Гулик Артур Ярославович

Гулик Артур Ярославович
Солдат резерву
Загальна інформація
Народження	17 липня 1983(1983-07-17) Борислав, Львівська область
Смерть	26 червня 2014(2014-06-26) (30 років) Мирне, Донецька область (загиблий у бою)
Громадянство	Україна
Псевдо	Пітбуль
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС
Рід військ	Національна гвардія
Формування	2-й резервний батальйон в/ч 3027
Війни / битви	Війна на сході України Визволення Слов'янська
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Арту́р Яросла́вович Гу́лик (нар. 17 липня 1983(19830717), м. Борислав, Львівська область, Українська РСР — пом. 26 червня 2014, с-ще Мирне, Слов'янський район, Донецька область, Україна) — солдат резерву МВС України, кулеметник 2-го резервного батальйону Нацгвардії, доброволець, позивний «Пітбуль».

Життєпис

Народився 1983 року в місті Борислав на Львівщині. Навчався у загальноосвітній школі № 5. У 1989 році загинув батько.

Після закінчення 9-ти класів продовжує навчання в Підбузькому профтехучилищі, де опанував професії маляра, штукатура та плиточника.

У 2005 році втратив матір.

Активний учасник подій Революції Гідності, — перебував у складі 5-ї, а потім 2-ї сотні Самооборони Майдану. Був поранений під час останніх лютневих протистоянь — дістав заряд дробу й осколків в лице. Збирався їхати на лікування до Польщі, але почались бойові дії на сході, й Артур добровольцем пішов на фронт у складі сформованого з майданівців резервного батальйону Нацгвардії.

Солдат резерву, кулеметник 2-го відділення 2-го взводу 2-ї роти оперативного призначення 2-го батальйону оперативного призначення (резервістів) військової частини 3027 Національної гвардії України (в подальшому на базі 1-го та 2-го резервних батальйонів було сформовано 1-й батальйон оперативного призначення НГУ імені Кульчицького).

З червня 2014 брав участь в антитерористичній операції, виконував завдання на блокпосту біля Слов'янська.

Обставини загибелі

26 червня 2014, в часі оголошеного «перемир'я», російські терористи здійснили масований — із застосуванням танків та мінометів — штурм блокпоста № 1, що був розташований на північно-західній околиці Слов'янська в районі водойми Рибгоспу — поблизу селища Мирне. Бойовики почали обстріл з боку дамби і дороги, після чого пішли на штурм. У перші хвилини бою було підбито два БТРа десантників 95-ї аеромобільної бригади. В підбитому БТР-80 загинув солдат Ігор Ващук. Нацгвардійці Артур Гулик з товаришем Олександром намагались врятувати десантника, але він вже помер. Коли відходили від БТРа, поряд влучив снаряд. Артуру перебило судину під ключицею, побратими надали йому першу допомогу, але він втратив свідомість і помер у бліндажі за кілька годин. У бою загинули десантники сержант Андрій Коган і старший солдат Максим Добрянський, ще п'ятеро бійців дістали поранень. Один з трьох танків бойовиків нацгвардійці знищили, — резервіст 2-го батальйону Вадим Д. з РПГ підбив танк, що насувався на позиції гвардійців, старший лейтенант Сергій Сідорін (спецпідрозділ «Барс») кількома пострілами з РПГ-7 вивів танк з ладу. Під натиском переважаючих сил противника оборонцям довелось відступити за наказом, але вже наступного дня контроль над блокпостом було повернуто.

30 червня з добровольцем прощались у Бориславі, в місті було оголошено триденну жалобу. Похований на Новому кладовищі Трускавця поряд із могилою матері .

В Артура залишилися дві сестри — Люба й Оксана.

Нагороди та звання

8 вересня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Рішенням сесії Бориславської міської ради у 2014 році присвоєне звання «Почесний громадянин міста Борислава» (посмертно).

Нагорджений недержавною медаллю «За визволення Слов'янська» (посмертно).

Вшанування пам'яті

На місці 1-го блокпосту біля с-ща Мирне відкрито меморіальний знак на честь загиблих під час бою 26 червня 2014 року.

29 січня 2015 у Бориславі на фасаді будівлі ЗОШ № 5 встановлено пам'ятну дошку загиблому Артуру Гулику, який вчився у цій школі.

Посилання

• Гулик Артур Ярославович [Архівовано 30 жовтня 2014 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
• Гулик Артур Ярославович [Архівовано 30 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // На сайті Національної гвардії України.
• В бою під Слов'янськом загинув бориславець [Архівовано 31 березня 2015 у Wayback Machine.] // Сайт Бориславської міської ради, 27 червня 2014.
• Юлія Ліщенко. «Замість того, аби лікувати поранення з Майдану, записався у Нацгвардію…» // Високий замок, 30 червня 2014.
• Трикутник смерті… (спогади Діани Макарової) [Архівовано 30 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // На сайті Бориславської міської ради, 4 липня 2014.
• Юлія Бабич. Пам'яті Артура Гулика та захисників першого блокпосту Слов'янська [Архівовано 30 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Цензор.нет, 20 серпня 2014.
• Сергій Коваленко. Їхні подвиги відзначено орденами. Посмертно [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // «Моменти» № 9 (Іменем закону, № 39 (5945) від 25 вересня 2014) на сайті Книги пам'яті.
• Бій на першому блокпості Слов'янська. Перша танкова атака [Архівовано 30 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Viyna.in.ua, 26 червня 2015.
• Ірина Новак. Безсмертя Артура Гулика [Архівовано 30 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // «Трускавецький вісник», 26 червня 2015.