Гроссман Василь Семенович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Василь Семенович Гроссман | |
 |
|
| Ім'я при народженні: | Йосип Соломонович Гроссман |
|---|---|
| Дата народження: | 12 грудня 1905 |
| Місце народження: |  Бердичів (Російська імперія) |
| Дата смерті: | 14 вересня 1964 |
| Місце смерті: |  Москва (СРСР) |
| Рід діяльності: | журналіст, військовий кореспондент, прозаїк |
Василь Семенович Гроссман (Іо́сиф Соломо́нович; 12 грудня 1905, Бердичів, тепер Житомирська область — †14 вересня 1964, Москва) — письменник, фронтовий кореспондент.
[ред.] З біографії
Василь Гроссман народився в родині єврейських інтелігентів: його батько був інженером-хіміком, мати – вчителька французької мови.
Навчався у вузах Києва та Москви.
У 1929 році закінчив хімічний факультет Московського державного університету. Три роки працював на вугільній шахті в Донбасі інженером-хіміком. З 1933 постійно жив та працював у Москві.
У 1934 році Василь Гроссман опублікував повість з шахтарського життя «Глюкауф» та оповідання про Громадянську війну «В городе Бердичеве», темою якої стали події в Україні, спровоковані громадянською війною в більшовицькій Росії. Успіх, який отримали ці твори, укріпили Гроссмана в прагненні стати професійним письменником.
У 1935-1937 роках Гроссман публікує збірки оповідання, а в 1937-1940 - дві частини епічної трилогії «Степан Кольчугін». З початку Великої вітчизняної війни і до її кінця у 1945 році Василь Гроссман працював кореспондентом газети «Червона Зірка».
1942 року він написав повість «Народ бессмертен», що стала першим великим твором про війну. Повісті «Народ бессмертен», «Сталинградские очерки» та інші воєнні нариси були об’єднанні в книзі «В роки війни». Широке визнання отримала книга Гроссмана «Треблинский ад», що відкрила тему Голокосту.
У 1949-1959 роках працював над дилогією, яка складалася з романів «За правое дело» та «Жизнь и судьба». Остання книга відрізняється від попередніх книг Гроссмана критичною позицією автора щодо вирішення національного питання в СРСР, висвітленням російського великодержавного шовінізму. «Жизнь и судьба» була опублікована лише після смерті Гроссмана, у 1988 році.
Події ІІ-ї Світової війни В.Гроссман відобразив у своїх творах з позицій гуманізму, за що був підданий офіційній радянсько-партійній критиці (зокрема, за роман-епопею «За правое дело» (1952-4), присвячений обороні Сталінграду, учасником якої В.Гроссман був). Роман "Життя і доля" (1960) продовжив попередні книги-роздуми письменника над сучасною йому добою, складні сторінки якої колеги – радянські письменники, "не помічали".
Частина творів письменника вперше публікувалась за кордоном і була відкриттям для багатьох зарубіжних читачів. У повісті «Все тече» (1955—1963), яка вперше надрукована в ФРН 1970 року Гроссман описав події в Україні 1933 року, зокрема, сталінський голодомор, репресії, антигуманність комуністичної ідеологічної системи. Цитата з повісті «Все тече» (переклад з російської):
| « | А наказ — убити голодом селян на Україні на Дону, на Кубані, убити з малими дітьми... Шукали зерно, неначе не хліб це, а бомби, кулемети. Землю штрикали багнетами, шомполами, всі підвали перекопали, всі підлоги повиламували, у городах шукали. Вдень і вночі підводи скрипіли, пил над усією землею висів, а елеваторів не було, зсипали на землю, а навколо вартові ходять. Зерно до зими від дощу намокло, горіти стало — забракло в радянської влади брезенту мужицький хліб прикрити.
А коли ще з сіл везли зерно, навколо пил піднявся, все в диму: і село, і поле, і місяць уночі. Один із глузду з'їхав: горимо, небо горить, земля горить! Кричить! Ні, небо не горіло, це життя горіло ... Пішов селами суцільний мор. Спершу діти, старики, потім середній вік... |
» |
[ред.] Література
- Віталій Абліцов «Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті» – К.: КИТ, 2007. - 436 с.
- Ігор Сюндюков «Літописець пекельного сторіччя Страшна правда Василя Гроссмана» – газета «День» №109, субота, 7 липня 2007
