Гуралі

Гуралі, Горалі Górale, Gorali
Гураль грає на скрипці, Подгалє, Польща, 2005 рік
Загальна кількість	0,5 ~ 2 млн. осіб
Найбільші розселення	Польща  Словаччина  Чехія
Близькі етнічні групи	поляки західні слов’яни
Мова	діалект польської мови
Релігія	католицтво, протестантизм

Гуралі́ (горалі́, татрські горяни, пол. Górale; словац. Gorali; діалект Тешинської Сілезії: Gorole; буквально «горці, горяни») — горяни Карпат, етнографічна (етнокультурна) група, іноді роглядаються як субетнос, поляків (також відповідно до території проживання розглядаються як субетноси чехів і словаків).

Територія проживання і чисельність

Гуралі (горалі) являють собою групу місцевого населення на півдні Польщі, півночі Словаччини, і в регіоні Тешинська Сілезія в Чехії. Невеликі діаспори гуралів є також на Буковині в Україні, на півночі Румунії і в Чікаго (США).

У Польщі гуралі живуть у гірських районах Подгалє у Татрах і частково у Живці (Живецьких Бескидах) та Сілезії у Бескидах (Малопольське і Сілезьке воєводства).

У Словаччині вони живуть 4 окремими групами: на півночі Спишу (34 селища, розділених на дві групи), Ораві і Кісуце (2 селища) і менші групи в 7 іншіх селах-анклавах на півночі Словаччини на Пряшівщині (Жилінський і Пряшівський краї).

На північному сході Чехії (регіон Тешинська Сілезія у Моравсько-Сілезьких Бескидах) гуралі живуть в округах Фрідек-Містек, Опава й Брунталь Мораво-Сілезького краю.

Оскільки в переписах населення гуралі окремо не обраховуються, судити про їх чисельність складно — оціночно від 0,5 до 2 млн. осіб.

Мова і релігія

Загальновизнаним є той факт, що гуралі розмовляють діалектами польської мови — говорами малопольського діалекту в Малопольскому воєводстві Польщі і в Словаччині та говорами сілезького діалекту в Сілезькому та Опольському воєводствах Польщі та у Чеській республіці.

Гуральський чоловічий хор з Яблункова (Jabłonków) на святі в Карвині (Karwina), 2007

Вважається, що діалекти гуралів походять з праслов'янської мови зі Східної Ляхії (історичної польської області), з деяким словацьким впливом (на протязі останніх століть). Крім польської основи, гуральські говірки мають специфічну лексику, зокрема містять слова волоського походження.

Типові гуральські слова, як наприклад, гора/горб — magura або багаття — vatra (порівняйте українське закарпатське діалектне ватра), що є іллірийського та дако-румунського походження, і які є в сучасному вжитку в албанській та румунській мовах, зараз зустрічаються в польських топонімах на плоскогір'ях, заселених гуралями.

Докладніше дивіться: Подгальський діалект.

Серед гуралів поширеними явищами є білінгвізм та полілінгвізм: розповсюджені літературні польська, словацька, чеська мови.

За віросповіданням гуралі переважно католики, є також протестанти (здебільшого євангелісти).

Походження та історія, різні погляди на гуралів

Походження, історія та самоідентичність гуралів

У сучасній етнографії, в т.ч. і польській, встановилася традиція розглядати гуралів як субетнос поляків, іноді навіть як етнографічну (етно-культурну) групу горян поляків-малополян (малополяків). Втім гуралі мають ряд специфічних рис, як у мові, так і в побуті й культурі, пов'язаних, перш за все, з їх походженням та історичним розвитком.

Існує декілька гіпотез щодо походження гуралів. Землі гуралів заселені протягом XII—XVIII століть. За однією з версій, — в основному вихідцями з передгір'я та рівнинних районів південної Польщі, що активно змішувалися з прийшлими волохами і словаками.

За іншою гіпотезою гуралі — переважно нащадки волохів, які заселили цю частину Карпат в проміжку між XIV—XVII століттями, що вже потім зазнали польського впливу. Адже дослідження (аналізи черепів), що проводились польськими антропологами в 1960-х роках засвідчили, що люди, яким вони належали, були здебільшого балканського походження.

Більшість поселень гуралів закладено на основі волоського права в XVI столітті. Гуралі історично волелюбний і непокірний народ. У XVI — поч. XIX століттях територія проживання гуралів — район, де розгортався і діяв рух опришків проти феодального покріпачення шляхтою. У 1867—1918 роки гуральські землі входили до складу Австро-Угорської імперії.

Гуралі усвідомлюють себе не етнічно, а територіально, навіть єдності ані географічної, ні національно-культурної не являють. Однак, польські гуралі під час Другої світової війни за німецької окупації Польщі (1939—1945, Генеральна губернія) в порівнянні з рештою поляків відособлювалися окупаціними владами й користалися з деяких преференцій. Сучасні гуралі, що живуть в областях з довгою традицією приналежності до польської держави, самоідентифікують себе як поляки, а гуральське населення Словаччини і Чехії вважає себе відповідно словаками і чехами, з деякими винятками з правила по обидва боки кордону.

