Гуго III (король Кіпру)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гуго III
Hugues III de Chypre
Armoiries Chypre Jérusalem.svg
Герб короля Кіпру та Єрусалиму
Король Кіпру
Початок правління: 1267
Кінець правління: 1284
Інші титули: король Єрусалимського королівства
Попередник: Гуго II
Наступник: Іоанн I
Дата народження: 1235
Місце народження: Антиохія
Дата смерті: 26 березня 1284(1284-03-26)
Місце смерті: Тір
Дружина: Ізабела Ібелін
Діти: 6 синів та 5 доньок
Династія: Лузіньяни
Батько: Генріх Пуатьє-Антиохський
Мати: Ізабела де Лузіньян

Гуго III Великий (*1235 — †24 березня 1284) — король Кіпру у 12671284, король Єрусалимського королівства у 12691284 роках.

Життєпис[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Народився у родині графа Генріха Пуатьє-Антиохського та Ізабели де Лузіньян. Під час шлюбу його батьків було домовлено, що в разі смерті небожа Ізабели де Лузіньян — Гуго, новим спадкоємцем Кіпрського трону має стати син Ізабели. До того час Гуго Пуатье-Антиохський-Лузіньян значний проміжок часу проводив в Антиохії. Лише у 1264 році він з'являється на Кіпрі. Тоді померла його мати Ізабела, що була регентшею при Гуго II. Тоді ж Гуго Пуатьє-Антиохський-Лузіньян стає новим регентом. На цій посаді бере активну участь у боротьбі з наступом Бейбарса, султана Єгипту, на прибережні палестинські міста (1266). Втім зазнає поразки при Сен-Жан-д'Акрі у жовтні того ж року.

Король[ред.ред. код]

Після смерті Гуго II 5 грудня 1267 року Гуго III став новим королем. Він оголосив про продовження династії Лузіньян, взявши лише прізвише матері.

У 1268 році, після загибелі Конрадіна Гогенштауфена, Гуго III висуває свої претензії на корону Єрусалиму. Здолавши опір частини знаті, він досяг свого — 24 вересня 1269 року коронувався у Тірі.

З цього моменту значна частина його діяльності була спрямована на збереження залишків Єрусалимського королівства. Втім, він тут зіткнувся з низкою труднощів: кіпрська знать не бажала воювати у Палестині, продовжувалися конфлікти між тамплієрами та госпітальєрами, а також між генуезцями та венеціанцями. Усім цим вміло користався султан Бейбарс.

Втім, у 1271 році Гуго отримує англійську допомогу в особі принца Едуарда, який прибув зі значним військом. Проте всі спроби Гуго III розширити свої володіння у Палестині виявилися марними. У 1271–1272 роках король активно захищав Акру від єгипетських військ, які зрештою відступили. В цей час тамплієри та частина знаті висувають в якості претендента на трон Марію Антиохійську. В цьому протистоянні Гуго III зазнає невдач й зрештою повертається до Кіпру.

У 1277 році прибуває військо на чолі із графом Рожером Сан-Северіно, який мав намір захопити Єрусалимське королівство для Карла I, короля Сицилії. Ця колотнеча тривала до 1282 року, коли у Карла I розпочалася війна з королівством Арагон. Тому Рожер де Сан-Северін повинен був повернутися додому. Скориставшись цим, Гуго III зміг відвоювати майже всі землі свого королівства, крім Акри.

Помер 26 березня 1284 року у місті Тір.

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Ізабела (1241–1324), донька Гі де Ібеліна, маршал та коннетабля Кіпру.

Діти:

  • Іоанн (1267–1285), король кіпру з 1284 до 1285 року
  • Боемунд (1268–1281)
  • Генріх (1271–1324), король Кіпру з 1285 до 1324 року
  • Аморі (1272–1310), володар Тиру
  • Марія (1273–1322), дружина Хайме II, короля Арагону
  • Емері (1275–1316), коннетабль Кіпру
  • Маргарита (1276–1296), дружина Тороса III, короля Кілікійської Вірменії
  • Гі (1278–1303), коннетабль Кіпру
  • Аліса (1279–1324), дружина Баліана Ібеліна
  • Елвіс (д/н—1324), дружина Гетума II, короля Кілікійської Вірменії
  • Ізабела (1280–1319)

Джерела[ред.ред. код]

  • René Grousset, L'Empire du Levant : Histoire de la Question d'Orient, Paris, Payot, coll. " Bibliothèque historique ", 1949 (réimpr. 1979). ISBN 2-228-12530-X