Гунфу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ця стаття стосується терміну «гунфу». Бойові мистецтва Китаю, які часто є синонімом цьому терміну описані в статті Китайські бойові мистецтва.
Zhongguo Wushu.svg
Чжунго ушу
Ворота Шаолінського манастиря
Ворота Шаолінського манастиря
Терміни ГунфуУшуСпортивне ушу
Історичні місця Шаолінський манастир
гори Уданшань
Історичні особистості БодхідхармаДун Хайчуань
Хо ЮаньцзяВонг Фей Хунг
У Чуань-юйЯн Лу-чань
Картка:Китайські бойові мистецтва

Гунфу́[1] або Кунгфу[2] (кит. 功夫, піньінь: gōngfu) — китайський термін часто використовуваний за межами Китаю у значенні «Китайські бойові мистецтва». Його оригінальне значення є дещо відмінним та означає майстерність у будь-яких галузях, — необов'язково військових чи бойових.

Історія[ред.ред. код]

Згідно з легендою ченця-дзен-буддиста на ім'я Бодхідхарма Сарділі, гунфу, можливо, має свої корені в Індії. Цей чернець (китайською відомий як Да Мо) подорожував з Індії до Китаю близько 500-го року н.е. Вважається, що він відвідав шаолінських ченців у провінції Хенань та вразив їх своєю майстерністю у медитації. Таємниця полягала у фізичній дисципліні, якої, як бачив Бодхідхарма, не вистачало ченцям. Він почав навчати їх вправам, створеним для зміцнення тіла та витривалості. Згідно з легендою, Бодхідхарма досягнув такого рівня контролю над своїми силами, що самим поглядом міг зробити отвір у стіні протягом декількох років медитації. Ченці використали вивчені вправи і почали вчитися у багатьох мандрівників, що тимчасово зупинялися у манастирі, та у генералів, які залишали службу і ставали ченцями. Протягом століть гунфу ченців ставало швидшим, сильнішим та витонченішим, ніж будь-що, досягнуте поза межами Шаолінського манастиря. Поступово їх мистецтво викликало захоплення у всьому Китаї. Тому і вважається, що саме Бодхідхарма розповсюдив Чань (Дзен) буддізм у Китаї та надихнув шаолінські методи гунфу.

Термін гунфу не був популярним до 20-го століття. У зв'язку з цим, він лише зрідка зустрічається у стародавніх текстах. Вперше термін згадується у західному світі французьким єзуїтом-місіонером на ім'я Жан Жозеф Марі Аміо у звіті, який був мало відомий іншими мовами до пізніх 1960-х років, коли він став популярним завдяки фільмам з бойовими мистецтвами, особливо фільмам з Брюсом Лі та пізніше, телевізійному серіалу Гунфу. До того часу, переважно використовувалася назва «китайський бокс». Гунфу часто є загальним терміном для позначення китайських бойових мистецтв, тоді як Шаолінське гунфу стосується стилю, створеного у Шаолінському манастирі.

Переклад та використання[ред.ред. код]

Гунфу
  Китайською мовою Китайська мова
Написання Путунхуа (мандаринське)
Новітнє: 功夫
Транслітерація
Піньінь: gōngfu
Палладія: гунфу
Тлумачення: Буквально: 功 «досягнення», «заслуга»; 夫 «людина».
Оригінально: «досягнення завдяки великим зусиллям», «гідність», «професіоналізм».
Популярно: «Китайські бойові мистецтва»
Картка:Китайською мовою

Сьогодні термін гунфу найбільше використовується у значенні китайські бойові мистецтва. Таким чином, коли люди говорять, що займаються гунфу, вони наймовірніше мають на увазі, що вивчають один з багатьох стилів китайських бойових мистецтв. Альтернативним терміном може бути Чжунго ушу (кит. 中国武术, буквально — Китаю бойові мистецтва). Оригінальне значення терміну гунфу є суттєво іншим та його важко перекласти еквівалентами західних мов. Коротко, гунфу (功夫) означає «досягнення завдяки великим зусиллям» або, наприклад, «гідність», «професіоналізм». Фраза гунфу поєднує ієрогліфи 功 (гун), що означає «досягнення» або «заслуга», та 夫 (фу), що означає «людина». Згідно з лінгвістикою мандаринської китайської мови, коли два слова «першого тону», які як гун та фу поєднується, друге слово часто вимовляється нейтральним тоном, та разом вони формують кінцеве слово (фразу), у якому в даному випадку, при коректній вимові китайською, наголос має бути на першому складі: гу́нфу.

Спочатку, займатися гунфу не означало лише займатися китайськими бойовими мистецтвами. Натомість, така практика відносилася до процесу зміцнення тіла та розуму, вивчення та вдосконалення майстерності, неважливо, з чого саме проводилися тренування. Гунфу стосується досконалості, досягнутої шляхом довгої практики у будь-якому починанні. Можна сказати, що гунфу людини є добрим у кулінарії, що хтось має гунфу у каліграфії. Під тим, що людина володіє гунфу у якійсь області, розуміється, що ця людина наполегливо і довго працювала для цього. Людина ж з «поганим гунфу» просто не доклала достатньо зусиль та часу для осягнення певної області, або, можливо в неї не було мотивації, щоб досягти високого рівня. Крім того, вираз гунфу застосовується до проведення чайної церемонії Гунфу.

Незвичайне перекручення змісту сталося сьогодні серед програмістів та хакерів, де частина фу трансформувалася у суфікс, який означає досягнення високого професіоналізму. Наприклад, термін скріпт-фу може бути віднесений до складних скріптів. Невідомо, чи це свідомо базувалося на оригінальному значенні терміну гунфу, чи це є простою грою словами на західному, менш широкому значенні цього терміну.

