Гуменник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гуменник
Bean.goose.600pix.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Гусеподібні (Anseriformes)
Родина: Качкові (Anseridae)
Підродина: Гусеві (Anserinae)
Рід: Гуска (Anser)
Вид: Гуменник
Біноміальна назва
Anser fabalis
(Latham, 1787)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Anser fabalis
EOL: 18015
ITIS logo.jpg ITIS: 175024
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 100600377
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 132587
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Anser fabalis

Гуменник (Anser fabalis) — водоплавний птах, один з видів гусей, поширений на гніздуванні в тундрі Євразії. В Україні зустрічається під час міграцій[1].

Зауваження щодо систематики[ред.ред. код]

За традиційною систематикою (Степанян, 1990[2]; Лысенко, 1991[3]) у складі виду виділяють 4 підвиди: A. f. fabalis, A. f. brachyrhynchus, A. f. serrirostris та A. f. middendorfii. Проте останнім часом форму brachyrhynchus часто виділяють в окремий вид — гуменник короткодзьобий (Anser brachyrhynchus).

Морфологічні ознаки[ред.ред. код]

У польоті

Досить великий птах, який за зовнішнім виглядом нагадує сіру гуску. Від останньої відрізняється темним верхом і сподом крил, темною головою та шиєю, двоколірним дзьобом. Маса тіла 1,7—3,6 кг, довжина тіла 66—88 см, розмах крил 147—175 см. Статевий диморфізм не виражений. У дорослого птаха голова, верхня частина шиї, спина, поперек, верх і спід крил темно-бурі, пера спини і верху крил зі світлою верхівкою; воло, груди і черево спереду бурі, боки тулуба темніші пера зі світлою верхівкою; задня частина черева, надхвістя і підхвістя білі; махові пера темно-бурі, з білуватою верхівкою. У підвиду fabalis передня частина верху крил бура; середина дзьоба жовтогаряча, частина дзьоба біля основи і на кінці сірувато-чорні; ноги жовтогарячі. У підвиду brachyrhynchus передня частина верху крил, спина і поперек сірі; середня частина дзьоба рожева; ноги рожеві. Молодий птах світліший, ніж дорослий[1].

Поширення[ред.ред. код]

Область гніздування гуменника охоплює східне узбережжя Гренландії та всю північну частину Євразії (Ісландія, Шпіцберген, континент від Норвегії до долини Ванкарема і басейн Анадиря).

Місця зимівлі гуменника розташовані в Західній Європі (від західної Німеччини, Нідерландів, північно-східної та центральної Франції до Чехії, Словаччини, Угорщини, Австрії, північної Італії, а також в Англії).

В Україні гуменник трапляється під час міграцій на всій території, але переважно в західних та північних областях; зимує на окремих ділянках чорноморського узбережжя, зрідка — вздовж західного берега Азовського моря[3].

Гніздування[ред.ред. код]

На місця гніздування в тундру прилітають в середині травня, рідше — наприкінці цього місяця та на початку червня (в залежності від умов року). Гнізда гуси влаштовують в заглибленні між купинами у мохово-пу[sdrjdsq або мохово-осоковій тундрі, на голій землі по уступах берегових обривів, в нижній частині призаплавних схилів, але не далі ніж 600 м від будь-якої водойми. Гніздо вистилають сумішшю власного дрібного пір'я з травою та мохом. Основа гнізда робиться з мохів, осоки, стебел злаків тощо.

Відкладання яєць починається на початку червня. Повні кладка з 1—7 яєць. Як і у всіх гусей, насиджує тільки самка протягом 25 діб[3].

Міграції[ред.ред. код]

Наприкінці серпня дорослі гуменники, що перелиняли, та виводки об'єднуються у великі зграї та кочують по тундрі. В Україні зазвичай пролітні гуменники з'являються у другій половині вересня. Масовий проліт відбувається протягом жовтня[3].

Живлення[ред.ред. код]

Під час живлення

В області гніздування дорослі та пташенята живляться листям осоки, дюпонсії, пухівки та мохами. У період міграції в Україні гуменники живляться вегетативними зеленими частинами озимини, конюшини, пожнивними залишками (зерном) пшениці, ячменю та кукурудзи[3].

Практичне значення[ред.ред. код]

Відноситься до мисливських птахів. В Україні гуменників відстрілюють в осінній період разом з іншими видами гусей. Однак велика обережність птахів призводить до того, що обсяги полювання на цей вид є мізерними. У місцях масових скупчень, як і інші види гусей, гуменники можуть приносити деяку шкоду сільському господарству, поїдаючи сходи озимих культур.

Джерела[ред.ред. код]

  1. а б Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К.: 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-Х
  2. Степанян Л. С. Конспект орнитологической фауны СССР. — М.: Наука, 1990. — 727 с. — ISBN 5-02-005300-7
  3. а б в г д Фауна Украины. Т. 5. Птицы. Вып. 3. Гусеобразные / Лысенко В. И.. — К: Наукова думка, 1991. — 208 с. — ISBN 5-12-001367-8

Література[ред.ред. код]