.ua

Громадська Спілка «Громадська Всеукраїнська Громадська Ліга Україна — НАТО» — всеукраїнська спілка громадських організацій, які поділяють євроатлантичні цінності, підтримують курс на набуття Україною повноцінного членства в НАТО. Ліга є добровільним об'єднанням та формою співпраці громадських організацій України, будує відносини з органами державної влади, які залучені до реалізації євроатлантичного курсу України, на партнерських засадах та принципах взаємодопомоги у досягненні спільних цілей.

Заснована 26 вересня 2003 року і об'єднує 66 громадських організацій України[1] (станом на 2008 було 69[2]).

Важливими завданнями Ліги є сприяння діяльності громадських організацій України, які діють в сфері співробітництва України з НАТО, а також сприяння підвищенню рівня обізнаності громадськості щодо діяльності НАТО[3].

Історія[ред. | ред. код]

Вагому роль щодо формування Ліги «Україна — НАТО» відіграла Атлантична рада України, асоційований член Асоціації Атлантичного договору — організації, що прагне підтримувати діяльність НАТО й поширює інформацію про діяльність Північноатлантичного альянсу[4].

20 жовтня 2003 року в Українському домі в Києві відбулася І Всеукраїнська Асамблея громадських організацій «Україна — в НАТО: діємо разом!». Це був перший публічний захід ініційований новоствореною Лігою Україна — НАТО, до якої увійшло 26 неурядових організацій України. Першим головою Координаційної ради Громадської ліги Україна — НАТО став віце-президент Атлантичної ради України, науковий співробітник Військового інституту КНУ імені Т. Г. Шевченка Кокошинський Олег Аркадійович. На Асамблеї була презентована «Громадська стратегія підтримки інтеграції України в НАТО», яка стала програмним документом Ліги[5].

При Лізі був створений Громадський інформаційний центр «Україна — НАТО». Основним завданням організація поставила підвищення рівня обізнаності громадськості з діяльністю НАТО через співробітництво України з НАТО у сфері інформації, включаючи співпрацю з Центром інформації і документації НАТО в Україні[6], який надає консультативну та фінансову підтримку і сприяє проведенню різних заходів організаціями, що належать до її складу, зокрема конференцій, семінарів, круглих столів тощо[4].

Вищим керівним статутним органом Спілки є Асамблея (Загальні збори членів Спілки), які проводиться щороку і приймають рішення з усіх напрямків діяльності Ліги.

У 2005 році Громадська ліга Україна — НАТО започаткувала педагогічні проекти з метою інформування вчителів, батьків та учнів про євроатлантичну інтеграцію на прикладі досвіду Польщі. Перший проект із Асоціацією керівників шкіл України запозичив досвід польського освітнього пакету «Польща в НАТО». У 2006—2009 роках разом з українськими та польськими державними установами (Міністерство освіти і науки України, Міністерство національної освіти Польщі, Міністерство закордонних справ України, Міністерство закордонних справ Польщі, Посольство Польщі в Україні) проводила міжнародний конкурс для учнів «Безпечна Україна. Безпечна Європа. Безпечний світ», запозичуючи досвід польського «Безпечна Польща. Безпечна Європа. Безпечний світ». У рамках цього конкурсу паралельно з заходами для учнів (дні НАТО та ЄС, дебати, ігри, тести, конкурси есе) проходили й тренінги для дорослих, що супроводжували дітей (учителів, батьків і представників, громадськості). Учасників останнього етапу запрошував на прийом польський посол Яцек Ключковський, переможців запрошували разом з переможцями польського конкурсу до Штаб-квартири НАТО в Брюсселі, а їх роботи друкувалися та розповсюджувалися. Окрім цього, Громадська ліга Україна — НАТО спільно з українськими партнерами (зокрема, Міжнародним фондом «Відродження»), посольствами Польщі та Словаччини) проводили тренінги для педагогів[7].

