Губський Юрій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Губський Юрій Іванович
Народився 1 жовтня 1945(1945-10-01)
Харків, Українська РСР, СРСР
Помер 18 травня 2019(2019-05-18) (73 роки)
Діяльність лікар
Alma mater Київський медичний інститут
Заклад Інститут фармакології та токсикології НАМН України
Національний університет охорони здоров'я України імені Платона Шупика
Науковий ступінь доктор медичних наук
Мати Губська Олександра Никанорівна
Брати, сестри Губський Всеволод Іванович
У шлюбі з Парамонова Галина Іванівна
Нагороди
Заслужений діяч науки і техніки України

Губський Юрій Іванович (1 жовтня 1945 — 18 травня 2019) — український біохімік та фармаколог. Член-кореспондент НАМН України (Національної академії медичних наук України) (з 1994), Головний вчений секретар НАМН України (1993—1996), заслужений діяч науки і техніки України1997), доктор медичних наук (з 1985), професор (з 1987).

Основні напрями наукової діяльності: медична біохімія; молекулярна фармакологія та токсикологія; соціальні проблеми паліативної та хоспісної медицини паліативна та хоспісна медицина.

Автор перших україномовних підручників з біоорганічної та біологічної хімії для студентів вищих медичних та фармацевтичних навчальних закладів України.

Начальник науково-координаційного управління Президії НАМН України, завідувач кафедри паліативної та хоспісної медицини Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика (НМАПО імені П. Л. Шупика); головний науковий співробітник Інституту фармакології та токсикології НАМН України.

Родина[ред. | ред. код]

Мати — Губська Олександра Никанорівна (19182003), відомий лікар-стоматолог, доктор медичних наук, професор, завідувачка кафедри ортопедичної стоматології Київського державного інституту вдосконалення лікарів (1965-1985).

Батько — Губський Іван Якович (19141974), інженер-геодезист, військовослужбовець, підполковник Радянської Армії.

Дружина — Парамонова Галина Іванівна — доктор біологічних наук, провідний науковий співробітник Інституту геронтології НАМН України, учениця академіка В. В. Фролькіса; відомий фахівець в галузі біохімії та фізіології старіння.

Дочка — Губська Олена Юріївна — доктор медичних наук, завідувачка кафедри терапії, інфекційних хвороб та дерматовенерології післядипломної освіти Національного медичного університету імені О. О. Богомольця.

Старший брат — Губський Всеволод Іванович (19401995), відомий науковець у галузі клінічної патофізіології та медичної радіології, учень професора Б. В. Альошина, доктор медичних наук, професор, заступник директора з наукової роботи НДІ медичної радіології МОЗ України.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив середню школу № 5 у м. Харкові у 1963 р зі золотою медаллю. Ще у шкільні роки постановив собі за мету присвятити життя дослідженням у галузі біохімії, біофізики та молекулярної біології, застосування фізико-математичних і фізико-хімічних концепцій і методів у медицині та біології.

Навчався у Харківському медичному інституті, на медико-біологічному факультеті 2-го Московського медичного інституту ім. М. І. Пирогова (фах «біофізика»), механіко-математичному факультеті Харківського державного університету. З 1966 — у Київському медичному інституті імені О.Богомольця (лікувальний факультет); закінчив 1969, диплом з відзнакою. Іменний стипендіат імені О.Богомольця. Занесений до Золотої книги пошани КМІ.

Наукові дослідження розпочав у студентські роки за науковим керівництвом видатного українського біохіміка, одного з перших учнів акад. О. В. Паладина Палладін Олександр Володимирович , члена-кореспондента АН УРСР А. М. Утевського. 1969-1972 — навчався в аспірантурі кафедри біохімії КМІ.

1972-1987 — науково-педагогічна робота в КМІ (асистент, доцент, професор кафедри біоорганічної та біологічної хімії, завідувач Центральної науково-дослідної лабораторії КМІ).

1987-1991 — заступник директора з наукової роботи Київського НДІ фармакології та токсикології (КНДІФТ) МОЗ УРСР (в наш час — Інститут фармакології та токсикології НАМН України); 1991—1992 — в. о. директора КНДІФТ МОЗ України. Член Всесоюзної комісії з питань спеціальної токсикології МОЗ СРСР. З 1987 р. — завідувач лабораторії біохімії КНДІФТ (з 1994 р. по цей час — відділу біохімічної фармакології Інституту фармакології та токсикології НАМН України).

1990-1992 — заступник голови Вченої медичної ради МОЗ України. 1992-1993 — один із засновників і Перший заступник голови Фармакологічного комітету МОЗ України (в наш час — Державний експертний центр МОЗ України).

