Гурман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
French taste of wines.JPG

Гурман — культурний ідеал, поєднання кулінарного мистецтва створення вишуканих страв та напоїв, або, іншими словами високої кухні, яка характеризується витонченістю, ретельною підготовкою та презентацією естетично обдуманих страв. Термін, як правило, використовується позитивно для опису людей з вишуканим смаком і пристрастю.

Персона[ред.ред. код]

Термін гурман стосується людини з вишуканим або тонким смаком, який добре обізнаний в ремеслі і мистецтві їжі та її приготуванні.[1] Гурман це дещо більше, аніж просте насолодження їжею у великих кількостях. Гурман шеф-кухар — шеф-кухар особливо високою рангу кулінарного таланту і майстерності.

Їжа[ред.ред. код]

Слово Гурман може означати клас ресторану, кухні, їжу або інгредієнт високої якості, із спеціальною презентацією, або високою складністю приготування. Через особливі продукти харчування і категорії напоїв, такі як кава, ринки часто поділяють на звичайні і "гурманівські".[2]

Професія[ред.ред. код]

Деякі події, такі як дегустації вин відвідують люди, які вважають себе гурманами. Також гурмани створюють телевізійні програми і публікації у кулінарних журналах. Гастрономічний туризм є однією з галузей громадського харчування для людей, які подоружують, щоб спробувати нові страви та напої, відвідати ресторани.

Походження[ред.ред. код]

Слово gourmet походить від французького терміна брокер вина, якого наймав винний торговець.[3]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Charles McGrath (January 26, 2007). «In Arizona back country, a gourmet life». International Herald Tribune. Архів оригіналу за January 28, 2007. 
  2. Vicki Mabrey and Deborah Apton (March 31, 2008). «From McMuffins to McLattes:McDonald's Chases Gourmet Coffee Market, Plans Massive Restaurant Upgrade». ABC News. 
  3. Cotgrave's French-English dictionary of 1611, quoted by Jean-Louis Flandrin, whose chapter "Distinction Through Taste", in A History of Private Life: Passions of the Renaissance (Belknap Press, Harvard University) 1989:289-92, "Gluttons and Epicures", traces the significance of these French terms in the seventeenth and eighteenth centuries.