Гуралі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гуралі, Горалі
Górale, Gorali
Гураль грає на скрипці, Подгалє, Польща
Гураль грає на скрипці, Подгалє, Польща, 2005 рік
Загальна кількість 0,5 ~ 2 млн осіб
Найбільші розселення Польща Польща
Словаччина Словаччина
Чехія Чехія
Близькі етнічні групи поляки
західні слов’яни
Мова діалект польської мови
Релігія католицтво,
протестантизм

Гуралі́ (горалі́, татрські горяни, пол. Górale; словац. Gorali; діалект Тешинської Сілезії: Gorole; буквально «горці, горяни») — горяни Карпат, етнографічна (етнокультурна) група, іноді роглядаються як субетнос, поляків (також відповідно до території проживання розглядаються як субетноси чехів і словаків).

Територія проживання і чисельність[ред.ред. код]

Гуралі (горалі) являють собою групу місцевого населення на півдні Польщі, півночі Словаччини, і в регіоні Тешинська Сілезія в Чехії. Живуть у Карпатах на захід від української (лемківської) етнічної території. Невеликі діаспори гуралів є також на Буковині в Україні, на півночі Румунії і в Чікаго (США).

У Польщі гуралі живуть у гірських районах Подгалє у Татрах і частково у Живці (Живецьких Бескидах) та Сілезії у Бескидах (Малопольське і Сілезьке воєводства).

У Словаччині вони живуть 4 окремими групами: на півночі Спишу (34 селища, розділених на дві групи), Ораві і Кісуце (2 селища) і менші групи в 7 іншіх селах-анклавах на півночі Словаччини на Пряшівщині (Жилінський і Пряшівський краї).

На північному сході Чехії (регіон Тешинська Сілезія у Моравсько-Сілезьких Бескидах) гуралі живуть в округах Фрідек-Містек, Опава й Брунталь Мораво-Сілезького краю.

Оскільки в переписах населення гуралі окремо не обраховуються, судити про їх чисельність складно — оціночно від 0,5 до 2 млн осіб.

Мова і релігія[ред.ред. код]

Загальновизнаним є той факт, що гуралі розмовляють діалектами польської мови[1] — говорами малопольського діалекту в Малопольскому воєводстві Польщі і в Словаччині та говорами сілезького діалекту в Сілезькому та Опольському воєводствах Польщі та у Чеській республіці.

Гуральський чоловічий хор з Яблункова (Jabłonków) на святі в Карвині (Karwina), 2007

Вважається, що діалекти гуралів походять з праслов'янської мови зі Східної Ляхії (історичної польської області), з деяким словацьким впливом (на протязі останніх століть). Крім польської основи, гуральські говірки мають специфічну лексику, зокрема містять слова волоського походження.

Типові гуральські слова, як наприклад, гора/горб — magura або багаття — vatra (порівняйте українське закарпатське діалектне ватра), що є іллірийського та дако-румунського походження, і які є в сучасному вжитку в албанській та румунській мовах, зараз зустрічаються в польських топонімах на плоскогір'ях, заселених гуралями.

Докладніше дивіться: Подгальський діалект.

Серед гуралів поширеними явищами є білінгвізм та полілінгвізм: розповсюджені літературні польська, словацька, чеська мови.

За віросповіданням гуралі переважно католики, є також протестанти (здебільшого євангелісти).

Походження та історія, різні погляди на гуралів[ред.ред. код]

Походження, історія та самоідентичність гуралів[ред.ред. код]

У сучасній етнографії, в т.ч. і польській, встановилася традиція розглядати гуралів як субетнос поляків, іноді навіть як етнографічну (етно-культурну) групу горян поляків-малополян (малополяків)[2]. Втім гуралі мають ряд специфічних рис, як у мові, так і в побуті й культурі, пов'язаних, перш за все, з їх походженням та історичним розвитком.

Існує декілька гіпотез щодо походження гуралів. Землі гуралів заселені протягом XIIXVIII століть. За однією з версій, — в основному вихідцями з передгір'я та рівнинних районів південної Польщі, що активно змішувалися з прийшлими волохами і словаками.


За іншою гіпотезою гуралі — переважно нащадки волохів, які заселили цю частину Карпат в проміжку між XIVXVII століттями, що вже потім зазнали польського впливу. Адже дослідження (аналізи черепів), що проводились польськими антропологами в 1960-х роках засвідчили, що люди, яким вони належали, були здебільшого балканського походження.

Більшість поселень гуралів закладено на основі волоського права в XVI столітті. Гуралі історично волелюбний і непокірний народ. У XVI — поч. XIX століттях територія проживання гуралів — район, де розгортався і діяв рух опришків проти феодального покріпачення шляхтою. У 18671918 роки гуральські землі входили до складу Австро-Угорської імперії.

Гуралі усвідомлюють себе не етнічно, а територіально, навіть єдності ані географічної, ні національно-культурної не являють. Однак, польські гуралі під час Другої світової війни за німецької окупації Польщі (19391945, Генеральна губернія) в порівнянні з рештою поляків відособлювалися окупаціними владами й користалися з деяких преференцій. Сучасні гуралі, що живуть в областях з довгою традицією приналежності до польської держави, самоідентифікують себе як поляки, а гуральське населення Словаччини і Чехії вважає себе відповідно словаками і чехами, з деякими винятками з правила по обидва боки кордону.