1992-2000 — начальник управління та атестаційного відділу медичних, біологічних, хімічних та аграрних наук Вищої атестаційної комісії при Кабінеті Міністрів України. Член президії Вищої атестаційної комісії України (ВАК України) (1992—1996).

1993-1996 — головний вчений секретар і один із організаторів Національної академії медичних наук України. Член Президії НАМН України (1993—1996),

1997-2010 — завідувач кафедри біоорганічної, біологічної та фармацевтичної хімії Національного медичного університету імені О.Богомольця. 1998-1999 — один із засновників (разом із проф. Д. С. Волохом та проф. І. С. Чекманом) фармацевтичного факультету НМУ ім. О.Богомольця. Голова спеціалізованої вченої ради Д 26.003.07 зі захисту докторських дисертацій із спеціальності «Медична біохімія» при НМУ імені О.Богомольця (створеної вперше на його пропозицію та з його ініціативи).

20082012 — Директор ДП «Інститут паліативної та хоспісної медицини МОЗ України» (2013—2014 рр.- Державного навчально-науково-методичного центру паліативної та хоспісної медицини НМАПО імені П. Л. Шупика)..Член колегії МОЗ України 2008—2010).

З 2010 р. — завідувач кафедри паліативної та хоспісної медицини НМАПО імені П. Л. Шупика.

з 2016 р. — начальник науково-координаційного управління Президії НАМН України.

Науково-організаційна та громадська діяльність в теперішній час[ред. | ред. код]

  • Голова Експертної проблемної комісії МОЗ та НАМН України «Біологічна та медична хімія»
  • Член Наукової ради/ Відділення теоретичної та профілактичної медицини НАМН України
  • Член Правління ВГО «Українська ліга сприяння розвитку паліативої та хоспісної допомоги» http://ligalife.com.ua/ [Архівовано 29 травня 2014 у Wayback Machine.]
  • Член спеціалізованої Вченої Ради МОН України по захисту докторських дисертацій при Інституті біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України
  • Член Науково-експертної ради Державного Експертного Центру та Центрального формулярного комітету МОЗ України
  • Головний редактор журналу «Медична і клінічна хімія»
  • Член редакційних колегій «Журналу НАМН України», «Українського біохімічного журналу», «Фармацевтичного журналу», журналів «Современные проблемы токсикологии», «Клінічна фармація», «Сімейна медицина», Медичної газети «Здоров'я України — XXI сторіччя».

Науковий доробок[ред. | ред. код]

Основні напрями наукової діяльності Ю. І. Губського та його наукової школи пов'язані з вивченням молекулярних механізмів пошкодження біомембран та геному клітини за порушення контролю вільнорадикальних процесів при оксидативному стресі в умовах хімічної патології та старіння організму і пошуком нових фізіологічно активних сполук антиоксидантної дії.

Один із перших дослідників в галузі біохімічної токсикології, що наприкінці 1970-х років довів вільнорадикальну природу цитохром Р-450-залежної біотрансформації хлоралканів біоцидної дії. На підставі вивчення розподілу (компартменталізації) та транспорту іонів Са2+ в субклітинних структурах обґрунтував перекисно-кальцієву теорію загибелі клітини при ураженні високотоксичними ксенобіотиками, у тому числі хлорованими вуглеводнями та фосфорорганічними сполуками.

Пріоритетними розробками Ю. І. Губського та його співробітників є дослідження, присвячені біохімічним механізмам некротичної та апоптотичної загибелі клітин печінки та головного мозку при токсичному пошкодженні ДНК, квантовій біохімії та квантовій фармакології антиоксидантів фенольної структури та похідних N-гетероциклів, молекулярним та патофізіологічним механізмам розвитку больового синдрому.

В останні роки Ю. І. Губський займається питанням використання новітніх біомедичних технологій в паліативній і хоспісній медицині, організація системи та служби паліативної допомоги населенню в Україні, пошуком нових фізіологічно активних сполук із знеболювальною активністю та вдосконаленням нормативної бази застосування опіоїдних анальгетиків в паліативній онкології.

Під науковим консультуванням і керівництвом Ю. І. Губського підготовлено 17 докторських та 13 кандидатських дисертацій з фармакології, токсикології та медичної біохімії.

Праці[ред. | ред. код]

Автор понад 650 наукових робіт — статей, монографій, довідників та підручників для вищих медичних та фармацевтичних навчальних закладів України;

h-індекс за Google Scholar– 14. h-індекс за Scopus– 2.

