Гротеск

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гротеск — тип художньої образності, який ґрунтується на химерному поєднанні фантастичного і реального, прекрасного і потворного, трагічного і комічного, життєподібного і карикатурного. Гротеск — найвищий ступінь комічного. Особливо яскраво виявляються сатиричні форми гротеску.

За допомогою гротеску митець створює специфічний «гротескний» світ, аномальний і дивний світ, в якому реальне та нереальне несподівано постають в органічній єдності.

Нерідко гротеск перетинається із сатирою, клоунадою (наприклад, у Джонатана Свіфта, Миколи Гоголя, Михайла Булгакова. В українській літературі він зустрічається у творі Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я» (марення Омелька Кайдаша), елементи гротеску використовувалися також у сатиричних творах Тараса Шевченка. Гротескний характер мають, нариклад, такі твори, як "Ботокуди" та "Доктор Боссервісер" Івана Франка, "Досвід коронації" Костя Москальця, "Московіада" Юрія Андруховича. Доволі поширеним гротеск стає у XX столітті, насамперед у творах модерного спрямування: пор. твори Франца Кафки, Іллі Еренбурга, Бертольда Брехта, Владимира Маяковського, Вітольда Гомбровича, Славомира Мрожек, Юрія Клена.

Використання у розмові слова гротеск зазвичай означає дивний, фантастичний, ексцентричний або потворний, і, таким чином, часто вживається для опису старовинних або спотворених форм, таких як маски на святкування Хеллоуін або горгуйлі на соборах. До речі, що стосується видимих гротичних форм у готичних будівлях, коли вони не використовуються в якості водостічних труб, вони повинні називатися гротескними або химерами, а не горгуйлями.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Література Це незавершена стаття про літературу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.