Губайдуліна Софія Асгатівна

Софія Губайдуліна, Сортавала, 1981

Софія Асга́тівна Губайду́ліна (рос. София Асгатовна Губайдулина, *24 жовтня 1931, Чистополь) — російський композитор татарського походження, мешкає у Німеччині.

Біографія

Народилась 24 жовтня 1931 р. у місті Чистополь, Татарська АРСР. Батько — Губайдуллін Асгат Масгудович, інженер-геодезист. Мати Губайдулліна Федосія Федорівна, уроджена Єлхова, педагог. Дід, Масгуд Губайдуллін, був муллою. В 1932 р. родина переїхала в Казань.

В 1935 Софія почала відвідувати музичну школу. З 1946 по 1949 навчалася в казанській Музичній гімназії по класу фортепіано (клас М. А. Пятницької) і композиції, а з 1949 по 1954 у Казанській консерваторії по класу композиції в Альберта Лемана, а також по класу фортепіано в Григорія Когана. В 1954 г. вступила до Московської консерваторії, клас композиції Ю. Шапоріна, а потім М. Пейко, клас фортепіано Я. Зака. В 1963 г. закінчила аспірантуру Московської консерваторії по композиції в професора В. Шебаліна. Важливим було для неї в ці роки слово-напуття, сказане їй Дмитром Шостаковичем: «Я вам бажаю йти вашим „неправильним“ шляхом».

В 1969—1970 Губайдуліна працювала в Московській експериментальній студії електронної музики в музеї імені О. М. Скрябіна й написала там електронну п'єсу Vivente — non vivente (Живе — неживе, 1970). Губайдуліна також писала музику для кіно. Усього вона створила музику до 25 фільмів, включаючи «Мауглі» (мультфільм, 1971) і «Опудало» (реж. Р. Биков, 1983). З 1975 г. виступала з імпровізаціями в складі ансамблю «Астрея» разом з композиторами Віктором Сусліним і В'ячеславом Артемовим. В 1979 році на VI з'їзді композиторів у доповіді Тихона Хреннікова її музика зазнала гострої критики, і Губайдуліна потрапила в так звану «хренніківську сімку» — «чорний список» 7 вітчизняних композиторів.

В 1991 році Губайдуліна одержала німецьку стипендію й півтора року перебувала в Ворпсведе. Тоді ж, в 1991 році, вона одружилась з Петром Мєщаніновим, піаністом і теоретиком музики, що справив значний вплив на інтерес композитора до використання математичних моделей у композиції. В 1992 році вони оселилися в Німеччині, в Аппені під Гамбургом, зберігши російське громадянство.

Творчість

Губайдуліна — одна із найбільш видатних і глибоких композиторів другої половини ХХ століття. У її творчості відчувається прагнення до органічного поєднання рис мистецтва Заходу й Сходу, вплив уявлень духовно-релігійного порядку. Через віру вона приходить і до сенсу творчості. Поряд з Альфредом Шнітке й Едісоном Денисовим Губайдуліна входить у так звану «трійку» московських композиторів авангардного напрямку.

"Я релігійна православна людина й релігію розумію буквально, як re-ligio — відновлення зв'язку між життям і висотою ідеальних установок й абсолютних цінностей, постійне відтворення legato життя. Життя розриває людину на частини. Вона повинна відновлювати свою цілісність - це і є релігія. Крім духовного відновлення немає ніякої серйознішої причини для створення музики" (переклад з рос. за кн.: В. Холопова. София Губайдуліна. Путеводитель по произведениям. М., 2001. С. 3-4).

Вибрані твори

• Фацелія, вокальний цикл на слова М. Пришвіна (1957)
• П'ять етюдів для арфи, контрабаса й ударних інструментів (1965)
• С.Губайдуліна. "Vivente - non vivente" (1967)
• Ніч у Мемфісі, кантата для сопрано, чоловічого хору й оркестру на давньоєгипетські тексти (1968)
• Рубайят, кантата на вірші Хакани, Хафіза та Хайяма (1969)
• Сім слів Христа для віолончелі, баяна й струнних (1982)
• Offertorium (Жертвопринесення), концерт для скрипки з оркестром (1980/1982/1986)
• Чую… Замовкло…, симфонія в 12 частинах за назвою (1986)
• Аллілуйя для хору, оркестру, органа, соліста-дисканта й кольорових проекторів, 1990
• Із Часослова, кантата на вірші Р. М. Рильке, (1991)
• Тепер завжди сніги, кантата на вірші Геннадія Айги (1993)
• Музика для флейти, струнних й ударних (1994)
• Висельные песни (15 пісень) на вірші К. Моргенштерна для голосу й ансамблю інструментів (контрабас, ударні й ін., 1996).
• Нічна пісня риби, концерт для альта з оркестром (1996), за замовленням Чиказького симфонічного оркестру, присвячений Ю. Башмету
• Кватерніон для чотирьох віолончелей (1996)
• Страсті по Іоанну, для солістів, хору й оркестру, написана за замовленням міста Штутгарта на відзначення 250-річчя від дня смерті И. С. Баха (2000).
• Великдень по Іоанну, для солістів, хору й оркестру, (2001).

Фільмографія

Автор музики до фільмів:

• «Опудало» (1983),
• «Крейцерова соната» (1987, 2 с),
• «Особиста справа Анни Ахматової» (1989),
• «Поруч» (1994) та ін.,

до українських кінокартин:

• «Вертикаль» (1967),
• «День Ангела» (1968),
• «Білий вибух» (1969).

Нагороди

• Премія князя Монако (1987),
• Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1989),
• премія імені Кусевицьких, США (1990, 1994),
• премія Франко Аббіато, Італія (1991),
• премія на 7-м Міжнародному фестивалі композиторів-жінок у Гейдельберзі (1992),
• Державна премія Росії (1992),
• премія імені Людвіга Шпора, Німеччина (1995),
• премія Імперіалі, Японія (1998),
• премія фонду «Біблія й культура», Німеччина (1999),
• музична премія Леони Зоннінг, Данія (1999),
• орден «Pour le Mérite» («За заслуги» у науці й мистецтві"), Німеччина (2000),
• медаль Ґете, Німеччина (2001),
• «Полярна музична премія», Стокгольм (2002),
• «Федеральний хрест за заслуги», Німеччина (2002),
• «Living Composer — 2003», Франція.

Бібліографія

• В. Холопова, Э. Рестаньо. Софія Губайдуліна. М., 1996 (італійською — Турін, 1991);
• В. Ценова. Числові таємниці музики Софії Губайдулиной. М., 2000 (німецькою. — Берлін, 2001);
• В. Холопова. Софія Губайдуліна. Путівник. М., 2001;
• M. Kurtz. Sofia Gubaidulina. Stuttgart, 2001.
• Музыкальная энциклопедия. — Т. 2. — М., 1974. — С. 95;
• Всемирный биографический энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 215;
• Музыка: Большой энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 154.

Посилання

• Софія Губайдуліна на сайті Біограф(рос.)
• Софія Губайдуліна на сайті Кругосвет(рос.)
• Софія Губайдуліна на сайті Освітній портал(рос.)
• Софія Губайдуліна, інтерв'ю на сайті Aposition(рос.)
• Софія Губайдуліна на сайті Дмитра Смирнова(рос.)
• Використано матеріали зі статті в російській Вікіпедії.