Грязьовий вулкан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Грязьовий вулкан
Розташування активних зон грязьових вулканів на Земній кулі. За даними USGS, 1996.

Грязьови́й вулкáн (сальза), (рос. грязевой вулкан, сальза, макалуба, англ. mud volcano, air volcano, macaluba, нім. Schlammvulkan m, Salse f) — геологічні утворення над тріщинами в осадових відкладах, що вміщають поклади газу з високим тиском. З ними пов'язане постійне або періодичне виверження грязьових мас, горючих газів тощо.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Грязьовий вулкани переважно приурочені до регіонів, де у розрізі присутні глинисті породи, галечники, відклади підводних зсувів, глини, піски та неконсолідовані осади, тобто породи, що є характерними для молодих, наприклад, теригенних відкладів. На поверхні Г.в. виражені у вигляді грязьових конусів, що мають кратери, через які періодично або безперервно викидається газ. Окремі конуси або групи конусів можуть займати територію у десятки км², а їх висота може сягати 300–400 м, хоча, як правило, вона не перевищує перших десятків або кількох метрів. Діаметр основи Грязьових вулканів — до 5-6 км.

Більшість Грязьових вулканів, особливо, найбільші з них, утворюються у місцях розвитку антикліналей, тектонічних розривів або діапірових складок. Найчастіше Грязьові вулкани виникають над антиклінальними структурами, у верхній частині розрізу яких залягає потужна пачка спресованих глин. У суху погоду глини зневоджуються і розтріскуються. Якщо тріщини досить глибокі, через них починає виділятися газ. У процесі підйому з надр він змішується з глиною і пластовою водою, що призводить до утворення грязі, яка викидається на поверхню. У діяльності Г.в. виділяють 2 стадії: експлозивну (короткочасна з досить сильними виверженнями) і грифонну (більш тривала і спокійніша в проміжках між виверженнями). Виверження Г.в. супроводжується потужними викидами газів (головним чином метану та його гомологів), твердих уламків та грязюки, які іноді підіймаються на висоту до дек. км. У грифонну стадію з Г.в. повільно витікає рідкий бруд, іноді густа маса перем'ятої породи — сопкова брекчія. Наявність йоду і брому у водах Г.в. та сірководню в газах надає грязям цілющих властивостей.

Грязьові вулкани є в Азербайджані (понад 200), Туркменії, на Тамані (Кубань), в Румунії, Італії, Ірані, Бірмі, Венесуелі, Новій Зеландії та інш. Найбільші і найефективніші Грязьові вулкани земної кулі відомі у районі Баку на Апшеронському п-ові (висотою до 400 м над рівнем моря), у Бірмі (узбережжя Аракан), на о-ві Тринідад. На території України є на Керченському півострові та прилеглій акваторії Азовського моря. В останні роки виявлені Г.в. на захід та південь Севастополя в акваторії Чорного моря. Серед діючих Г.в. виділяються з постійно спокійним режимом виверження та з активними викидами протягом кількох діб, що супроводжується вибухами та локальними землетрусами. Діючі Г.в. пов'язані з зонами активного Південно-Азовського розлому. Активні вулкани виділяють пари ртуті, вміст якої в атмосферному повітрі під час виверження зростає на 1-2 порядки. Активізація Г.в. у зоні Південно-Азовського розлому сприяє виникненню нових островів та мілин в акваторії Азовського моря та Керченської протоки.

Термін Г.в. через подібність у зовнішніх проявах до справжнього вулкану вперше застосовано Куглером (1938).

Булганацька група грязьових вулканів (Україна)[ред.ред. код]

Грязьовий вулкан.JPG

Булганацька група грязьових вулканів — знаходиться на Керченському п-ові. Продукти виверження вулканів — метан, глиняна брекчія з уламками сидериту та інш. порід. Найбільша грязьова сопка Центральне озеро викидає до 100 м³ метану та понад 5000 л грязі за добу. До Г.в.б.г. приурочені поклади бору; брекчії використовують при виготовленні керамзиту, а грязь — у лікувальних цілях.

Місцеві назви грязьових вулканів[ред.ред. код]

У ряді країн і місцевостей поширені свої назви грязьових вулканів — в Італії, наприклад — боллітори, на острові Сицилія — макалуби, на Керченському і Таманському півостровах — блюваки і т. д.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]