Громоклія
| Громоклія | |
|---|---|
 | |
| 47°56′50″ пн. ш. 32°03′34″ сх. д. / 47.94730000002777359° пн. ш. 32.05960000002777832° сх. д. | |
| Витік | с. Пенькове |
| • координати | 47°56′50″ пн. ш. 32°03′34″ сх. д. / 47.94730000002777359° пн. ш. 32.05960000002777832° сх. д. |
| Гирло | Інгул[1][2] |
| • координати | 47°21′01″ пн. ш. 32°13′25″ сх. д. / 47.350500000027771819° пн. ш. 32.22370000002777601° сх. д. |
| Похил, м/км | 1,4 ‰[1][2] |
| Країни: |
 УкраїнаКіровоградська область, Миколаївська область |
| Регіон | Кропивницький район |
| Довжина | 102 км[1][2] |
| Площа басейну: | 1545 км²[1] і 1610 км²[2] |
| Притоки: | Ліві: балка Бикова, балка Шляхова, Жебкина балка, балка Суха, балка Глибока, балка Березнегувата, балка Собі-Робе, балка Лозуватка; Праві: Водяна балка, балка (річка) Богодушна, балка Рогова, балка Прусакова, балка Вовча |
 | |
Громо́клія[3] — річка в Україні, у межах Бобринецького району Кіровоградської області та Баштанського району Миколаївської області. Права притока Інгулу (басейн Південного Бугу).
Опис[ред. | ред. код]
.JPG)
Довжина 102 км. Площа водозбірного басейну 1 545 км². Похил річки 1,4 м/км. Долина завширшки 2,5 км, завглибшки до 60 м. Річище слабозвивисте (у пониззі помірнозвивисте), його пересічна ширина в пониззі 5 м. Глибина річки в нижній течії 1 м (у межень). Влітку у верхів'ї пересихає. Використовується на технічне та сільськогосподарське водопостачання. Стік зарегульований ставками і 2-ма водосховищами.
Етимологія назви[ред. | ред. код]
Походження назви найімовірніше тюркське, від тур. Argamakli — «[річка] численних аргамаків (баских коней)». В історичних джерелах відома від середини XVI століття. Перша письмова згадка в кирилічних джерелах — як Яргумакли, датована 1548 роком. Востаннє тюркська назва Аргамакли датується 1770-ми роками. Приблизно від 30-х років XVIII століття відомий сучасний варіант Громоклія[4].
Існує також легенда про назву річки, що походить з Баштанського району Миколаївської області. Згідно неї, з давніх-давен в цих крях жили різні племена, які ворогували між собою. В одному з таких племен був красивий і сильний юнак Ін. Він влучно стріляв, був гарним наїзником.
В іншому племені жила дівчина Клея. Розумна і гарна, вона добре співала, знала багато лікарських трав, лікувала людей. Ін і Клея подружилися. Грізний батько Клеї дізнався про цю дружбу і не дозволив своїй доньці зустрічатися з Іном. Але Ін і Клея щиро полюбили одне одного. Якось, повертаючись з походу, батько Клеї побачив їх. Закохані стояли на узліссі поблизу скелі, розмовляли і розглядали квітку-дивоцвіт. Батько, піднявши руки до неба, послав страшне прокляття й одразу блискавка вдарила в скелю. Скеля зрушила з місця, з-під неї з могутнім гулом вирвалася вода. Ні Іна, ні Клеї не стало. Вони залишилися разом назавжди, але стали ріками: довгий нешвидкий Інгул і його притока — вузька лагідна Громоклія, що вдвох несуть у степи живу воду[5].
Розташування і історія[ред. | ред. код]
Бере початок біля села Пенькове. Тече спочатку на південний схід, потім на південь і південний захід, у нижній течії тече знову на південний схід. Впадає до Інгулу між селами Новопетрівка і Піски. В межах долини планується створити національний природний парк «Громоклійський».
Річка згадується у літописі Самійла Величка у зв'язку з подіями 1693 року. Через Громоклію проходив кордон Запорізької Січі і Бугогардівської паланки. На кінець існування Січі вздовж Громоклії було розташовано 11 козацьких зимівників. Більше знаходилося лише на Інгулі (17 зимівників) і на Дніпрі (14 зимівників). З цих зимівників пізніше виросли населені пункти. До нашого часу серед таких збереглися Іванівка та Веселівка[6].
Притоки[ред. | ред. код]
Праві: Водяна балка, балка (річка) Богодушна, балка Рогова, балка Прусакова, балка Вовча. Ліві: балка Бикова, балка Шляхова, Жебкина балка, балка Суха, балка Глибока, балка Березнегувата, балка Собі-Робе, балка Лозуватка.
Населені пункти[ред. | ред. код]
Над річкою розташовані такі населені пункти (від витоків до гирла): Пенькове, Мирне, Іванівка, Кетрисанівка, Новомиколаївка, Чигиринське, Крутоярка, Веселівка, Ольгопіль, Возсіятське, Семенівка, Водяно-Лорине, Олександрівка, Остапівка, Антонівка, Веселе, Карлівка, Лисянка, Лук'янівка, Архангельське, Михайлівка, Любарка, Катеринівка, Зелений Гай, Кашперо-Миколаївка, Свобода, Новопетрівка.
Література[ред. | ред. код]
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
- «Каталог річок України» — К.: Видавництво АН УРСР, 1957. (№ 1066)
- Ресурсы поверхностных вод СССР. Описание рек и озёр и расчёты основных характеристик их режима. — Т. 6. Украина и Молдавия. Вып. 1. Западная Украина и Молдавия (без бассейна р. Днестра). — Л.: Гидрометеоиздат, 1978. — 190–193 с. (рос.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Каталог річок України — Київ: 1957. — С. 69. — 192 с.
- ↑ а б в г Слюсар О. І. Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — Т. 6. — ISBN 966-02-2075-8
- ↑ Громоклія. Український лінгвістичний портал. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 4 травня 2020.
- ↑ Шмотолоха, О. Р., ред. (2020). Визначення розчинності речовин в річці Громоклія та джерелах села Водяно-Лорине. Водяно-Лорине: Відділ освіти, молоді та спорту Єланецької районної райдержадміністрації.
- ↑ Легенда про Інгул та Громоклію / упор. Є. Кіташова. — с. Привільне, Баштанський район Миколаївської області, 2009. Миколаївська обласна бібліотека для юнацтва. Процитовано 29 вересня 2023.
- ↑ Від Ками до Дніпра і Дунаю. Кіровоградська обласна бібліотека для дітей імені Т. Г. Шевченка. Процитовано 29 вересня 2023.
Література[ред. | ред. код]
- Масенко Л. Т. До походження назви річки Громоклія // Мовознавство. – 1970. – № 6. – С. 81–82.
|
|
Це незавершена стаття про річку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
