Гусеничний рушій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гусеничний рушій снігоболотохода «Ухтиш»
Tiger II track shoe detail.jpg
Принципова схема гусеничного рушія:
1. Лінивець
2. Підтримуючий коток
3. Ведуче колесо
4. Опорний коток
5. Гусениця

Гусеничний рушій — рушій самохідних машин, в якому тягове зусилля створюється за рахунок перемотування гусеничних стрічок. Гусеничний рушій забезпечує підвищену прохідність. Велика площа дотику гусениць з ґрунтом дозволяє забезпечити низький середній тиск на ґрунт — 11,8-118 кН / м ² (0,12-1,2 кгс / см ²), тобто менше тиску ноги людини. Тим самим досить відчутно зменшується занурення гусеничного рушія в ґрунт.

12 березня 1837 штабс-капітан російської армії Дмитро Андрійович Загряжський подав у Міністрество фінансів клопотання про видачу йому патенту на екіпаж з плосколанковою металевою гусеницею. У протоколі комісії, що розглядала пропозицію винахідника, говориться: «з представлених Загряжським опису та креслень цього винаходу видно, що біля кожного звичайного колеса, на яких котиться екіпаж, обводиться залізний ланцюг, що натягається шестикутними колесами, які перебувають попереду звичайного. Боки шестикутних коліс дорівнюють ланкам ланцюга, ланцюги оці замінюють до деякої міри залізницю, представляючи колесу завжди гладку і тверду поверхню». У жовтні 1837 року патент був виданий. Промисловці не зацікавилися і не оцінили переваг гусеничного ходу, а Д. А. Загряжський, не маючи коштів, не зміг реалізувати свій винахід і в 1839 році патент був анульований.

У світі винахідником гусеничного рушія вважається Річард Еджуорт (1770). Британський інженер Джордж Кейлі запатентував 1826 гусеничний хід (англ. universal railway). 1901 Елвін Ломбард створив перший комерційно вдалий транспортний засіб на гусеничному рушієві. 23 липня 1904 був запатентований схожий транспортний засіб.

Будова гусеничного рушія[ред.ред. код]

Ведуче колесо
Частково зібраний японський танк Чі-Ну

Типи гусеничного рушія[ред.ред. код]

  • З підтримуючими котками, заднім ведучим колесом і вільними лінивцями.
  • Без підтримуючих катків із заднім розташуванням ведучих коліс.
  • З підтримуючими котками, передніми ведучим колесом і несучим лінивцем.
  • Без підтримуючих катків з переднім ведучим колесом.

Недоліки гусеничного рушія[ред.ред. код]

  • Швидкий знос тертьових деталей (вушка, пальці)
  • Поломки траків при нерівномірному навантаженні
  • Потрапляння снігу і каменів між гусеницями і катками

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Антонов О. С. Армійські гусеничні машини. Частина 2. 1964.
  • Бархударов. Танки, основи теорії і конструкції. 1968.
  • Чобіток В. О., Данков О. В., Бріжінев Ю. Н. та ін Конструкція і розрахунок танків і БМП. Підручник. — М.: Воениздат, 1984. — 376 с.
  • Буров С. С. Конструкція і розрахунок танків. — М.: ВА БТВ, 1973. — 603 с.
  • Рухливість танків і конструктивні шляхи її забезпечення. 1980.