Основні наукові праці та підручники:

  • Губский Ю. И. Коррекция химического поражения печени (1989).
  • Губский Ю. И., Долго-Сабуров В. Б., Храпак В. В. Химические катастрофы и экология (1993).
  • Губский Ю. И., Викторов А. П. и др. Зарубежные лекарственные средства. Справочник. — К.: Здоров'я, 1994
  • Губский Ю. И. и соавт. Зарубежные лекарственные препараты. Фармакотерапевтический справочник. — К.: Здоров'я, 1998
  • Губский Ю. И., Шаповалова В. А., Кутько И. И., Шаповалов В. В. Лекарственные средства в психофармакологии (1997)
  • Шаповалова В. А., Шаповалов В. В., Губский Ю. И. и др. Лекарственные средства в наркопсихофармакологии (2002)
  • Возіанов О. Ф., Губський Ю. І. Нобелівські лауреати в галузі фізіології та медицини (до сторіччя Нобелівського фонду) // Журнал Академії медичних наук України, 2002
  • Губський Ю. І. Біоорганічна хімія (2004; 2007)
  • Губський Ю. І. Біологічна хімія (2000; 2007; 2009)
  • Губский Ю. И. Биоорганическая химия (2010)
  • Yu. Gubskyi. Bioorganic Chemistry. 2009
  • Gubsky Yu. Biological Chemistry. 2017
  • Губський Ю. І., Хобзей М.К. Фармакотерапія в паліативній та хоспісній медицині. Клінічні, фармацевтичні та медико-правові аспекти (2011).
  • Актуальні питання надання паліативної та хоспісної допомоги в Україні. Матеріали Першої науково-практичної конференції // Ред. Ю. В. Вороненко, Ю. І. Губський: — Київ, 2012. — 279 с.
  • Діагностика і лікування хронічних невірусних захворювань печінки /Митник З. М., Харченко Н. В., Губський Ю. І. та ін. — Івано-Франківськ, 2013. — 308. с.
  • Губский Ю. И. Смерть клетки: свободные радикалы, некроз, апоптоз. Киев-Винница — 2015. — 360 с. https://books.google.com.ua/books/about/СМЕРТЬ_КЛЕТКИ.html?id=O_B1CQAAQBAJ&redir_esc=y
  • https://nmapo.academia.edu/YuriiGubsky/Papers
  • https://scholar.google.com.ua/citations?user=_NVY_P4AAAAJ&hl=ru [Архівовано 27 листопада 2020 у Wayback Machine.]

Автор літературних, науково-історичних та публіцистичних творів:

літературних мемуарів «Как это было. От Союза до моей Украины» (К.: ВД «Авіцена», 2010. — 384 с.) http://www.library.gov.ua/html/nov/ist-2011-2.html[недоступне посилання] ,

книги прозових творів «По Сумской и дальше…» (К.: ВД «Авіцена», 2014. — 296 с.) http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe [Архівовано 20 серпня 2020 у Wayback Machine.]

науково-історичних, публіцистичних і літературних публікацій в газетах «День», «Правда Украины», «Література и жизнь/Література та життя», на літературних Інтернет-сайтах (ХайВей [Архівовано 17 червня 2010 у Wayback Machine.], Erfolg.ru [Архівовано 1 червня 2022 у Wayback Machine.], Новая литература. http://newlit.ru/~gubskiy/ [Архівовано 12 травня 2013 у Wayback Machine.]).

Співавтор та укладач видань:

"Національна академія медичних наук України. 25 років. Академічна медична наука — українському суспільству. 1993—2018; ред. колегія: В. І. Цимбалюк (гол. редактор), М. Д. Тронько (перший заст. гол. ред.), Ю. І. Губський (заст. гол. ред.), В. А. Міхньов (заст. гол. ред.). — Київ: ВД «Авіцена», 2018. — 416 с.

«Інноваційні розробки наукових установ Національної академії медичних наук України». Упорядники: В. І. Цимбалюк, Ю. І. Губський, О. О. Петриченко та ін. — К.: МОРІОН, 2018. — 144 с.

Звання, нагороди[ред. | ред. код]

Почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України» — присвоєне за особистий внесок в створення державної системи атестації наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації (1997).

Лауреат Академічних премій НАМН України з профілактичної медицини (1997) та теоретичної медицини (2007).

Орден преподобного Агапіта Печерського І ступеня (Орден преподобного Агапіта Печерського) — нагороджений за заслуги перед Українською Православною Церквою (2013 р.)

Орден «За розбудову України»- нагороджений ВО «Країна» — нагороджений в честь 25-річчя Національної Академії медичних наук України — № 390 від 01.04.2018 р.

Посилання[ред. | ред. код]