Гулий Максим Федотович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гулий Максим Федотович
Максим Гулий у 1936 році
Максим Гулий у 1936 році
Максим Гулий у 1936 році
Народився 3 березня 1905(1905-03-03)
Нова Басань, Козелецький повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер 23 травня 2007(2007-05-23) (102 роки)
Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Країна Україна Україна
Діяльність біохімік, біолог, науковець
Alma mater Київський ветеринарно-зоотехнічний інститут
Галузь біохімія
Заклад Національний університет біоресурсів і природокористування України
Інститут біохімії імені О. В. Палладіна НАН України
Науковий ступінь доктор біологічних наук
Аспіранти, докторанти Мельничук Дмитро Олексійович
Членство Академія наук СРСР
Війна німецько-радянська війна
Батько Гулий Федот Антонович
Мати Гула Ганна Овсіївна
У шлюбі з Коломійченко Марія Андріївна
Діти Гула Надія Максимівна
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора медаль «За трудову доблесть» Орден Держави
Сталінська премія

CMNS: Гулий Максим Федотович у Вікісховищі

Гу́лий Максим Федотович (3 березня 1905, Нова Басань, Козельський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія 23 травня 2007, Київ, Україна) — український біохімік.

Чоловік Марії Коломійченко, батько Надії Гулої, дід Максима Стріхи. Доктор біологічних наук (1942), професор (1945), академік АН УРСР (1957; 1958—1962 — її віце-президент). Заслужений діяч наук УРСР (1956). Сталінська премія (1952), Державні премії УРСР у галузі науки і техніки (1978, 1985), премія ім. О. Палладіна АН УРСР (1974). Герой України (2005). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2000). Державні нагороди СРСР. Найстарший нагороджений званням герой України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 18 лютого (3 березня) 1905 року в селі Новій Басані (нині Бобровицького району, Чернігівської області). У 1929 році закінчив Київський ветеринарно-зоотехнічний інститут. Від 1932 року — в Інституті біохімії НАН України (Київ): 1950—1988 — завідувач відділу біосинтезу і біологічних властивостей білків, 1972—1977 — директор, від 1988 — радник при дирекції; водночас 1944—1971 — завідувач кафедри біохімії Української сільськогосподарської академії (Київ). Був президентом Українського біохімічного товариства (1976—1987; від 1992 — його почесний президент). Досліджував проблеми сучасного функціонування біохімії та молекулярної біології, пов'язані з регуляцією біосинтезу білків, ліпідів та вуглеводів; структуру та властивості білків; функції та метаболічне значення реакцій трикарбонового циклу; роль вуглекислоти в анаболічних процесах у гетеротрофних організмів. Результати цих робіт лягли в основу створення нових ліків, що знайшли застосування у гематологічних, хірургічних та наркологічних клініках, а також низки препаратів для підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин. Автор «Спогадів» (опублікованих у журналі «Сучасність», 2006, № 4), які охоплюють широку панораму українського життя 20 століття.

Могила Максима Гулого

В останні роки жив у центрі Києва з дочкою Надією. Помер 23 травня 2007 року у віці 102 років. Похований в одній могилі з дружиною, професором-біохіміком Марією Андріївною Коломійченко, на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

Праці[ред. | ред. код]

  • Хімізм біологічного окислення і синтезу жирів та проблема підвищення жирномолочності. К., 1959;
  • Биохимия жирового обмена. К., 1961;
  • Биосинтез белка. К., 1963;
  • Основные метаболические циклы. К., 1968;
  • Природа и биологическое значение некоторых метаболических приспособительных реакций организмов. К., 1977;
  • Роль углекислоты в регуляции обмена веществ у гетеротрофных организмов. К., 1978 (співавт.);
  • О некоторых проблемах биохимии. К. 1997;
  • Про метаболічні порушення в організмі тварин при алкогольних інтоксикаціях // Архів психіатрії. 2001. № 4 (співавт.);
  • Вплив форміату на обмін амінокислот // УБЖ. 2002. Т. 74, № 4а (співавт.)

Література[ред. | ред. код]

  • Максим Федотович Гулий // УБЖ. 1965. Т. 37, № 3;
  • Сильченко В. Довга осінь патріарха // Вісн. НАН України. 2000. № 2;
  • Академік Максим Федотович Гулий: До 100-річчя від дня народж. К., 2005;
  • Стріха М. Портрет Дідуся в інтер'єрі сторіччя // Сучасність. 2005. № 12;
  • «Не мислю життя без науки…» (академіку НАН України М. Ф. Гулому — 100 р.) // Вісн. НАН України. 2005. № 3.

Посилання[ред. | ред. код]