Погляд на гуралів у Польщі

Польська етнографія розглядає гуралів виключно як етнокультурні групи малополяків (одна з етнографічних груп польського народу): подгаляни (підгаляни, гуралі Подгалє), живецькі гуралі (гуралі Живця), оравці, спішаки, баб'єгорці, бескидці, пенінці, сондетці (судецькі гуралі), загорці, віслянці, яблоньківці (яблонківські гуралі) тощо.

Молоді живецькі гуралі, Польща

Оскільки польське слово гуралі́ (пол. Górale) взагалі означає «горяни, горці», то в польській літературі існує й ширше трактування терміну гуралі, як назагал усіх горян Карпат. За таким поділом гуралів до них належать:

• живецькі гуралі (гуралі Живця) (пол. górale żywieccy)
• подгальські гуралі (гуралі Подгалє) (пол. górale podhalańscy)
• тешинські гуралі (гуралі Тешинської Сілезії)
• Моравські волохи
• Гуцули (Україна, Румунія)
• Лемки (Україна, Словаччина, Польща)
• Бойки (Україна, Польща, Словаччина)

і таким чином сюди потрапляють і етнографічні й субетнічні групи інших (крім поляків) народів, скажімо карпатські румуни, включно також з українцями Карпат, в т.ч. і ті, що територіально проживають в Україні.

Гуралі Чехії та Словаччини

Якщо сучасні словацькі і чеські вчені визнають за гуральською говіркою її походження як діалекту польської мови, яка втім останнім часом у Словаччині та Чехії поступово набирає рис пануючих у цих країнах мов титульних націй, то щодо етнічної приналежності гуралів Чехії та Словаччини немає ясності — хоча чеські гуралі Заолжя (сілезькі горалі-горяни) і вважаються поляками, про реальну картину можна судити з даних переписів населення, які свідчать, що в жодному з міст і сіл Заолжя поляки не є більшістю і місцеві гуралі вважають себе чехами. Нариклад, у традиційному гуральському селі Грчава (одне з 2 найсхідніших сіл Чеської Республіки) поляки складають тільки 2% від загального населення. У щоденному житті чеські гуралі продовжують розмовляти говіркою Тешинської Сілезії.

Традиційні заняття і культура гуралів

Традиційна гуральська дерев'яна хата (drzewiónka) в Тешинських Бескидах, Польща

Традиційними заняттями татрських горян (гуралів), як і в цілому в Карпатах, є відгінне скотарство, заготівля, переробка і сплав деревини та суміжні ремесла — різьбярсто на дереві, бондарство тощо, також виробництво сирів. У сучасних умовах в районах проживання гуралів активно розвивається туристична галузь, як екологічний зелений туризм, так і гірськолижний (напр., всесвітньо відомий гірськолижний курорт Закопане), що дає додаткові робочі місця в т.ч. і місцевим жителям.

Риси народної матеріальної культури гуралів обумовлені проживанням у го́рах і традиційними заняттями, й у цілому є схожими на подібні в українських гуцулів і лемків. Так, традиційним гуральським житлом є зрубна будівля, часто не білена, вкрита гонтом, соломою або дранкою (хижа, хата, польс. халупа) з фасадом у вигляді галереї. Традиційна кухня включає різноманітні молочні продукти, зокрема сири (бринза, словац. oštiepok), каші, страви з картоплі, ячного та вівсяного борошна. Народний одяг гуралів близький до гуцульського — хутряні й суконні безрукавки (кептарі), суконні чоловічі штани, шкіряні постоли, суконні черевики й чоботи (папу́чі). Часто одяг оздоблений яскравим шиттям. Обов'язковими атрибутами чоловічого традиційного костюму раніше були топірець-бартка і круглий капелюх.

Гуральський танок, Татри, кін.XIX—поч.ХХ ст.ст.

У гуралів багата духовна культура. В усному фольклорі поширені легенди і перекази про опришків, зокрема про їхнього ватажка Яносіка (Яношик по-польськи), близькі за мотивами і сюжетами українським оповідкам про Довбуша та розбійницькі пісні.

Гуральська музична культура визначається оригінальностю, прикметними рисами якої є архаїчність, в т.ч. і в музичних інструментах (волинка, традиційні скрипка і бас) і достатньо високі музичні темпи. Були поширені музичні ансамблі (гуральські капели), що зазвичай грали на весіллях і на календарні свята.

Своєрідними є танці гуралів. Як і в південних слов'ян, і взагалі на Балканах, найпоширенішим є коло. Парний танок, також по колу, як і в гуцулів, виконується у дуже високому темпі, який до того ж підвищується протягом танцю. Особливий чоловічий танець вприсядку з бартками.

У сучасній Польщі мистецтво гуралів є доволі популярним. Існують гуральські культурні товариства, проводяться численні свята і фестивалі народної культури гуралів.

Джерела і література

• Інформаційний портал гуралів Сілезії (пол.)
• Мапа етнографічних груп польських гуралів
• Інформація про словацьких горалів (словац.)
• Гуралі — старі світлини
• Encyklopédia l´udovej kultúry Slovenska, Veda, 1995 (словац.)
• Народы мира. Историко-этнографический справочник., М.:«Советская энциклопедия» (стаття «Поляки»), 1988, стор. 368-369 (рос.)
• Стеньшевский Я. Скрипка и игра на скрипке в польской народной традиции // Народные музыкальные инструменты и инструментальная музыка. Т.2., М., 1988 (рос.)