Навесні 2006 року відбулося три сесії IV Асамблеї Громадської ліги. Вона проходила під гаслом «Роль суспільства в здійсненні стратегічного євроатлантичного інтеграційного курсу України». У роботі Асамблеї взяли участь представники посольств країн-членів НАТО та неурядових організацій, які є партнерами Ліги.[8] Ліга поповнилася тринадцятьма організаціями-членами. 27 квітня 2006 року головою Координаційної ради Ліги Україна — НАТО був обраний президент Всеукраїнської громадської організації «Демократична дія», кандидат політичних наук Джердж Сергій Федорович.

12 березня 2007 на IV Асамблеї Громадської ліги Україна — НАТО «Роль суспільства в здійсненні стратегічного євроатлантичного інтеграційного курсу України», в ході якої Ліга поповнилася тринадцятьма організаціями-членами, було прийнято заяву Ліги щодо референдуму про вступ України до НАТО[9], ухвалено концепцію «Мережа партнерства Україна — НАТО»[10].

У 2007 року Громадська ліга Україна — НАТО за підтримки Міністерства закордонних справ України розпочала розробку концепції всеукраїнської мережі[11][12][2], метою якої було посилення взаємодії між експертами з питань безпеки та верствами громадянського суспільства України і країн-членів Альянсу для формування свідомої громадянської позиції щодо державної політики євроатлантичної інтеграції України[13]. Нині мережа є відкритою міжнародною недержавною системою між неурядовими громадськими організаціями та країн-членів НАТО для встановлення контактів, обміну досвідом, поширення інформації та вивчення суспільної думки у сфері безпеки й оборони[13].

У липні 2007 року в рамках святкування 10-ї річниці Хартії про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору представники ліги на чолі з Сергієм Джерджем встановили прапор НАТО на вершині Говерли[14]

На IX Асамблеї, яка пройшла у 2012 році за сприяння Центру інформації та документації НАТО в Україні, взяли участь 150 представників громадських організацій та державних органів влади, представники дипломатичних місій та військовослужбовці, понад 25 представників ЗМІ. Ліга презентувала «Громадську комунікативну стратегія сприяння співробітництву України з НАТО», яка спрямована на поліпшення поінформованості українського суспільства з питань євроатлантичного співробітництва.[15]. Схвалені на Асамблеї положення стали частиною Річної національної програми співробітництва України з НАТО і їх було рекомендовано до впровадження як одну із середньострокових цілей щодо роботи з інформування громадськості про співробітництво України з Альянсом[16].

2 липня 2015 року відбулась XI Всеукраїнська Асамблея громадських організацій «Україна — в НАТО» на тему: «Україна та НАТО: спільна протидія гібридній війні», у якій взяли участь представники органів державної влади (зокрема, Міністерства оборони України та РНБО), громадськості (освітяни, науковці, експерти, громадські діячі) та НАТО (зокрема, радник-посланник Посольства Литви в Україні)[17]. На цій Асамблеї була прийнята нова редакція статуту[18]

У 2019 році фокусом організації була робота в регіонах задля інформування різних груп населення, зокрема, військовослужбовців, молоді та осіб літнього віку[19].

Координаційна рада[ред. | ред. код]

Координаційна рада є одним із статутних органів Ліги, завданням якого є сприяння забезпеченню координації дій як з державними органами та установами, які залучені до реалізації євроатлантичного курсу України, так і з об'єднанням неурядових організацій, що є частиною Ліги.

Головою Координаційної ради є Сергій Джердж.

