Грузини в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Flag of Georgia.svg Грузини в Україні Flag of Ukraine.svg
Загальна кількість 34 199 осіб [1]
Найбільші розселення Донецька область Донецька область: 7 197
Харківська область Харківська область: 4 408
Запорізька область Запорізька область: 3 899
Дніпропетровська область Дніпропетровська область: 2 834
Одеська область Одеська область: 2 785
Мова російська, грузинська, українська
Релігія християнство

Грузини в Україні  — грузинська етнічна меншина, яка проживає на території України. Загальна чисельність діаспори (згідно з даними перепису) становить 34 199 осіб, більшість яких проживає у Донецькій (7 197 особи), Харківський (4 408 осіб), Запорізькій (3 899 осіб), Дніпропетровській (2 834 особи) та Одеській (2 834 особи) областях.

Історія[ред.ред. код]

Відомо, що дружні відносини між Грузією й Київською Руссю існували ще у період правління Володимира Мономаха. Грузинський цар Давид, на запрошення київського князя, відвідував Київську Русь. Київський князь Ізяслав одружився з Русудан, дочкою грузинського царя Деметрія I, а цариця Тамара була одружена з колишнім новгородським князем Юрієм (Георгієм) Андрійовичем.[2]

Рятуючись від турецького переслідування грузини почали переселятись на територію України ще у XVIII столітті. На поселення прямували часто і князі, і дворяни. З грузинських мігрантів була сформована спочатку рота, а потім полк. У 1738 році тим, хто служив у грузинському полку, на вічне спадкове володіння було надано землі в «пристінних місцях» (князь отримував 30, а дворянин — десять дворів). Поселення відбувалось на землях Полтавського, Миргородського, Лубенського і Прилуцького полків — всього на Полтавщині царський уряд поселив 5 тисяч грузинів. Типові військові поселення на півдні України утворили і грузини-переселенці.

Значна частина грузинів була переселена в Україну за участь у боротьбі Шаміля проти царських завойовників. Чимало грузинів, вірмен і греків скеровувалося у південні райони Російської імперії згідно з указом 1837 року.

Багато грузинських мігрантів потрапляє на територію України нелегально, перетинаючи україно-російський кордон.[3]

Мова[ред.ред. код]

У 2001 р. грузинську мову рідною назвали 12 539 (36,7%) грузинів України, ще 2 253 (9,6%) вільно нею володіють. Більше половини грузинів назвали рідною мовою російську[2].

Рідна мова[1] Кількість грузин  %
Російська мова 18 589 54,36
Грузинська мова 12 539 36,66
Українська мова 7 794 8,24
Інша 158 0,46

Громадська діяльність[ред.ред. код]

Наразі на території України діє 4 грузинських національно-культурних товариства: у Львівській, Одеській областях та в Криму.[2]

Україно-грузинські відносини[ред.ред. код]

Першоосновою українсько-грузинських двосторонніх зв'язків стало підписання Договіру про дружбу і співробітництво двох незалежних держав 5 грудня 1918 року. Дипломатичні відносини між двома незалежними державами були встановлені 21 липня 1992 року. Дипломатичне посольство України в Грузії почало діяти 5 квітня 1994 року, а Посольство Грузії в Україні19 серпня 1994 року.[4]

Персоналії[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Розподіл населення за національністю та рідною мовою
  2. а б в Лозко Г. Етнологія України: Філософсько-теоретичний та етнорелігієзнавчий аспект: Навчальний посібник. — Київ: АртЕК, 2001. — 304 с.
  3. Нелегали в Україні — це молдавани, грузини, афганістанці та сомалійці
  4. Укрінформ-новини. Українсько-грузинські взаємовідносини

Джерела[ред.ред. код]

  • Макарчук С. А. Етнографія України. — 2. — Львів: Світ, 2004. — 520 с. — 4000 прим. — ISBN 966-603-371-2.

Посилання[ред.ред. код]


Етнологія Це незавершена стаття з етнології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.