Гумус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шари ґрунту — найтемніша частина — гумусовий горизонт А (за сучасною індексацією, прийнятою в Україні, - Н), горизонт О (або горизонт Д) (з самого верху) - дернина; під гумусовим горизонтом - перехідний В (або НР), материнська порода - горизонт С (або Р)

Гу́мус, перегній (рос. гумус, англ. humus, нім. Humus m) — органічна частина ґрунту, яка утворюється в результаті розкладу рослинних і тваринних решток і продуктів життєдіяльності організмів — гуміфікації.

Гумус ґрунту — це складний комплекс органічних сполук, який містить дві групи речовин: 1) неспецифічні органічні сполуки індивідуальної природи, які трапляються не тільки в ґрунтах, але й у інших об'єктах (тканинах рослин, тварин); 2) специфічні комплекси органічних сполук складної будови — це власне гумусові речовини.

Власне гумусові речовини поділяють на дві основні групи: групу темнозабарвлених гумінових кислот, в якій розрізняють власне гумінові кислоти (сірі), ульмінові кислоти (бурі) і розчинні у спирті гіматомеланові кислоти, і групу жовтозабарвлених фульвокислот.

Незважаючи на більш як двохсотлітню історію дослідження гумусу, на сьогодні ще немає єдиного трактування цього терміна. Термін «гумус», окрім як для характеристики органічної частини ґрунту, інколи використовують і для інших скупчень органічних речовин, що утворились у результаті часткової трансформації відмерлих рослинних рештків: торфу, компостів, підстилок. Однак на думку Л. А. Александрової, термін «гумус» треба вважати виключно ґрунтовим і називати ним ту частину органічних речовин ґрунту, яка втратила анатомічну будову вихідних рослинних решток, зазнала процесів гуміфікації, сформувала гумусові горизонти, рівномірно зафарбовуючи мінеральну масу в темний колір (тобто власне гумусові речовиини).

Кількість гумусу в ґрунті визначається у %.

Родючість ґрунту залежить від кількості гумусу в ґрунті. Чим більше гумусу, тим більше забезпечені рослини поживними речовинами, тим краще вони ростуть.

Коефіцієнт профільного нагромадження гумусу, або КПНГ — співвідношення між умістом гумусу в профілі ґрунту та кількістю фізичної глини в ньому, і коефіцієнт відносної акумуляції гумусу (КВАГ), тобто співвідношення між умістом гумусу й фізичної глини в шарі 0-30 см, віднесеної до 10% останньої.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Закон України «Про охорону земель» (ст. 1) м. Київ, 19 червня 2003 року N 962-IV
  • http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Nvvnu/geograf/2008_1/1/Muxailjyk_Moroz.pdf
  • Александрова Л. Н. Органическое вещество почвы и процессы его трансофрмации / Л. Н. Александрова. - Л. : Наука, 1980. - 288 с.
  • Позняк С. П. Ґрунтознавство і географія ґрунтів: підручник. У двох частинах. - Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. — 270 і 286 с.
  • Підвальна Г. С. Гумусовий стан автоморфних ґрунтів Пасмового Побужжя: Монографія // Г. С. Підвальна, С. П. Позняк. - Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2004. - 192 с.


Плуг Це незавершена стаття про сільське господарство.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.