Канфу

Ієрогліфи гунфу (功夫) у японській мові зберігають наближення до їх китайського прочитання та вимовляються «канфу» (яп. カンフー). Китайські бойові мистецтва у загальному називають як тюґоку кен (中国拳) або тюґоку кемпо (中国拳法), що буквально перекладається як, відповідно, «китайський кулак» та «перший закон Китаю». (Кемпо є узагальненим терміном для мистецтв китайського походження, що використовують удари).

У корейській мові термін гунфу також використовується у змісті китайські бойові мистецтва, хоча корейське слово, яке звучить подібно (гунбу, 공부), означає «навчання».

Пов'язані терміни[ред.ред. код]

Хоча термін гунфу використовується у всьому світі як загальний для позначення китайських бойових мистецтв, таких як Шаолінське гунфу, певні китайські слова можуть додаватися для позначення специфічних аспектів стилю. Ці слова часто базується на темі людської кисті. Загальним терміном є мандаринське слово цюань (拳, кантонське: куень, японське: кен), яке означає кулак та передає значення стилю з боксуванням або ударами. Наприклад, це стосується стилів Шаолінь цюань (Кулак молодого лісу) та Він Чун Куень (Кулак Вічної Весни). Однак, слово цюань не завжди може позначати боксування. Так наприклад, Тайцзіцюань (Верховний абсолютний кулак) містить слово цюань, але не фокусується на ударах у своїй практиці. Термін чжан (掌), який означає долоня, зустрічається у таких стилях як Багуачжан (Долоня восьми триграм). Іншим подібним словом є шоу (手), кисть або рука, як у Саньшоу (Вільна рука).

Деякі слова стосуються походження або традицій певного мистецтва. Одним з таких термінів є пай (派), який означає школа думки або система, як у Тень Шань Пай, Бак Мей Пай та Бок Фу Пай[3]. Цей термін пов'язаний з японським терміном Рю (流派, китайський мандаринський діалект: люпай), що означає головна течія школи думки. Деякі бойові мистецтва Південного Китаю застосовують кантонське слово гар (家, мандаринське: цзя), яке означає сім'я, як, наприклад, у Хун Гар, Лау Гар (Сім'я Хун, Сім'я Лау) серед інших.

Філософія[ред.ред. код]

Довкола терміну гунфу існують різноманітні філософські течії, які передбачають його глибше значення. Нижче наведено один з прикладів таких філософських течій.

Для того, щоб якійсь процес дійсно був гунфу, він повинен включати такі три елементи:

  • Мотивація;
  • Самодисципліна;
  • Час.

Мотивація є базовою рушійною силою. Без неї неможливо досягнути гунфу. Це означає, що справа стосується як зацікавленості, так і волі. Людина, яку примушують щось робити немає правдивого рушія. З другого боку, мотивована людина зацікавлена у навчанні: вона має мету.

Важливо відмітити різницю між різними типами мотивації: людини може мати мотив щось робити, оскільки однакше її можуть покарати. Гроші також можуть бути мотивацією, оскільки людина знає, що робота дасть їй гроші. Однак, мотивація гунфу виходить із зацікавленності та внутрішнього бажання вчитися та розвиватися, коли мета не є зовнішнім зиском, таким як уникнення покарання або заробляння грошей, але внутрішнім, — з винагородою у вигляді знання, майстерності, сили та мудрості. Така мотивація може надихатися, а не контролюватися іншими людьми.

Самодисципліна близько пов'язана з мотивацією, але стосується зусиль та терпіння, які вимагаються для того щоб щось зробити та подолати перешкоди, які можуть з'явитися на шляху до цілі. Хоча мотивація є ментальним станом бажання щось зробити, дисципліна необхідна для того, щоб мотивація запрацювала. Людина може дуже сильно хотіти щось зробити, але її дисципліни може бути недостатньо. Без цього мотивація нічого не дасть.

Це правда, що компетентний інструктор може допомогти людині вимагаючи дисципліни та допомогаючи цій людині подолати перешкоди. Однак, такий спосіб не може тривати довго та зрештою, він повинен завжди переходити у те, що людина повинна діяти самостійно.

Час є ключовим для знаходження мотивації, виховання самодисципліни та, нарешті, самого досягнення мети за їх допомогою. При цьому, мотивація та самодисципліна є важливими у забезпеченні прагнення людини використати цей час на здійснення їй мети з певними пріоритетами.

На пізніх стадіях, коли мотивація та самодисципліна вже стали невід'ємною частиною життя людини, важливо не зупинятися у використанні часу для практики. Це вважається дуже важливим аспектом гунфу: багато стародавніх китайських філософів та майстрів бойових мистецтв вважали час найціннішим надбанням життя людини, оскільки час замінити неможливо. Людина може найкраще використати свій час та прожити довге та плідне життя, якщо вона знайде те, що їй цікаво та вкладе зусилля та час у кожну свою дію.

Див. також[ред.ред. код]

Інтернет-ресурси[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Державний комітет України з питань фізичної культури і спорту (18 квітня 2003 року). Наказ № 1055. Про Єдину спортивну класифікацію України з видів спорту, що не входять до програми Олімпійських ігор. с. с. 2. Процитовано 2008-06-16.  (укр.)
  2. «КУНГФУ (КУНФУ) - Великий тлумачний словник сучасної української мови». Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2008-06-16.  (укр.)
  3. «Biography: Grandmaster Doo Wai». Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2008-06-16.  (англ.)