Члени[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Громадська ліга Україна — НАТО. Список членів Всеукраїнського громадського об'єднання «Громадська Ліга Україна-НАТО». Архів оригіналу за 27 червня 2015. Процитовано 23 червня 2015.
  2. ↑ а б Система інформування громадян з питань євроатлантичної інтеграції України [Архівовано 25 липня 2020 у Wayback Machine.] // Вступ до НАТО — стратегічний вибір України / За загальною ред. О. І. Соскіна. — К.: Вид-во «Інститут трансформації суспільства», 2008. — С. 90
  3. ↑ Розвиток відносин Україна — НАТО [Архівовано 30 липня 2020 у Wayback Machine.] // Європейська та євроатлантична інтеграція України: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М. В. Кордон. — 2-ге вид. — Київ: Центр учб. літ., 2010. — С. 104
  4. ↑ а б До питання про євроатлантичну інтеграцію України [Архівовано 7 квітня 2022 у Wayback Machine.] / Я. Й. Малик. // Демократичне врядування. — 2014. — Вип. 14. — С. 6
  5. ↑ І Всеукраїнська Асамблея громадських організацій «Україна — в НАТО: діємо разом!». Архів оригіналу за 23 червня 2015. Процитовано 23 червня 2015.
  6. ↑ Тодоров І. Я. Україна на шляху до європейської та євроатлантичної спільноти : Монографія. — Донецьк : ДонНУ, 2006. — С. 223-224.
  7. ↑ Онаць О. М. Співпраця Асоціації керівників шкіл України з польськими партнерами заради миру і безпеки // Єднання для миру і розвитку. Українсько-польське партнерство в галузі освіти і педагогічних наук. — С. 496—506 [Архівовано 20 грудня 2019 у Wayback Machine.]. ISSN 978-617-7734-08-5
  8. ↑ Крапивін О.В., Тодоров І.Я. . Євроатлантична інтеграція України. Навчальний посібник для студентів спеціальностей «історія», «політологія», «журналістика» та «міжнародні відносини». — Донецьк : Донецький національний університет, 2007. — С. 259-263.
  9. ↑ Мій вибір — НАТО. Громадська ліга Україна — НАТО. Архів оригіналу за 18 березня 2015. Процитовано 23 червня 2015.
  10. ↑ Горбулін Володимир Павлович. Україна – НАТО: стагнація чи повільна інтеграція // Стратегічні пріоритети. — 2007. — Вип. №2(3). — С. 5—14.
  11. ↑ Громадська ліга «Україна — НАТО» розробляє в Україні мережу інформаційних центрів щодо діяльності НАТО — Радіо Свобода. Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 22 грудня 2019.
  12. ↑ Аналітична довідка про діяльність Мережі партнерства Україна - НАТО стосовно підвищення обізнаності громадян з питань євроатлантичної інтеграції (станом на 19.03.2009). Державний комітет телебачення і радіомовлення України. 23 березня 2009. Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 22 грудня 2019.
  13. ↑ а б Громадянська активність в умовах європейської та євроатлантичної інтеграції / К. О. Коцюруба // Проблеми міжнародних відносин. — 2015. — Вип. 10-11. — С. 219—221
  14. ↑ Прапор НАТО на Говерлі — Україна — TCH.ua. Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 22 грудня 2019.
  15. ↑ Північноатлантичний альянс: історія, функції, структура та відносини з Україною : Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, слухачів магістерської підготовки за напрямом «Державне управління» та системи підвищення кваліфікації державних службовців / кол. авт.; за заг. ред. проф. Д. І. Дзвінчука. — Івано-Франківськ : Місто Нв, 2013. — С. 376-378. — ISBN 978–966–428–286–1.
  16. ↑ Указ Президента України від 5 липня 2013 року № 371/2013 «Про затвердження Річної національної програми співробітництва Україна - НАТО на 2013 рік»
  17. ↑ Відбулась 11 Асамблея Громадської ліги Україна-НАТО — Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського союзу. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 12 червня 2022.
  18. ↑ Статут Громадської Спілки «Всеукраїнська Громадська Ліга Україна-НАТО» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 грудня 2019. Процитовано 22 грудня 2019.
  19. ↑ Україна — НАТО. Підсумки року: перспективи та очікування — Укрінформ. Архів оригіналу за 20 грудня 2019. Процитовано 22 грудня 2019.
  20. ↑ Р. М. Коваль. Кучерів Ілько Ількович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7998-8.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Громадська_ліга_Україна_—_НАТО&oldid=36546749