Погляд на гуралів у Польщі[ред.ред. код]

Польська етнографія розглядає гуралів виключно як етнокультурні групи малополяків (одна з етнографічних груп польського народу): подгаляни (підгаляни, гуралі Подгалє), живецькі гуралі (гуралі Живця), оравці, спішаки, баб'єгорці, бескидці, пенінці, сондетці (судецькі гуралі), загорці, віслянці, яблоньківці (яблонківські гуралі) тощо[3].

Молоді живецькі гуралі, Польща

Оскільки польське слово гуралі́ (пол. Górale) взагалі означає «горяни, горці», то в польській літературі існує й ширше трактування терміну гуралі, як назагал усіх горян Карпат. За таким поділом гуралів до них належать:

і таким чином сюди потрапляють і етнографічні й субетнічні групи інших (крім поляків) народів, скажімо карпатські румуни, включно також з українцями Карпат, в т.ч. і ті, що територіально проживають в Україні.

Гуралі Чехії та Словаччини[ред.ред. код]

Якщо сучасні словацькі і чеські вчені визнають за гуральською говіркою її походження як діалекту польської мови[4], яка втім останнім часом у Словаччині та Чехії поступово набирає рис пануючих у цих країнах мов титульних націй, то щодо етнічної приналежності гуралів Чехії та Словаччини немає ясності — хоча чеські гуралі Заолжя (сілезькі горалі-горяни) і вважаються поляками[5], про реальну картину можна судити з даних переписів населення, які свідчать, що в жодному з міст і сіл Заолжя поляки не є більшістю і місцеві гуралі вважають себе чехами. Нариклад, у традиційному гуральському селі Грчава (одне з 2 найсхідніших сіл Чеської Республіки) поляки складають тільки 2% від загального населення[6]. У щоденному житті чеські гуралі продовжують розмовляти говіркою Тешинської Сілезії.

Традиційні заняття і культура гуралів[ред.ред. код]

Традиційна гуральська дерев'яна хата (drzewiónka) в Тешинських Бескидах, Польща

Традиційними заняттями татрських горян (гуралів), як і в цілому в Карпатах, є відгінне скотарство, заготівля, переробка і сплав деревини та суміжні ремесла — різьбярсто на дереві, бондарство тощо, також виробництво сирів. У сучасних умовах в районах проживання гуралів активно розвивається туристична галузь, як екологічний зелений туризм, так і гірськолижний (наприклад, всесвітньо відомий гірськолижний курорт Закопане), що дає додаткові робочі місця в т.ч. і місцевим жителям.

Риси народної матеріальної культури гуралів обумовлені проживанням у го́рах і традиційними заняттями, й у цілому є схожими на подібні в українських гуцулів і лемків. Так, традиційним гуральським житлом є зрубна будівля, часто не білена, вкрита гонтом, соломою або дранкою (хижа, хата, польс. халупа) з фасадом у вигляді галереї. Традиційна кухня включає різноманітні молочні продукти, зокрема сири (бринза, словац. oštiepok), каші, страви з картоплі, ячного та вівсяного борошна. Народний одяг гуралів близький до гуцульського — хутряні й суконні безрукавки (кептарі), суконні чоловічі штани, шкіряні постоли, суконні черевики й чоботи (папу́чі). Часто одяг оздоблений яскравим шиттям. Обов'язковими атрибутами чоловічого традиційного костюму раніше були топірець-бартка і круглий капелюх.

Гуральський танок, Татри, кін.XIX—поч.ХХ ст.ст.

У гуралів багата духовна культура. В усному фольклорі поширені легенди і перекази про опришків, зокрема про їхнього ватажка Яносіка (Яношик по-польськи), близькі за мотивами і сюжетами українським оповідкам про Довбуша та розбійницькі пісні.

Гуральська музична культура визначається оригінальностю, прикметними рисами якої є архаїчність, в т.ч. і в музичних інструментах (волинка, традиційні скрипка і бас) і достатньо високі музичні темпи. Були поширені музичні ансамблі (гуральські капели), що зазвичай грали на весіллях і на календарні свята.

Своєрідними є танці гуралів. Як і в південних слов'ян, і взагалі на Балканах, найпоширенішим є коло. Парний танок, також по колу, як і в гуцулів, виконується у дуже високому темпі, який до того ж підвищується протягом танцю. Особливий чоловічий танець вприсядку з бартками.

У сучасній Польщі мистецтво гуралів є доволі популярним. Існують гуральські культурні товариства, проводяться численні свята і фестивалі народної культури гуралів.

Виноски[ред.ред. код]

  1. Hannan K. Borders of Language and Identity in Teschen Silesia, New York: Peter Lang, 1996 ISBN 0-8204-3365-9
  2. Народы мира. Историко-этнографический справочник., М.:«Советская энциклопедия», 1988, стор. 368-369
  3. Мапа етнографічних груп польських гуралів
  4. дивіться роботи словацького лінгвіста Катаріни Кришшакової (Katarína Kriššákova).
  5. Історія гуральського краю (англ.)
  6. Перепис населення Чеської Республіки (2001 рік) — Грчава

Джерела і література[ред.ред. код]