Гуд
| Частина серії статей на тему: |
| Іслам |
|---|
 Аллах |
| Єдинобожність • Історія • Термінологія |
|
Ключові особи |
 Шаблони •  Категорія •  Портал |
Гуд (араб. هود) — пророк у ісламі. Він був посланий до єменського племені Ад, що проживало у містечку Аль-Ахкаф. Гуд є нащадком Сама (Сима), сина Нуха (Ноя)
Історія Гуда в Корані[ред. | ред. код]
Гуд закликав своїх співвітчизників поклонятися Аллаху, не пишатися своїм багатством, садами і міцними будівлями, пам’ятати про покарання народу Нуха, бути богобоязливими, не коритися цареві-тирану; обіцяв, що тоді Аллах пошле їм довгоочікуваний дощ. Його плем’я сприйняло його за божевільного і брехуна, за що й було покаране. Коли вони побачили хмару і вирішили, що вона несе їм дощ — вона принесла їм страшний вітер, що дув сім ночей і вісім днів. Вітер зніс всіх людей, як вирвані пальми; лишились лише житла. Порятувались лише Гуд і ті, хто йому повірив.
Паралелі з життям Мухаммеда[ред. | ред. код]
Коранічні оповіді про Гуда здебільшого складають одне ціле з оповідями про покарання інших народів, що не повірили своїм пророкам — Нуху, Саліху, Луту, Шуайбу. Всі вони повинні були служити застереженням мекканцям, що не вірили Мухаммеду. В оповідях про Гуда багато паралелей з життям Мухаммеда — містяться аналогічні до мекканських звинувачення і заперечення пророку. Це передання відобразило загибель і занепад осілих держав давньої Аравії.
Джерела[ред. | ред. код]
- Ислам: Энциклопедический словарь. — М.: Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991. С. 280, 281 (рос.)
- Худ/А. Али-заде. Исламский энциклопедический словарь (рос.)
